18 березня 2015 року м. Київ В/800/1464/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Голубєвої Г.К.
Суддів: Бившевої Л.І.
Борисенко І.В.
Зайцева М.П.
Цвіркуна Ю.І.,
перевіривши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року у справі №812/7644/13-а (К/800/3139/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськнафтопродукт», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-Коммерс», про зобов'язання нарахувати та сплатити суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, -
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року у названій справі.
Згідно статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме п. 1.20 ст.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 року № К/9991/75130/12 та від 24.04.2014 року №К/9991/524/11 в яких, на його думку, згадані норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Між тим, відповідно до положень ст.237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту рішень Вищого адміністративного суду України, наведених заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у них розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.
Приписи ст.237 КАС України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.
У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права рішень Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.
Зокрема, в оскаржуваній постанові Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року, на відміну від доданих рішень, позиція обґрунтована обставинами щодо формування показників податкової звітності у відповідні періоди, що не водять в коло доказування по справі. Вказане призвело до порушення судами попередніх інстанцій Кодексу адміністративного судочинства України, а також положень п. 1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР. Крім того, встановлено, що порівняння цін здійснювалося в явно неспівставних умовах, що є порушенням пп. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів в допуску справи для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Голубєва Г.К.
Судді Бившева Л.І.
Борисенко І.В.
Зайцев М.П.
Цвіркун Ю.І.