31 березня 2015 р. Справа № 101677/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Старунського Д.М., Гінди О.М.,
участю секретаря Щербі С.Б.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 22 березня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради, ОСОБА_2, третьої особи управління Держкомзему у м. Бориславі Львівської області про визнання протиправним та скасування п.1 рішення Бориславської міської ради від 29 серпня 2011 року №359 та п. 3 рішення від 28 листопада 2011 року 3438 та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Бориславської міської ради ОСОБА_2, третьої особи управління Держкомзему у м. Бориславі Львівської області про визнання протиправним та скасування п.1 рішення Бориславської міської ради від 29 серпня 2011 року №359 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам міста», яким надано дозвіл відповідачу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 1000 кв.м у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу міста, п. 3 рішення від 28 листопада 2011 року №438 «Про відмову громадянам міста у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в зв'язку з тим, що на цю земельну ділянку виготовляється проект землеустрою гр..ОСОБА_2 та зобов'язати Бориславську міську раду Львівської області розглянути питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з врахуванням вимог Земельного кодексу України.
Свою вимогу мотивує тим, що дружина позивача ОСОБА_3 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 Дружині позивача ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 1000 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 447 кв.м для ведення садівництва на АДРЕСА_1 відповідно державних актів. Разом із вказаним земельними ділянками розташована земельна ділянка площею приблизно 1000 кв.м, якою більше 30 років користувались ОСОБА_4 (бабця дружини) та ОСОБА_2 (батько дружини) спадкодавці дружини позивача.
Бажаючи скористатись наданим законом правом на безоплатне отримання землі у власність, позивач 21 червня 2011 року звернувся у Бориславську міську раду з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м для будівництва та обслуговування будинку. 6 липня 2011 року заява позивача разом із довідкою управління Держкомзему у м. Бориславі Львівської області від 1 липня 2011 року № 974 адресована на розгляд постійної депутатської комісії з питань охорони навколишнього природного середовища, регулювання земельних відносин,будівництва та архітектури. В довідці зазначено про можливість надання дозволу на виготовлення проекту відведення даної земельної ділянки, так як ділянка належить до земель міста, проте було зазначено про наявність заяви від гр..Флюнт, яка знаходиться на профільній комісії. Оспорювані рішення за заявою ОСОБА_2 було прийняте 29 серпня 2011 року, а за заявою позивача - 28 листопада 2011 року. Вважає спірні рішення протиправними, просить їх скасувати. Зазначив, що відповідно до СТ..119 ЗК України громадяни мають право на набуття права власності на землю або надання її у користування за давністю користування. Просить зобов'язати Бориславську міську раду надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Просить позов задоволити.
Не погоджуючись із даною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовані тим, що Бажаючи скористатись наданим законом правом на безоплатне отримання землі у власність, позивач 21 червня 2011 року звернувся у Бориславську міську раду з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м для будівництва та обслуговування будинку. 6 липня 2011 року заява позивача разом із довідкою управління Держкомзему у м. Бориславі Львівської області від 1 липня 2011 року №974 адресована на розгляд постійної депутатської комісії з питань охорони навколишнього природного середовища, регулювання земельних відносин,будівництва та архітектури. В довідці зазначено про можливість надання дозволу на виготовлення проекту відведення даної земельної ділянки, так як ділянка належить до земель міста, проте було зазначено про наявність заяви від гр..Флюнт, яка знаходиться на профільній комісії. Оспорювані рішення за заявою ОСОБА_2 було прийняте 29 серпня 2011 року, а за заявою позивача - 28 листопада 2011 року. Вважає спірні рішення протиправними, просить їх скасувати. Зазначив, що відповідно до СТ..119 ЗК України громадяни мають право на набуття права власності на землю або надання її у користування за давністю користування.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Бориславської міської ради № 359 від 29 серпня 2011 року не надана у власність земельна ділянка ОСОБА_2, вона не набула право власності або користування нею, а лише реалізує його на стадії розроблення проекту відводу. Зазначеним рішенням визначена орієнтовна площа земельної ділянка, її остаточні межі та конфігурація не затверджені. Тобто, неможливо на даний час вирішити чи буде земельна ділянка входити до меж земельної ділянки, яку бажає отримати у власність позивач, враховуючи, що її межі також у встановленому законом порядку не встановлені, вона на даний час не є власником або користувачем земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування рішень суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У відповідності із ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.
Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в порядку, визначеному законодавством України, були визначені розміри та межі земельної ділянки, якою фактично користувались члени його родини, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 входять до цієї території, тому судом не можуть бути прийняте до уваги її посилання на то, що вона позбавлена права на отримання землі у власність. Тобто, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не порушує прав та інтересів позивача, оскільки, по-перше, в нього не виникло право на земельну ділянку; по - друге, на даній стадії неможливо визначити межі земельних ділянок учасників процесу, так як їх межі в натурі не встановлені та не затверджені.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
У відповідності із ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до положень п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно із ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
На підставі ч. 7 вказаної статті районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Судом встановлено, що рішенням Бориславської міської ради 21-ї сесії 6-го скликання № 359 від 29 серпня 2011 року ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 1000 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель запасу міста за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачу ОСОБА_1 пунктом 5 рішення Бориславської міської ради 6-го скликання 26-ї сесії № 438 від 28 листопада 2011 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м у м. Бориславі на вул. Дрогобицькій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв'язку з тим, що на цю земельну ділянку виготовляється проект землеустрою гр. ОСОБА_2.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок (ст. 50 Закону України «Про землеустрій»).
Стаття 55 Закону України «Про землеустрій» зазначає, що при розробці технічної документації з землеустрою встановлюються межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), визначається місце розташування поворотних точок, які як правило співпадають з заборами, огорожами, фасадами будівель та іншими межами територій.
Оскаржуваним рішенням відповідачу ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки, тобто, розробка проекту є попереднім узгодженням. Рішенням Бориславської міської ради № 359 від 29 серпня 2011 року не надана у власність земельна ділянка ОСОБА_2, вона не набула право власності або користування нею, а лише реалізує його на стадії розроблення проекту відводу. Зазначеним рішенням визначена орієнтовна площа земельної ділянка, її остаточні межі та конфігурація не затверджені. Тобто, неможливо на даний час вирішити чи буде земельна ділянка входити до меж земельної ділянки, яку бажає отримати у власність позивач, враховуючи, що її межі також у встановленому законом порядку не встановлені, вона на даний час не є власником або користувачем земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування рішень суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У відповідності із ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.
Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в порядку, визначеному законодавством України, були визначені розміри та межі земельної ділянки, якою фактично користувались члени його родини, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 входять до цієї території, тому судом не можуть бути прийняте до уваги її посилання на то, що вона позбавлена права на отримання землі у власність. Тобто, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не порушує прав та інтересів позивача, оскільки, по-перше, в нього не виникло право на земельну ділянку; по - друге, на даній стадії неможливо визначити межі земельних ділянок учасників процесу, так як їх межі в натурі не встановлені та не затверджені.
Бориславська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла у межах своїх повноважень та у відповідності до закону. На момент прийняття оскаржуваного рішення Бориславська міська рада була власником землі, якою вона розпорядилась та на даний час є власником землі. Відповідач може передати ОСОБА_2 у власність або користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. Визначення розміру, меж та конфігурації цієї земельної ділянки - це право Бориславської міської ради.
Крім цього, позивач посилається на ст. 119 Земельного кодексу України, згідно якої громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Разом з тим за змістом п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України таке право в особи може виникнути не раніше 1 січня 2016 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Бориславської міської ради слід визнати такими, що прийняті без порушення чинного законодавства, в межах компетенції, з дотриманням встановленого порядку, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Не підлягають до задоволення позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_2 оскільки до вимог ст. 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, а саме Бориславська міська рада.
Крім цього, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині вимоги про зобов'язання Бориславської міської ради розглянути питання надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки це питання не розглянуте суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого воно віднесене, тоді як суд, розглядаючи спір по суті, не наділений підміняти суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 199, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 22 березня 2012 року у справі № 2а/1301/10/2012 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді О.М. Гінда
Д.М. Старунський