25 березня 2015 р. Справа № 876/1911/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Фран-ківської області від 27 січня 2014 року в адміністративній справі № 348/3254/13-а за позовом ОСОБА_2 до Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області із вказаним позовом до Зарічанської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (надалі - Зарічанська сільська рада) та просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно із частиною одинадцятою статті 21 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (надалі - Закон № 2493-ІІІ); також просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у відповідності до положень зазначеної вище норми.
На обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що сумарний стаж його служби в органах місцевого самоврядування, до якого зараховуються строкова військова служба, становить 12 років і 5 місяців. Всупереч цьому, відповідач відмовив йому у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив позивач, який вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене неправильно, невірно витлумачено та застосовано законодавство, що регулює спірні відносини, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач з квітня 2000 року отримував пенсію за віком відповідно до норм Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV).
Після призначення пенсії позивач продовжував працювати - 10 червня 2001 року був обраний сільським головою Зарічанської сільської ради і виконував обов'язки сільського голови по 16 листопада 2010 року.
Маючи стаж роботи на посаді сільського голови 9 років 5 місяців і 8 днів (два повних скликання), 26 листопада 2010 року позивач звернувся до Зарічанської сільської ради із заявою про перевід його на пенсію згідно зі статтею 21 Закону № 2493-ІІІ, однак йому в цьому було відмовлено.
Вважаючи такі дії Зарічанської сільської ради неправомірними, ОСОБА_2 оскаржив їх до суду.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, позов ОСОБА_2 було задоволено і з 1 грудня 2010 року він був переведений із пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 2493-ІІІ.
Згідно із довідками управління Пенсійного фонду в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (надалі - УПФУ в Надвірнянському районі) від 23 жовтня 2013 року та від 25 листопада 2013 року № 6822/03, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Надвірнянському районі та отримує пенсію згідно із Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі - Закон № 3723-ХІІ), як службовець органу місцевого самоврядування при стажі роботи на посаді в органах місцевого самоврядування 09 років 05 міс. 08 днів. Крім того, до розрахунку коефіцієнту стажу входить 3 роки і 1 місяць військової служби (а.с.12, 48).
Вважаючи, що сумарний стаж його служби в органах місцевого самоврядування, з урахуванням строкової військової служби, становить 12 років і 5 місяців, 17 вересня 2013 року позивач звернувся до Зарічанської сільської ради із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних окладів сільського голови, що передбачено статтею 21 Закону № 2493-ІІІ.
Проте, Зарічанська сільська рада відмовила ОСОБА_2 у задоволенні цієї заяви за безпідставністю.
Не погодившись із цією відмовою, позивач оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не набув права на виплату 10-ти місячних посадових окладів.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Згідно із частинами сьомою та одинадцятою статті 21 Закону № 2493-ІІІ пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
У разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
За приписами статті 3 цього Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Категорії посад в органах місцевого самоврядування встановлені у статті 14 Закону № 2493-ІІІ, а посад державних службовців - у статті 25 Закону № 3723-ХІІ.
Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних посадових окладів у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадова особа місцевого самоврядування повинна мати не менше 10-ти років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування, перелік яких встановлено статтями 3, 14 Закону № 2493-ІІІ, чи на посадах, про які йдеться у статті 25 Закону № 3723-ХІІ.
Сама по собі наявність передбаченого у частині сьомій статті 21 Закону № 2493-ІІІ стажу служби в органах місцевого самоврядування, обчисленого відповідно до статті 22 цього Закону, що дає право на одержання пенсії відповідно до законодавства України про державну службу, не дає права на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, якщо стаж роботи особи, що виходить на пенсію, на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є меншим, ніж 10 років.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постановах цього суду від 18 вересня 2012 року (справа № 21-211а12), від 02 квітня 2013 року (справа № 21-86а13), 11 червня 2013 року (справа № 21-182а13), 04 березня 2014 року (справа № 21-426а13).
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2014 року в адміністративній справі № 348/3254/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 30 березня 2015 року.