ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" березня 2015 р. Справа № 809/170/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя: Остап'юк С.В.,
за участю секретаря: Мельничука Є.С.,
представника позивача: Худзія Д.М.,
представника відповідача: Токара В.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень за №№ 0001562201, 0001572201 від 23.07.2014 року, -
12.01.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0001562201, 0001572201 від 23.07.2014 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень статті 200 Податкового кодексу України, всупереч праву позивача на прийняття самостійного рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань та презумпції правомірності рішень платника податку необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №№0001562201, 0001572201 від 23.07.2014 року, якими збільшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень та липень 2013 року у розмірі 171 831 гривня та збільшив суми грошового за платежем податок на додану вартість за основним платежем за серпень та жовтень 2013 року на суму 138 275 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 39 338, 50 гривень, відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених в позовній заяві, крім того суду пояснив, що позивач, як платник податків наділений, у відповідності до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, правом прийняття рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, однак відповідач оскаржуваними рішеннями відмовив позивачу в реалізації цього права та суми від'ємного значення податку на додану вартість, щодо яких у позивача виникло право на бюджетне відшкодування за червень 2013 року в розмірі 125 518 гривень та за липень 2013 року в розмірі 46 313 гривень, які позивач вирішив зарахувати у зменшення податкових зобов'язань з цього податку оскаржуваним рішенням №0001562201 зарахував у збільшення сум бюджетного відшкодування і внаслідок виключення зазначених сум із складу податкового кредиту, оскаржуваним рішенням №0001572201 збільшив позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень та жовтень 2013 року.
Представник відповідача позову не визнав, подав письмові заперечення проти заявлених позовних вимог, які мотивовані тим, що нормами статті 200 Податкового кодексу України не передбачено можливості вибору у відношенні проведення чи не проведення відшкодування податку на додану вартість платником податку, який має право на таке відшкодування, а тому позивачем невірно відображалися залишки від'ємного значення податку на додану вартість за перевірені періоди, а податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведеної відповідачем перевірки є правомірні та скасуванню не підлягають.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд встановив наступне.
Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстроване рішенням 15.09.2010 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію за №360361, взятий на податковий облік 17.09.2010 року, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №200028963 від 01.10.2011 року.
В період з 12.06.2014 року до 03.07.2014 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року до 31.12.2013 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 10.07.2014 року складено акт за №1026/22-01/36894669 (а.с. 19-65).
Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.5 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 199.1, 199.2, 199.3, 199.4, 199.5 статті 199, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.6, 200.7, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за №1492 від 25.11.2011 року в результаті чого: занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в загальній сумі 171 831 гривня, в тому числі червень 2013 року - 125 518 гривень, серпень 2013 року 46 313 гривень; занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість (рядки 25, 25.1) у сумі 153 274 гривні, в тому числі серпень 2013 року - 150 631 гривня, жовтень 2013 року - 2 643 гривні (а.с.64).
Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на висновку про те, що залишок від'ємного значення податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню у разі проведення оплати за товар у лише у період, який передував звітному, а платник податків у вказаний період в разі виникнення права на бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість зобов'язаний задекларувати такі суми від'ємного значення податку до бюджетного відшкодування.
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 23.07.2014 року оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0001562201 збільшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень та липень 2013 року у розмірі 171 831 гривня та одночасно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0001572201 збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за серпень та жовтень 2013 року на суму 138 275 гривень, при цьому застосувавши штрафні (фінансові) санкції на суму 39 338, 50 гривень (а.с.15-17).
Правильність формування (обчислення) позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість, щодо яких у позивача виникло право на бюджетне відшкодування за червень 2013 року в розмірі 125 518 гривень та за липень 2013 року в розмірі 46 313 гривень сторонами не оспорюється, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та підтверджено під час проведення відповідачем перевірки позивача.
Судом встановлено, що суми від'ємного значення податку на додану вартість, щодо яких у позивача виникло право на бюджетне відшкодування за червень 2013 року в розмірі 125 518 гривень та за липень 2013 року в розмірі 46 313 гривень позивачем включено до складу сум, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість наступного податкового періоду. При цьому позивачем рішення про здійснення бюджетного відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість не приймалося, заяв про здійснення такого відшкодування відповідачу не подавалося (а.с.66-210).
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.8 та 200.9 пункту 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.
Наведені норми права вказують, що платник податку має право самостійно визначати напрям бюджетного відшкодування, як то зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, так і повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок.
Відповідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
З аналізу вищезазначених норм законів суд доходить висновку, що залишок від'ємного значення податку на додану вартість підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення оплати за товар у будь-який попередній податковий період, а не лише у період, який передував звітному.
Більш того, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Не обґрунтовують висновки податкового органу і положення пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, на які посилається відповідач в акті перевірки та на обґрунтування своєї правової позиції по справі.
Так, за змістом підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, у будь-якому випадку заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування за певний податковий період не має наслідком втрати такої суми платником, позаяк переноситься у зменшення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.
Таким чином, за відсутності обставин, які б свідчили про порушення позивачем правил формування (обчислення) від'ємного значення податку на додану вартість у відповідача були відсутні підстави для позбавлення позивача права на зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 171 831 гривня у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних звітних періодів і як наслідок, є безпідставним.
В зв'язку з цим є протиправним та таким, що підлягає до скасування податкове повідомлення-рішення за №0001562201 від 23.07.2014 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень та липень 2013 року у розмірі 171 831 гривня і як наслідок, є безпідставним збільшення сум грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за серпень та жовтень 2013 року на суму 138 275 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 39 338, 50 гривень.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень за №№0001562201, 0001572201 від 23.07.2014 року.
Враховуючи вищевикладене, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0001562201 від 23.07.2014 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень та липень 2013 року у розмірі 171 831 гривня та податкове повідомлення-рішення за №0001572201 від 23.07.2014 року про збільшення сум грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Вудгофф» за платежем податок на додану вартість за основним платежем за серпень та жовтень 2013 року на суму 138 275 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 39 338, 50 гривень, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001562201 від 23.07.2014 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень та липень 2013 року у розмірі 171 831 гривня.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0001572201 від 23.07.2014 року про збільшення сум грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" за платежем податок на додану вартість за основним платежем за серпень та жовтень 2013 року на суму 138 275 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 39 338, 50 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 23.03.2015 року.