Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Гуменюк А.І.
№ 22-ц/796/3299/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа №761/12665/14-ц
м. Київ
26 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Кутц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про відшкодування матеріальної шкоди,-
Позивач у квітні 2014 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з останнього відшкодування матеріальної шкоди за втрачений багаж у розмірі 757,878 одиниць спеціальних прав запозичення (далі - СПЗ), що станом на 17 листопада 2014 року в гривневому еквіваленті складало 17117,50 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.
Стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1 308 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 17 листопада 2014 року складало 4746,28 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що редакція Правил Перевізника, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин не містила умов про скасування або обмеження відповідальності перевізника аналогічних умовам п.13.8.3 Правил Перевізника на які суд послався у своєму рішенні та які введені в дію відповідачем з 01 травня 2014 року.
Також зазначає, що вказаний пункт Правил Перевізника є нікчемним, оскільки відповідно до ч.4 ст.100 Повітряного Кодексу України, Правила Перевізника не можуть містити стандартів чи нормативів якості нижчих за рівень вимог, установлених «Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу», затверджених Наказом Міністерства Інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735.
Апелянт вважає, що позовна вимога про відшкодування збитків у розмірі 757,278 СПЗ обґрунтована та доведена належним чином, а тому має бути задоволена.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 червня 2013 року за посередництвом Інтернет-сайту відповідача «www.flyUIA.com» (м. Київ), позивач придбав електронний авіаквиток за № 5662402187818 на трансферне міжнародне повітряне перевезення за маршрутом Тель-Авів - Київ - Москва на рейсах PS 776 - 02 жовтня 2013 року та PS 565 - 02 жовтня 2013 року, та 02 жовтня 2013 року здійснив переліт вказаними рейсами відповідача по вищезазначеному маршруту.
02 жовтня 2013 року під час проходження реєстрації на рейс PS 776 - 02 жовтня 2013 року в міжнародному аеропорту «Бен-Гуріон» (м. Тель-Авів) позивач зареєстрував до трансферного міжнародного повітряного перевезення одне місце багажу загальною вагою 19 кг.
Відповідно до відомостей, вказаних у претензійній заяві позивача адресованій відповідачу від 02 жовтня 2013 року, після прибуття до пункту призначення (Москва SVO E), ОСОБА_1 виявив відсутність частини багажу, зокрема, ноутбука Sony Vaio та трьох пляшок вина Yarden 2008 в подарункових упаковках загальною вартістю 650 доларів США. Вага втраченого багажу становила 15,4 кг.
Листом від 22 листопада 2013 року за № 10.2.13-3654, про розгляд претензійної заяви ОСОБА_1, відповідач, посилаючись на статтю 22 Варшавської конвенції та ряд норм чинного законодавства погодився компенсувати позивачеві вартість втраченого багажу із розрахунку 20 доларів США за 1 кг вагової недостачі, що становить 308 доларів США та згідно курсу НБУ станом на 22 листопада 2013 року становить 2523 грн.
Листом від 25 листопада 2013 року позивач повідомив відповідача, що не погоджується із підставами та обґрунтуванням наведеного розрахунку та, посилаючись на Правила №735, вважає, що сума відшкодування частково втраченого багажу має складати 1159 доларів США 32 центи, разом з тим, обмежив її до 650 доларів США за для взаємного компромісу сторін та позасудового врегулювання спору.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач порушив Правила №735 включивши до зареєстрованого багажу речі не рекомендовані до перевезення, жодним чином не довів реально понесених ним збитків у розмірі, вказаному у позові, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір компенсації має бути розраховано на підставі положень Варшавської Конвенції.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ст.910 ЦК України, за договором перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а у разі здавання багажу, доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу. Укладання договору перевезення пасажира та багажу з перевізником підтверджується видачею пасажирського квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
За змістом ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до п.11 ст.100 Повітряного кодексу України авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, заподіяну під час перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти відповідно до вимог і правил, передбачених міжнародними договорами України, законодавством України, в тому числі авіаційними правилами України, розмір якої має бути однаковим для внутрішніх і для міжнародних рейсів.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 січня 1991 року, Україна підтвердила свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР та СРСР до проголошення незалежності.
Відповідно до ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року, ст. 3 Повітряного кодексу України, ст.42 Закону України «Про транспорт», ст.10 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про захист прав споживачів», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені Законами України (Кодексами України), застосовуються правила міжнародного договору.
За змістом пункту 2 глави 1 розділу XХVII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених Наказом Міністерства Інфраструктури України від 30 листопада 2012 року №735 (далі - Правила №735) перевізник відповідає за шкоду, заподіяну в разі знищення, утрати або пошкодження зареєстрованого багажу, лише за умови, що випадок, який став причиною знищення, утрати або пошкодження багажу, мав місце на борту повітряного судна або тоді, коли перевізник був відповідальним за збереження зареєстрованого багажу, однак перевізник не відповідає за пошкодження багажу внаслідок його дефекту, якостей чи вад. Стосовно незареєстрованого багажу, у тому числі особистих речей пасажира, перевізник відповідає, якщо шкода заподіяна з його вини або з вини його працівників чи агентів з обслуговування.
За приписами глави 3 розділу XXVIII Правил №735 та Умов договору на міжнародне повітряне перевезення, зазначених в пасажирському квитку, авіаперевізник несе обмежену матеріальну відповідальність за пошкодження багажу.
Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу XXVIII Правил №735, розмір суми заподіяних збитків багажу повинен бути реально доведений зацікавленою особою.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 глави 6 розділу ХІІ Правил №735, до речей, які не слід включати до багажу відносяться ламкі, крихкі речі та речі, які б'ються або швидко псуються, гроші, ключі, коштовності, електронне обладнання, фото- та відеотехніку, вироби з дорогоцінних металів і срібла, технічну документацію, ділові документи, цінні папери, цінні речі, медикаменти, медичну документацію, документи, що посвідчують особу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення вказаної норми позивач поклав до свого зареєстрованого багажу ноутбук та три пляшки вина.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру відшкодування відповідачем позивачу спричинених матеріальних збитків з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.24 Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12 жовтня 1929 року, зі змінами, внесеними Гаазьким Протоколом, підписаним у Гаазі 28 вересня 1955 року (далі - Варшавська конвенція) у випадках, передбачених в статтях 18, 19, позов щодо відповідальності з будь-якої підстави може бути поданий лише у відповідності до умов та меж, передбачених цією Конвенцією.
За правилами пункту «а» ч.2 ст.22 Варшавської Конвенції, при перевезенні зареєстрованого багажу та товарів відповідальність перевізника обмежується сумою двісті п'ятдесят франків з кілограма.
Відповідно до підпункту б) пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації», яка ввела в дію «Порядок і правила проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації», страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою під час виконання міжнародних польотів у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни, на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються у міжнародній практиці: - за втрату або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу, страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою суми, еквівалентної 20 доларам США за офіційним обмінним курсом Національного банку України за кожен кілограм ваги.
Як встановлено судом, вага втраченого багажу становила 15,4 кг.
Таким чином, відшкодуванню підлягає 308 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції, складало 4746 грн. 28 коп., із розрахунку 20 доларів США за 1 кг втраченого багажу.
Колегія суддів вважає, що під час розрахунку розміру відшкодування суд вірно виходив з вимог пункту «а» ч.2 ст.22 Варшавської Конвенції.
Доводи апеляційної скарги про те, що при розрахунку суми завданої позивачу шкоди застосуванню підлягають положення Монреальської Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року не заслуговують на увагу колегії суддів з огляду на таке.
Відповідно до ст.29 Монреальської Конвенції під час перевезення пасажирів, багажу та вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави, чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв'язку з правопорушенням або на будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.
Із вказаної норми вбачається, що у випадку заподіяння шкоди пасажиру або його багажу, відповідальність міжнародного повітряного перевізника є обмеженою та не може перевищувати розміру фактичних і реально доведених збитків.
З огляду на те, що заявлені позивачем матеріальні збитки у розмірі 757,278 СПЗ не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, що є обов'язковою умовою застосування правил розрахунку матеріальних збитків встановлених положеннями Монреальської Конвенції, то суд першої інстанції визначаючи розмір завданої позивачу матеріальної шкоди обґрунтовано виходив з приписів пункту «а» ч.2 ст.22 Варшавської Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 року та підпункту б) пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації».
Разом з тим апелянтом вірно зазначено, що поза увагою суду залишилось те, що положення п.13.8.3 Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин не містили умов про скасування або обмеження відповідальності перевізника, оскільки такі умови були викладені новій редакції Правил, які введені в дію з 01 травня 2014 року та не були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
А тому колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на пункт 13.8.3 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу (умов договору перевезення) приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України».
В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року змінити виключивши з мотивувальної частини посилання на пункт 13.8.3 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу (умов договору перевезення) приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України».
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: