ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.03.2015Справа №910/249/15-г
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс"
доПриватного підприємства "С.А.Е. Груп"
простягнення 802 157 грн 58 коп.
Представники сторін:
від позивача:Бабак В.В. - представник за довіреністю від 16.09.2014
від відповідача: не з'явились
06.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" з вимогами до Приватного підприємства "С.А.Е. Груп" про стягнення 709 912 грн 77 коп. за договором купівлі-продажу пального №01/08/14-8 від 01.08.2014, в тому числі 654 810 грн. 29 коп. основного боргу, 20 595 грн 13 коп. пені, 22 066 грн 21 коп. 30 % річних та 12 441 грн 14 коп. інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу пального № 01/08/14-8 від 01.08.2014 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 654 810 грн. 29 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем нараховано 20 595 грн 13 коп. пені, 22 066 грн 21 коп. 30% річних та 12 441 грн 14 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 порушено провадження у справі № 910/249/15-г, розгляд справи призначений на 05.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 розгляд справи відкладено на 02.03.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.
02.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про залишення позову без розгляду та заява про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 02.03.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.
Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 639 810 грн 29 коп. основного боргу, 54 870 грн 45 коп. пені, 52 293 грн 06 коп. інфляційних втрат, 55 183 грн 78 коп. 30 % річних.
Вказана заява прийнята судом до розгляду. Таким чином, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 639 810 грн 29 коп. основного боргу, 54 870 грн 45 коп. пені, 52 293 грн 06 коп. інфляційних втрат, 55 183 грн 78 коп. 30% річних.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з його необґрунтованістю.
Представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою суду від 02.03.2015 строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів, в судовому засіданні 02.03.2015 було оголошено перерву до 26.03.2015 для оцінки наданих доказів.
У судове засідання 26.03.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання 26.03.2015 не з'явився, подав до до відділу діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про витребування доказів та клопотання про відкладення розгляду справи. Вказані клопотання судом відхиленні у зв'язку із необґрунтованістю та закінченням процесуальних строків розгляду спору, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.А.Е. Груп" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу пального №01/08/14-8, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати певну кількість товару у власність покупця в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в договорі, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах договору (п. 2.1. договору).
Відповідно до пункту 9.6. договір вступає в дію з моменту його підписання та є чинним до 01.09.2015.
Момент передачі пального підтверджується видатковими документами, чеками терміналів або бланками-дозволами; у випадку відсутності вказаних документів - операційним звітом електронної системи обробки та обліку даних про здійснення операцій із використанням електронних карток (ЕК) та розрахунків за такими операціями (п. 2.3. договору).
Електронна картка є документом на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, на якій обліковується кількість придбаного та ще не отриманого покупцем пального, що надає можливість покупцю отримати таке пальне одноразово або частками на розсуд покупця або держателя ЕК (п. 6.1. договору).
Згідно умов п. 7.1. п.п. (а) рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду продавець направляє, а покупець отримує щотижня, кожного вівторка, за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку, передбаченому цим пунктом, останній зобов'язаний письмово звернутися до продавця, до закінчення тижня, відповідно до 14го та 28го числа поточного місяця з листом, у якому він повідомляє про відсутність щотижневого рахунку, та прохання надати суми, які належать до сплати за отриманий товар, та примірник рахунку.
Згідно п.п (d) п. 7.1. договору, покупець має здійснити розрахунки за поставлений товар протягом трьох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. (b) п. 7.1. договору, а саме - за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку вважається відповідно 14те та 28ме число поточного місяця.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу пального №01/08/14-8 від 01.08.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 1 903 038 грн 74 коп., що підтверджується наступними підписаними видатковими накладними:
- 0000 797-6 від 04.08.2014 на суму 140 грн 00 коп.;
- РН-0000894 від 31.08.2014 на суму 64 363 грн 93 коп.;
- РН-0000967 від 30.09.2014 на суму 411 406 грн 41 коп.;
- РН-0001056 від 31.10.2014 на суму 789 256 грн 88 коп.;
- РН-0001084 від 31.10.2014 на суму 5 423 грн 83 коп.;
- РН-0001193 від 30.11.2014 на суму 630 803 грн 11 коп.;
- РН-0001194 від 30.11.2014 на суму 1 644 грн 58 коп.,
належним чином засвідчені копії якої наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, а саме - розрахувався за поставлений товар частково на загальну суму 1 263 228 грн 45 коп., про що свідчать банківські виписки, належним чином засвідчені копії якої наявні в матеріалах справи. Позивач вказує, що станом на час розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 639 810 грн 29 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на недоведеність вимог позивача, оскільки ним не надано відповідачу та суду операційний звіт, що є доказом передачі товару у власність відповідача. Суд зі вказаним твердженням відповідача не погоджується, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 1.9. укладеного між сторонами договору операційний звіт - звіт процесингового центру, який складений у довільній формі, що містить дані про здійснення операцій із використанняфм електронних карток та про стан розрахунків за такими операціями за певний період часу. Операційний звіт є документом, який підтверджує факт здійснення поставки товару продавцем, за відсутності належним чином оформлених видаткових накладних.
П. 1.16. договору встановлено, що видаткова накладна - бухгалтерський документ, який містить в собі дані про кількість поставленого товару, вартість поставленого товару, підписи повноважних сторін, печатки сторін, та є документом, який підтверджує факт здійснення продавцем поставки.
Судом при розгляді справи оглянуто оригінали, а в матеріалах справи наявні належним чином завірені копії видаткових накладних на поставку позивачем товару відповідачеві, які є належним та допустимим доказом факту поставки товару.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту не належного виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу пального №01/08/14-8 від 01.08.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 639 810 грн 29 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 639 810 грн 29 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 54 870 грн 45 коп. пені за період з 13.11.2014 по 27.02.2015, 52 293 грн 06 коп. інфляційних втрат за період листопад 2014 року - січень 2015 року, 55 183 грн 78 коп. 30% річних за період з 13.11.2014 по 27.02.2015.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
П. 9.3. договору між сторонами встановлено, що у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи з дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно. Таким чином, сторонами в договорі передбачено інший, ніж 3%, розмір річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 9.1. договору у разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період часу, за який нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) відповідно до пункту 9.1. договору.
Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно п.п (d) п. 7.1. договору, покупець має здійснити розрахунки за поставлений товар протягом трьох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. (b) п. 7.1. договору, а саме - за відсутності письмового звернення покупця з приводу неотримання щотижневого рахунку, днем отримання щотижневого рахунку вважається відповідно 14те та 28ме число поточного місяця.
Позивачем на виконання умов договору було виставлено наступні рахунки:
- № 01/08-94 від 01.08.2014 на суму 64363 грн 93 коп.;
- № 04/08-1 від 04.08.2014 на суму 140 грн 00 коп.;
- № 01/09-76 від 01.09.2014 на суму 411406 грн 41 коп.;
- № 01/10-46 від 01.11.2014 на суму 789256 грн 88 коп.;
- № 01/10-75 від 01.11.2014 на суму 5423 грн 84 коп.;
- № 01/11-54 від 01.07.2014 на суму 630803 грн 11 коп.;
- № 01/11-55 від 01.11.2014 на суму 1644 грн 58 коп.
Відповідач доказів письмового звернення з приводу неотримання рахунків суду не надав, отже, рахунки вважаються отриманими відповідачем 14-го числа кожного місяця в силу умов договору.
Таким чином, оскільки останній рахунок вважається отриманим відповідачем 14.11.2014, прострочка ввиконання зобов'язання з оплати отриманого товару за останнім фактом поставки розпочинається 20.11.2014.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що позивачем невірно застосовано період нарахувань. За перерахунком суду, з урахуванням правильного періоду та часткових сплат 22.12.2014 на суму 10 000 грн 00 коп. та 26.12.2014 на суму 5 000 грн 00 коп., з відповідача підлягає стягненню 53 718 грн 44 коп. пені за період з 20.11.2014 по 27.02.2015, 39 478 грн 43 коп. інфляційних втрат за період листопад 2014 року - січень 2015 року та 51 416 грн 38 коп. 30% річних за період з 20.11.2014 по 27.02.2015.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляціійних втрат та 30% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 53 718 грн 44 коп. пені, 39 478 грн 43 коп. інфляційних втрат та 51 416 грн 38 коп. 30% річних.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі .
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "С.А.Е. Груп" (01001, м.Київ, бул. Інститутська, буд. 16, оф. 22, ідентифікаційний код 38361861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Імпульс" (49040, м. Дніпропетровськ, Залізничне шосе, буд. 38, прим. 9, ідентифікаційний код 32122603) заборгованість у розмірі 639 810 (шістсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот десять) грн 29 коп. основного боргу, 51 416 (п'ятдесят одна тисяча чотириста шістнадцять) грн 38 коп. 30% річних, 53 718 (п'ятдесят три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 44 коп. пені, 39 478 (тридйять дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) 43 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 688 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 47 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 01.04.2015
Суддя Н.Б. Плотницька