Справа № 127/418/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Волошин С. О.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
25 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Швець А.І.,
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Павич О. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішень,
у січні 2015 року позивач звернулаь до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, здійснивши виплату недонарахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 01.10.2014 року.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року похов задоволено частково.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційного скарги, а позивач, в свою чергу просила відмовити в її задоволенні.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 18.07.2006 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до протоколу № 8549 від 22.08.2006 року. Позивач 25.10.2006 року звернулась до управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці із заявою про припинення виплати пенсії за вислугу років з 1 листопада 2006 року, в зв'язку з влаштуванням на посаду майстра виробничого навчання першої категорії, на якій вона працює і по даний час, що підтвердилось в суді першої інстанції.
З 01.11.2006 року по 01.10.2014 року виплата пенсії позивачу була припинена за її заявою, оскільки з виходом позивача на вказану роботу, вона згідно вимог Закону не мала права на виплату пенсії.
01.10.2014 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про призначення та виплату їй пенсії за віком. Після призначення пенсії за віком з інформаційних довідок, наданих відповідачем на її усний запит, позивачу стало відомо, що під час розрахунку цієї пенсії відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік і відмовлено в застосуванні при призначенні пенсії за віком середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Незважаючи на те, що позивач в липні 2006 року скористалась своїм правом на призначення пенсії за вислугою років, однак через три місяці після цього у встановленому законом порядку відмовилась від цього права, така відмова, після восьми років трудової діяльності після припинення виплати пенсії, не може стати підставою для відмови в призначенні пенсії за віком в 2014 році на загальних підставах, з огляду на наступне.
Пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 55 якого передбачає надання права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку за вислугою років. Наведена пенсія відноситься до пенсії за віком, оскільки для певних осіб, а саме для тих, які працювали у відповідних закладах, установах та організаціях та роботах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909, передбачено пільги у її призначенні (а саме зменшення пенсійного віку).
Так, ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що особам, які мають одночасно право на різні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Згідно ч.3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що визначена ч. 2 ст. 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише у випадку переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, однак вказана позиція не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки за досліджуваних обставин судом встановлено, що відбувається не перехід з одного виду пенсії на інший, а за даних обставин відбулось призначення пенсії позивачеві за віком, що підтверджується Розпорядженням № 146979 від 09.10.2014 року «Про призначення пенсій».
Суд погоджується з висновком, до якого дійшов суд першої інстанції про те, що пенсія позивачу повинна бути призначена на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на ч. 3 ст. 45 вказаного Закону, згідно яких розрахунок пенсії за віком має бути здійснений з врахуванням середньої заробітної плати, визначеної абзацом 4 ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року - без змін.
ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2015 року.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.