ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" березня 2015 р. Справа № 809/829/15
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності,
24.02.2015 року Державна податкова інспекція у Косівському районі Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - позивач, ДПІ у Косівському районі) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про припинення підприємницької діяльності. Позовні вимоги мотивувала тим, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 підлягає припиненню згідно абзацу 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", як такого, що не подає більше одного року податковим органам документів податкової звітності відповідно до закону.
25.02.2015 року судом відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі та на виконання вимог частини 3 статті 183-2 даного Кодексу відповідачу за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви і доданими до неї документами та запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову. Однак кореспонденція, направлена відповідачу, 10.03.2015 року повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку "адресат за зазначеною адресою не проживає".
Відповідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За таких обставин, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у порядку скороченого провадження, а також про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи те, що до суду не надійшло заперечення відповідача проти заявленого позову, а також те, що справа не розглядається судом за місцем проживання відповідача, поданий ДПІ у Косівському районі позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності підлягає розгляду у строк, визначений пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши та оцінивши матеріали справи у порядку скороченого провадження, дослідивши наявні докази, суд прийшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 09.10.2007 року ОСОБА_1 зареєстрований Косівською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та 10.10.2007 року взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у Косівському районі (а.с.7-8).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Аналогічно, підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Відповідно до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 даного Кодексу контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Із довідки ДПІ у Косівському районі від 20.02.2015 року вбачається, що відповідач не подає до податкового органу податкову звітність з 01.01.2008 року (а.с.9).
Підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Згідно абзацу 6 частини 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Абзацом 4 частини 2 статті 46 вказаного Закону передбачено, що однією з підстав для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що неподання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до ДПІ у Косівському районі податкових декларацій, документів фінансової звітності з 01.01.2008 року, у відповідності до вимог абзацу 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності відповідача.
Згідно довідки ДПІ у Косівському районі від 20.02.2015 року за № 198/9/25-010, відповідач станом на 20.02.2015 року не має заборгованості зі сплати податків і зборів до бюджету (а.с.10).
Відповідно до пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.
Таким чином, суд зазначає, що позивач наділений правом звертатися до суду із позовною заявою про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи-підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно абзацу 11 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 183-2 цього Кодексу.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, 160, 162, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1).
Постанову допустити до негайного виконання.
Копію постанови направити державному реєстратору Реєстраційної служби Косівського районного управління юстиції в Івано-Франківській області (78600, Івано-Франківська область, м. Косів, вул. Незалежності, 85) для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про судове рішення та про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя Главач І.А.