"10" березня 2015 р. м. Київ К/800/1253/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швеця В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго" до Прокуратури м. Феодосії Автономної Республіки Крим про скасування припису за касаційною скаргою Прокуратури м. Феодосії Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року, -
Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось з до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування припису Прокуратури м. Феодосії Автономної Республіки Крим від 28.07.2009 № 5198.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано припис Прокуратури м. Феодосії Автономної Республіки Крим від 28.07.2009 № 5798.
Прокуратура м. Феодосії Автономної Республіки Крим не погодилась з постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що прокуратурою м. Феодосії було проведено перевірку дотримання вимог діючого законодавства про питну воду та водопостачання, за результатами якої було встановлено порушення ст. 6 Закону України «Про питну воду та водопостачання» в наслідок дій Феодосійського РЕМ щодо намагання провести відключення від енергопостачання об'єктів питного водопостачання Феодосійського ВПВКГ з 27.07.2009 по 31.07.2009.
На підставі проведеної перевірки Прокуратурою м. Феодосії Автономної Республіки Крим від 28.07.2009 № 5198 позивачу винесено припис щодо усунення можливих порушень Закону України "Про питну воду та водопостачання" - стосовно відключення об'єктів питного водопостачання (населення) Феодосійського ВПВКГ, що забезпечують життєдіяльності регіону.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття вищевказаного припису.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов висновку, що оскаржуваний припис винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень, з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для внесення такого припису, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.01.2009 року по справі № 2а-12053/09/2/0170 було відмовлено в задоволені позову ВАТ «Крименерго» до прокуратури м. Феодосія про скасування припису Прокурора м. Феодосія від 07.05.2009 № 1976 вих. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 15.09.2010 по вказані справі рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
При розгляді вказаної справи було встановлено невідповідність законодавству в частині ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дій Феодосійського РЕМ щодо намагання відключення від енергопостачання Феодосійського ВПВКГ за наявності заборгованості за тим самим договором про поставку електричної енергії від 08.07.2004 № 133 з тих самих підстав, що й в даній справі.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини , встановлені судовим рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 255 КАС України Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку та задовольнив позовні вимоги, з посиланням на те, що оскаржуваний припис направлений прокуратурою не належній особі.
Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, з огляду на наступне.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності в сфері електроенергетики та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі регулюються Законом України "Про електроенергетику", який є спеціальним нормативно-правовим актом у цій галузі, що регулює загальні правовідносини з усіма споживачами електроенергії.
Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямований на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
Положення статті 6 зазначеного Закону передбачають, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах, в тому числі й заборони відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.
Ці положення узгоджуються з приписами частини четвертої статті 13 Конституції України відповідно до якої держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Повноваження органів прокуратури визначені Законом України «Про прокуратуру».
У відповідності до статті 19 цього Закону предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, додержання законів, що стосуються економічних відносин. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені статтею 20 цього Закону. При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції має право, у тому числі, вносити приписи про усунення очевидних порушень закону.
Згідно статті 22 Закону письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях позивача мало місце порушення вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», які можуть завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємствам та громадянам, а тому відповідач вжив заходи з недопущення таких порушень.
Вносячи припис про заборону відключення об'єктів водопостачання від системи електропостачання, прокурор забезпечував виконання принципів державної політики, а також попереджав можливу епідемічну кризу, яка могла виникнути у випадку тривалого відключення водопостачальних вузлів від електроустановок. Такі дії прокурора не можна вважати втручанням у господарську діяльність позивача, тому що заборона відключення електроенергії від зазначених у приписі об'єктів прямо передбачена законодавством і, вносячи припис, прокурор виконував покладені на нього державою функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, закріплену у статті 121 Конституції України.
За таких обставин судова колегія визнає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 226, 231 КАС України суд,-
Касаційну скаргу Прокуратури м. Феодосії Автономної Республіки Крим - задовольнити
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець