25 березня 2015 року 810/294/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Наталенко Ю.О., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ФОП ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з вимогами визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0010261702 та №0010281702 від 16.10.2014 р.
У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р. За результатами перевірки 02.10.2014 р. складено акт № 3561/1703/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
На підставі висновків, зроблених за наслідками перевірки Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення рішення: №00102617012 від 16.10.2014 р., яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 12000,00 грн. (за основним платежем - 9600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2400,00 грн.) та №0010281702 від 16.10.2014 р.,яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7106,64 грн. (за основним платежем - 5684,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1421,81 грн.).
Вказує, що ФОП ОСОБА_1 не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.
У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач - Васильківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками Васильківсьокї ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт перевірки.
Вказує, що перевіркою встановлено порушення податкового законодавства.
На підставі чого винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:
- ст. 138, п. 177.2, ст. 177 ПК Україн, донараховано сума податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму -5684,83 грн., у т ч. у 2012 року -2844,96 та у 2013 р. -2839,87 грн.;
- пп. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України. Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України, донараховано ПДВ у розмірі на 9600 грн., в т.ч. за січень 2012- 400 грн., за лютий 2012р.- 400 грн., за березень 2012 року - 400 грн., за квітень 2012 року -400 грн., за травень 2012 року - 400 грн., за червень 2012 р. - 400 грн., за липень 2012 р. - 400 грн., за серпень 2012р. - 400 грн., за вересень 2012р. -400 грн., за жовтень 2012 р. - 400 грн., , за листопад 2012 р. -400 грн., та грудень 2012р. -400 грн., в т.ч. за січень 2013- 400 грн., за лютий 2013р.- 400грн., за березень 2013 року - 400 грн, за квітень 2013 року -400грн, за травень 2013 року - 400 грн., за червень 2013 р. - 400 грн., за липень 2013 р. - 400 грн., за серпень 2013р. - 400 грн., за вересень 2013р. -400 грн., за жовтень 2013 р. - 400 грн., за листопад 2013 р. -400 грн., та грудень 2013 р. -400 грн.;
- п.п. 1 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне не страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, в результаті чого ФОП не утримав та не перерахував суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 13150,88 грн., в т.ч. в 2012 році у розмірі 6581,34 грн. та в 2013 р. на загальну суму 6569,54 грн.;
- п.п. 2 п. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне не страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-V1 застосовано штрафних санкцій на загальну суму 663,62 та пені 1364,43 грн.;
- п. «е» п.п. 176.1 ст. 176 ПК України ФОП ОСОБА_1 не сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань з податку на доходу з фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності 1069,35 грн., в т. ч. за 2012 рік -1069,35 грн..
Відповідно до вимог п. 126.1 ст. 126 ПК України за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції розмірі 213,87 грн. податкових зобов'язань зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 129,6 грн., в т. ч. за 2013 рік -128,8 грн. таза 2014 р. у розмірі - 10,8 грн.
Відповідно до вимог п. 126.1 ст. 126 ПКУ за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції розмірі 13,96 грн., податкових зобов'язань з плати за землю (оренди за землю) у розмірі 359,2 грн., в т. ч. за 2014рік - 359,2 грн.
Відповідно до вимог п. 126.1 ст. 126 ПКУ за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції розмірі 35,92 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкові повідомлення рішення: №00102617012 від 16.10.2014 р., яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 12000,00 грн. (за основним платежем - 9600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2400,00 грн.) та №0010281702 від 16.10.2014 р.,яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7106,64 грн. (за основним платежем - 5684,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1421,81 грн.).
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.
Підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб став висновок відповідача про завищення позивачем в деклараціях про майновий стан і доходи за 2012-2013 роки валових витрат по причині включення до складу цих витрат вартості ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 32000,00 грн. та суму витрат на оплату послуг зв'язку на загальну суму 5898,95 грн.
На думку Відповідача, порушення позивачем порядку формування валових витрат полягає у неправомірному включенні до складу валових витрат вартості ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями протягом 2012-2013 років та вартості сплачених послуг зв'язку. Це порушення, у свою чергу, призвело до недостовірного відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб за 2012-2013 роки.
Суд вважає дані висновки відповідача необґрунтованими з наступних причин.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 25.08.2008 р. було укладено із ФОП ОСОБА_2 два договори оренди належного позивачу нерухомого майна, а саме:
- 12 кв.м. магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- 12 кв.м. магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до пункту 3.1. договорів оренди термін оренди складає 5 років, а відповідно до пункту 4.1. договорів оренди розмір орендної плати становить 1000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% по кожному з договорів, а отже загальний розмір орендної плати по двох об'єктах становить 2000, 00 грн., включаючи ПДВ.
Таким чином, зазначена в договорах сума орендної плати уже включає в себе суму ПДВ, що становить 166, 66 грн. по кожному об'єкту, а всього за двома договорами - 333, 33 грн. щомісячно.
Судом встановлено, що позивачем кожного місяця протягом 2012 та 2013 років сума ПДВ з оренди нараховувалась, відображалась в Деклараціях та сплачувалась до бюджету, що підтверджується копіями декларацій ПДВ, додатків 5 до Декларацій та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за 2012 та 2013 роки.
Факт сплати Позивачем в повному об'ємі податку на додану вартість підтверджується копіями платіжних доручень, що підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено, що під час перевірки податковим органом по договорах оренди було повторно нараховано податок на додану вартість, що на той момент уже був повністю сплачений.
Відповідач вважає, що позивачем в додатку 5 до Декларацій, така орендна плата та сума ПДВ не була окремо виділена, тобто не була внесена до Розділу 1 (Податкові зобов'язання) окремим рядком із зазначенням індивідуального податкового номеру орендаря, що, на думку Відповідача, як раз і підтверджує заниження Відповідачем своїх податкових зобов'язань.
Такі твердження Відповідача є невірними, оскільки позивачем орендну плату та суму ПДВ по договорах оренди було включено в підрозділ «Інші» Розділу 1 (Податкові зобов'язання) Додатку 5 до Декларації ПДВ, оскільки орендар не мав індивідуального податкового номеру, бо не був платником ПДВ.
В підрозділі «Інші» Розділу 1 (Податкові зобов'язання) Додатку 5 до Декларації ПДВ, Позивачем відображались всі податкові зобов'язання по операціях з покупцями, що не мали індивідуального податкового номеру.
Загальна сума, що була зазначена в підрозділі «Інші» Розділу 1 (Податкові зобов'язання) Додатку 5 до Декларації ПДВ, складалася із сум податкових зобов'язань по операціях згідно звіту РРО та сум податкових зобов'язань з оренди.
Також, інформація щодо сум нарахованого ПДВ з договорів оренди, на момент перевірки, містилась також і в реєстрі виданих податкових накладних, де чітко зазначено, що позивачем щомісячно видавалась ФОП ОСОБА_2 податкова накладна на суму 2000, 00 грн., з яких орендна плата становить 1666, 67 грн. та ПДВ - 333, 33 грн.
Судом встановлено, позивач у період, що перевірявся з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від якої встановлено ст. 177 ПК України.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності.
Відповідно п.177.4 ст.177 ПК України, витрати операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичної особи-підприємця, при цьому вказана норма не містить вказівки на виключність таких витрат, а також не деталізує змісту такого переліку в цілому.
Згідно п.177.2 ст.177 ПК України, обов'язковими умовами для врахування витрат фізичної особи-підприємця при визначенні об'єкта оподаткування, є зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця та їх документальне підтвердження.
Так, склад витрат та порядок їх визнання встановлено ст. 138 ПК кодексу України, відповідно до п. 138.1 якої витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Зміст зазначеної норми вказує на те, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, а також деталізує порядок їх визначення
Відповідно до абз. "ж" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом І цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.
Основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп, 14,1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Згідно з пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 ПК України до нематеріальних активів групи б включається, зокрема, право на ведення діяльності. Строк дії права користування нематеріальними активами групи 6 визначається відповідно до правовстановлюючого документа.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 01.06.2000 №1775-111 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Тобто, ліцензія засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Таким чином, якщо термін дії ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, не перевищує одного року, та/або її вартість не перевищує 2 500 гривень, то витрати на придбання такої ліцензії включаються до складу інших витрат звичайної діяльності та відображаються у рядку 06.4.9 додатка ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (далі - Декларація), та у складі підсумкової суми за таким додатком переносяться до рядка 06.4 Декларації.
Якщо ж вартість ліцензії, виданої відповідним державним органом для провадження господарської діяльності, перевищує 2500 гривень та строк її використання становить понад один рік, то витрати на придбання такої ліцензії обліковуються як витрати на придбання нематеріального активу 6 групи, який підлягає амортизації з відповідним відображенням у таблиці 1 "Інформація щодо нарахованої амортизації" додатка АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ до Декларації.
Порядок ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493, якою затверджено Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Пунктом 26 вказаного Порядку передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються уповноваженими на те Мінекономрозвитку органами у районах, районах у містах Києві та Севастополі, а у містах обласного підпорядкування - виконкомами міських Рад за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності за погодженням з територіальними управліннями Міністерства фінансів терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації у відповідній державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, ліцензії, видані державними органами для провадження господарської діяльності, належать до складу нематеріальних активів групи 6 відповідно до пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Додаткового кодексу України при одночасному виконанні двох умов:
їх вартість перевищує 2500 грн.;
термін дії перевищує один рік.
При невиконанні хоча б однієї умови в податковому обліку вартість таких ліцензій відноситься до складу інших витрат звичайної діяльності.
З урахуванням наведеного вище, податковим органом неправомірно не враховано понесені позивачем документально підтверджені витрати на придбання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, оскільки термін дії таких ліцензій не перевищує одного року, а відтак такі витрати відносяться до інших витрат звичайної діяльності та підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування фізичної особи-підприємця як безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця відповідно до зареєстрованих видів діяльності.
Неправомірність зменшення відповідачем бази валових витрат позивача, у свою чергу, призвело до неправомірного збільшення суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності платників, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Щодо законності віднесення витрат на оплату послуг зв'язку до складу валових витрат.
Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу (податок на прибуток підприємств).
Відповідно до підпункту 138.10.2 ст. 138 ПК України, витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) відносяться до витрат операційної діяльності.
Таким чином, право на включення до складу валових витрат сум сплачених за користуванням послугами зв'язку, виникає у платника податків у разі використання отриманих послуг у своїй господарській діяльності та за умови документального їх підтвердження.
На підтвердження отримання послуг зв'язку у своїй господарській діяльності позивач надав: наказ позивача про використання телефону в господарській діяльності; документи, що підтверджують придбання телефонного апарату (техпаспорт, гарантійний талон та квитанція щодо оплати вартості телефонного апарату); роздруківки оператора зв'язку; правила користування зв'язком позивачем та його працівниками; перелік номерів телефонів, розмови за якими ведуться працівниками Позивача й безпосередньо стосуються господарської діяльності, звіти працівників про використання телефону в господарській діяльності.
Таким чином, відповідачем не було повністю досліджено всіх підтверджуючих документів, а висновок про невідповідність витрат на оплату послуг зв'язку господарській діяльності позивача є необґрунтованими.
У зв'язку з вищевикладеним податкові повідомлення-рішення №0010261702 та №0010281702 від 16.10.2014 р. є таким, що винесено протиправно та підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0010261702 від 16.10.2014 р. Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.
3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0010281702 від 16.10.2014 р. Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 березня 2015 р.