18 березня 2015 року о/об 17 год. 20 хв.Справа № 808/385/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,
за участю:
представника позивача - К.В. Сердюк
представника відповідача - Ю.В. Проценко
розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН»
до Запорізької митниці Міндоходів
про визнання протиправними та скасування рішень, -
21 січня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» (далі - позивач або ТОВ «КЛІОН») до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач або Запорізької митниці), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 22.07.2014 №112050000/2014/000281/1; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2014 №112050000/2014/00475.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в прийнятому відповідачем рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок про неподання декларантом в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість товару, а також те, що декларант відмовився від надання додаткових документів в повному обсязі. Однак, митним органом не зазначено, які саме документи не були надані позивачем і які відомості про митну вартість товарів залишилися неповними та недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні документи були надані. Крім того, ТОВ «КЛІОН» надало усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей на неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції. Відповідачем не обґрунтовано того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що в своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Позивач наголошує, що відповідачу було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. Таким чином, Запорізькою митницею Міндоходів неправомірно відмовлено ТОВ «КЛІОН» в митному оформленні товару за основним (першим) методом.
Заперечуючи проти позовних вимог, з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України, відповідач дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Під час розгляду додатково наданих документів відповідачем було встановлено, що каталог продукції не містить жодної цінової інформації про оцінюваний товар та не може підтвердити заявлену митну вартість. Крім того, за результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й Положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 18 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» 27.08.2004 зареєстровано, як юридичну особу за адресою: 69106, Запорізька область, місто Запоріжжя, Заводський район, вулиця Скворцова, будинок 236, ідентифікаційний код 33134908.
Між позивачем та Ен Джіанг Фішеріз Імпорт та Експорт (Агіфіш Ко), В'єтнам (Постачальник), укладено Контракт від 10.04.2014 №113S/2014A на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах, визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного контракту, позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожені стейки пангасіуса (далі - товар). Згідно інвойсів постачальника від 28.05.2014 №05-06/2014-KLION, товар постачався за ціною 1,63 доларів США за кг., на умовах CIF Одеса, Україна.
Для здійснення митного оформлення товару 16.07.2014 позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до М/п «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці Міндоходів було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/016516 довідковий №2938 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 477 067,34 гривень (тобто 19,08 грн. або 1,63 доларів США за 1 кг.).
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були подані наступні документи: контракт від 10.04.2014 №113S/2014A; інвойс від 28.05.2014 №05-06/2014-KLION; калькуляцію постачальника від 28.05.2014; прайс-лист від 08.04.2014; міжнародну товарно-транспортну накладну №3563; коносамент №APLU 074850425; сертифікат страхування; платіжне доручення від 17.04.2014 №275, від 28.05.214 №383, від 01.07.2014 №462; експертний висновок від 14.07.2014 №ОИ-329 Запорізької торгово-промислової палати; дублікат ветеринарного свідоцтва від 14.07.2014 Серії ГРД-00 №138400; сертифікат відповідності від 07.07.2014 №UA1.162.X005008-14; ветеринарний (санітарний) сертифікат №YD02920/14/CH/CT від 31.05.2014; сертифікат походження від 10.06.2014 №46244723; екологічну документацію від 07.07.2014 №42998; сертифікат якості від 29.05.2014 №3-2014; експорту декларацію від 28.05.2014 №2647.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності:
1) платіжні доручення в іноземній валюті від 17.04.2014 №275, від 28.05.2014 №383 подано до оформлення у вигляді, що не дає змоги повністю прочитати дані документи, а тому вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена;
2) в інвойсі від 28.05.2014 №05-06/2014-KLION відсутні дата проформи інвойсу №Annex 01;
3) в інвойсі від 28.05.2014 №05-06/2014-KLION зазначено умови поставки CIF Одеса, натомість в митній декларації країни відправлення від 28.05.2014 №2647 пункт поставки не зазначено, а зазначено лише CIF;
4) наявні розбіжності в висновку від 14.07.2014 №ОИ-329 (код товару 0303240000) та в митній декларації країни відправлення від 28.05.2014 №2647 (код товару 03046200);
5) наявні розбіжності в зазначенні інвойсу в платіжному дорученні в іноземній валюті від 01.07.2014 №462 (05-06/2014-KLION) та митній декларації країни відправлення від 28.05.2014 №2647 (05-06/2014-KLION), що в сукупності не дає змоги однозначно ідентифікувати поставку.
У відповідності до ст. 53 МК України, 16.07.2014 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару.
22.07.2014 декларантом додатково надано каталог постачальника; платіжні доручення від 17.04.2014 №275, від 28.05.2014 №383, від 01.07.2014 №462; лист постачальника від 21.07.2014 з поясненнями; експортну декларацію від 28.05.2014 №2647 з перекладом.
Відповідачем 22.07.2014 надано консультацію про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 1,91 доларів США за 1 кг. товару, за результатами чого відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2014 №112050000/2014/000281/1.
На підставі зазначеного вище рішення відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2014 №112050000/2014/00475.
23.07.2014 на підставі рішення митниці декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2014/016968, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 18 298,61 грн.), про що зазначено в графі 47 ВМД.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Відповідачем встановлені такі розбіжності: 1) платіжні доручення в іноземній валюті від 17.04.2014 №275, від 28.05.2014 №383 подано до оформлення у вигляді, що не дає змоги повністю прочитати дані документи, а тому вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; 2) в інвойсі від 28.05.2014 №05-06/2014-KLION відсутні дата проформи інвойсу №Annex 01; 3) в інвойсі від 28.05.2014 №05-06/2014-KLION зазначено умови поставки CIF Одеса, натомість в митній декларації країни відправлення від 28.05.2014 №2647 пункт поставки не зазначено, а зазначено лише CIF; 4) наявні розбіжності в висновку від 14.07.2014 №ОИ-329 (код товару 0303240000) та в митній декларації країни відправлення від 28.05.2014 №2647 (код товару 03046200); 5) наявні розбіжності в зазначенні інвойсу в платіжному дорученні в іноземній валюті від 01.07.2014 №462 (05-06/2014-KLION) та митній декларації країни відправлення від 28.05.2014 №2647 (05-06/2014-KLION), що в сукупності не дає змоги однозначно ідентифікувати поставку.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено відповідачу додатково витребувані документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару.
З наведеного вбачається, що позивачем виконано всі вимоги відповідача про витребування додаткових документів.
Крім того, суд зазначає, що частина 2 ст. 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.
Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Подані позивачем документи в повному обсязі виконують вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару.
Згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД-2 №112050000/2014/016516.
Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2014 №112050000/2014/000281/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2014 №112050000/2014/00475.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000281/1 від 22.07.2014 Запорізької митниці мін доходів України.
Визнати протиправною та скасувати Катку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00475 від 22.07.2014 Запорізької Митниці Міндоходів.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» 560,28 грн. (п'ятсот шістдесят гривень 28 копійок ) судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова