19 березня 2015 року м. Київ К/800/52423/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Рецебуринський Ю.Й. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу та поновлення на роботі,
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами про скасування наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2013р. №32-пм в частині її звільнення з займаної посади механіка телеграфно-телефонного відділення інформаційно-телекомунікаційного вузла та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , поновлення її на рівнозначній посаді згідно затвердженого нового штату №8/094 та виплати їй різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р., позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовом, оскільки з 02.04.2014р. позивачу стало відомо про порушення своїх прав, однак з даним позовом до суду вона звернулась лише 06.08.2014р.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з наступних підстав.
Як встановлено судами, оскаржуваним наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2013р. №32-пм старшого солдата ОСОБА_1 , механіка телеграфно-телефонного відділення інформаційно-телекомунікаційного вузла, звільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини відповідно до пп. 1 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення).
Також судами встановлено, що про вказаний наказ позивачу повідомлено в грудні 2013 року, але копію наказу вона отримала 01.04.2014р.
Вищевказане Положення є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок проходження військової служби особами у Збройних Силах України.
Відповідно до пп. 1 п. 116 Положення зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.
Як вже зазначалось, оскаржуваним наказом позивача звільнено з займаних посад та зараховано в розпорядження командира військової частини з вищевказаних підстав.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 6, 71 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають (абз. 15 п. 116 Положення).
Відповідно до абз.17-18 Положення військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вказаних норм вбачається, що звільнення з займаних посад та зарахування у розпорядження не є звільненням військовослужбовця з Збройних Сил України.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2014р. №22-пм позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів).
Верховний Суд України у постанові від 06.11.2013р. (справа № 21-389а13) висловив наступну правову позицію, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, а тому до вказаних правовідносин необхідно застосовувати ст. 233 Кодексу законів про працю України як таку, що врегульовує строки звернення до адміністративного суду при вирішенні питання щодо звільнення з публічної служби.
Однак посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що копію трудової книжки вона отримала 30.07.2014р., а з позовом до суду звернулась 06.08.2014р., тобто у відповідності до вимог ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у справах про звільнення працівник може звернутися до суду із заявою в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.11.2013р. №32-пм, яким її зараховано в розпорядження військової частини, а не звільнено з військової служби Збройних Сил України. Тому положення ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України до даного спору не можуть застосовуватись, оскільки оскаржуваним наказом вирішувалось питання щодо проходження військової служби ОСОБА_1 , а не звільнення з військової служби.
Отже, залишаючи позов без розгляду, суди правильно застосували до спірних правовідносин строк, встановлений в ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення позову без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Пасічник С.С.
Рецебуринський Ю.Й.