Постанова від 01.04.2015 по справі 826/1492/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 квітня 2015 року № 826/1492/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0044791705 від 01.09.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі філії Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо з позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 0044791705 від 01.09.2014 року, відповідно до якого позивачу нараховано штраф у розмірі 146 321,86 грн. (10%) та пеню у розмірі 23 755,89 грн. (0,1% від суми недоїмки) за період з 22.07.2014 р. по 27.08.2014 р.

В обґрунтування позову по суті зазначається, що позивач в особі філії є єдиним перевізником, який надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним автомобільним та електричним транспортом на пільгових умовах. Позивач зазначає, що є планово-збитковим підприємством, і за рахунок власних доходів не покриває, навіть витрати на заробітну плату. Компенсація різниці між отриманими доходами та фондом оплати праці з нарахуваннями проводилась за рахунок фінансування з бюджету. Неритмічне та не в повному обсязі фінансування компенсаційних виплат на пільговий проїзд, що є основним джерелом покриття витрат на оплату праці та обов'язкових платежів, стали основною причиною затримки з виплатою заробітної плати та спричинило виникнення заборгованості із сплати єдиного внеску.

Отже, як зазначає позивач, самостійно підприємство не мало можливості погасити заборгованість.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про оплату праці» в колективному договорі встановлено термін виплати заробітної плати 6-7 число наступного місяця після закінчення періоду, за який здійснюється оплата. Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону та ст. 97 КЗпП України, як зазначає позивач, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються після виконання обов'язків щодо оплати праці.

Позивач додає, що відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

З урахуванням наведеного позивач вважає, що прийняте рішення є необ'єктивним по причині незалежних від підприємства та депо обставин, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем подано заперечення, суть яких зводиться до того, що позивач мав недоїмку із сплати єдиного внеску за червень 2014. Заборгованість погашена з порушенням встановленого строку у зв'язку з чим наведені обставини зумовили нарахування санкцій відповідно до вимог профільного законодавства. Відповідно відповідач вважає, що діяв правомірно та підстав для скасування спірного рішення не має.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні 24.03.2015 р. ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Так, сторонами визнається та не заперечується, що позивач є платником єдиного внеску та перебуває на обліку у відповідача.

Згідно з даними картки особового рахунку встановлено, що недоїмка виникла 21.07.2014 р. у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначеної суми єдиного внеску у розмірі 1 464 293,85 грн. у звіті за червень 2014 року, який був поданий 14.07.2014 р. Наведені обставини щодо дати подання звіту та декларування вказаних сум сторонами не заперечується.

Як вбачається з картки особового рахунку вказана заборгованість погашена у повному обсязі лише 27.08.2014 р., відомості щодо чого також не спростовуються позивачем.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 5. ст. 7 вищезгаданого Закону, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 цього Закону та п. 7.1. Інструкції, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 р. № 455 (далі - Інструкція № 455) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 10. ст. 9 Закону днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до абзацу першого ч. 12. ст. 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З наведеного не вбачається, що позивач має пільги, привілеї відносно строків або умов сплати єдиного внеску чи звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань із сплати внесків. Положення абзацу другого ч. 12 ст. 9 Закону, на які посилається позивач, не надають позивачу вказаних привілеїв. У той же час, на позивача покладено обов'язок безумовної сплати внеску до 20 числа місяця, наступного за звітним. При цьому, внесок, як встановлено законом, сплачується незалежно від фінансового стану платника.

Між тим, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частинами 10 та 13 на суму недоїмки нараховується пеня із розрахунку 0,1 відсотка недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Згідно з п. 7.5. Інструкції № 455 нарахування санкцій здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платника.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, самостійно визначені позивачем зобов'язання із сплати єдиного внеску не були сплачені своєчасно, що, відповідно, зумовлює нарахування штрафу і пені. Під час розгляду справи позивачем не спростовано математичні розрахунки штрафу та пені, копія якого (розрахунку) додана до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене у сукупності, суд не вбачає підстав для висновку про порушення відповідачем профільного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, яке за висновком суду є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а відтак у задоволенні позову слід відмовити. Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали в обґрунтування цих доводів, не спростовуються наведеного та не доводять зворотного.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 340,16 грн., суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені загалом на суму 170 077,75 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного закону, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 3 401,5 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 3 061,39 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДР 31725604; адреса: 04070, м. Київ, Набережне шоссе, 2) судовий збір у розмірі 3 061,39 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Попередній документ
43360954
Наступний документ
43360956
Інформація про рішення:
№ рішення: 43360955
№ справи: 826/1492/15
Дата рішення: 01.04.2015
Дата публікації: 02.04.2015
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); погашення податкового боргу, у тому числі: