10.03.2015 р. м. Київ К/800/65312/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швеця В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання дій протиправними за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо невиплати надбавки до пенсії, як реабілітованому громадянину у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача встановити до його пенсії підвищення як реабілітованому громадянину з 13.02.2012р. у розмірі 411 грн. на місяць, з 01.04.21012р. у розмірі 419 грн. на місяць, з 01.07.2012р. у розмірі 422 грн. на місяць з урахуванням виплачених сум, та здійснювати виплати вказаної надбавки до пенсії в подальшому.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо невиплати з 13.02.2012року позивачу надбавки до пенсії, як реабілітованому громадянину, в розмірі передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова здійснити перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати позивачу, як реабілітованому громадянину, в розмірі передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 13.02.2012 р. з урахуванням попередніх виплат.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року залишено без змін постанову Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2012 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Відповідно до довідки про реабілітацію від 01.11.1991 року №13/8889-91, виданої Прокуратурою Львівської області, позивач у 1967 році зазнав політичних репресій, чотири роки утримувався під вартою в місцях позбавлення волі та 21 квітня 1975 року був звільнений на підставі ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 року.
Також встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова та отримує підвищення до пенсії у розмірі 54,40 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» як особа, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована.
Відповідно до п. «г» ч.1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте, підвищення до пенсії в розмірі 54 грн. 40 коп., яке щомісячно виплачується відповідачем позивачу як особі, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, виплачується у розмірі меншому, ніж передбачено законом, а саме на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Вважаючи такі дії відповідача незаконними, ОСОБА_4 звернувся до суду з даними позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про порушене право позивача на отримання ним підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж визначено п. «г» ч.1 ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Свої висновки обґрунтовували наступними правовими нормами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно п. «г» ч.1 ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.
В п.6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
На підставі викладеного суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова протиправно виплачувало позивачу підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено п. «г» ч.1 ст.77 зазначеного Закону, оскільки із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону України п. «г» ч.1 ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 08 жовтня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець