19 березня 2015 рокусправа № 804/3081/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.
секретар судового засідання: Троянов А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномаш" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі № 804/3081/14 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномаш" про стягнення заборгованості,-
Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі -ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномаш" (далі - ТОВ „Техномаш") в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила стягнути з ТОВ „Техномаш" податковий борг у сумі 259236,00 грн., шляхом стягнення коштів з відкритих рахунків відповідача у банках, обслуговуючих вказаного платника податків.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ „Техномаш" податковий борг з авансового внеску на податок на прибуток у сумі 259236,00грн., шляхом стягнення коштів з відкритих рахунків ТОВ „Техномаш" у банках, обслуговуючих вказаного платника податків.
В апеляційній скарзі ТОВ „Техномаш" посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги представник податкового органу посилається на її безпідставність та просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до поданої ТОВ „Техномаш" податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік було задекларовано податок на прибуток відповідно до рядка 33 декларації у розмірі 518 468 грн. авансові внески податку на прибуток, що підлягають сплаті протягом 2013 року, відповідно до рядка 34 декларації розраховуються як 1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік, що підлягатиме сплаті щомісяця за березень-грудень 2013 року та за січень-лютий 2014 року, що відповідно складає 43 206 грн.
Податковий борг відповідача у розмірі 259236,00 грн. виник у зв'язку з несплатою ТОВ „Техномаш" авансових внесків по декларації з податку на прибуток за 2012 рік по термінам сплати: 30.03.2013р. в сумі 43206,00грн.; 30.10.2013р. в сумі 43206,00грн.; 30.11.2013р. в сумі 43206,00грн.; 30.12.2013р. в сумі 43206,00грн.; 30.01.2014р. в сумі 43206,00грн.; 28.02.2014р. в сумі 43206,00 грн.
25.09.2013 ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська сформовано податкову вимогу № 54-15 про сплату відповідачем суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 130460,75 грн. , яка була надіслана на адресу відповідача поштою
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ТОВ „Техномаш" податкового боргу з авансового внеску на податок на прибуток у сумі 259236,00 грн. з підстав узгодженості податкового зобов'язання та відсутності доказів сплати заборгованості.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) , податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.
Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).
Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.
Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.
Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.
При цьому, Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 203.1 та 203.2статті 203 Податкового Кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України визначено що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового Кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 60.2. Податкового Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Відповідно до матеріалів справи ТОВ „Техномаш" 26.04.2013 подано до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на прибуток за I квартал 2013 року, що підтверджується квитанціями про прийняття податкової декларації з додатками.
За результатами фінансового-господарської діяльності у I кварталі 2013 року ТОВ „Техномаш" отримано збиток, що відображено у рядку 07 декларації з податку на прибуток за I квартал 2013 року у розмірі 415047 грн.
Листом № 10746/10/182 від 30.04.2013 ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська відмовлено у прийнятті вказаної податкової декларації з підстав не дотримання п.48.4, 48.3 ПК України. Вказаний лист здано на поштове відділення 15.05.2013 та отримано ТОВ „Техномаш" 17.05.2013.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 у справі № 804/5609/14 за позовом ТОВ „Техномаш" до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, визнано протиправною відмову ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток за I кварталі 2013 року з додатками ТОВ „Техномаш", яка викладена у листі № 10746/10/182 від 30.04.2013; визнано податкову декларацію з податку на прибуток за I кварталі 2013 року з додатками ТОВ „Техномаш", такою, що подана у день фактичного отримання ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська 26.04.2013.
Також, відповідно до матеріалів справи податковим органом направлено ТОВ „Техномаш" податкову вимогу від 25.09.2013 № 54-15 щодо сплати авансових внесків податку на прибуток у 2013 році на суму податкового боргу 130460,75 грн., у тому числі за основним платежем - 80603,80 грн., штрафні (фінансові) санкції - 19785,25 грн., пеня - 30071,70 грн.
Вказана сума 130460,75 грн. нарахована відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0004062220 від 13.09.2013, прийнятого на підставі акту перевірки № 405/22-1/32640621 від 05.09.2013. Вказане податкове повідомлення рішення отримано ТОВ „Техномаш" 13.09.2013 та відповідно граничний строк сплати вказаного грошового зобов'язання становив 23.09.2013.
20.03.2013 платіжним дорученням № 509 ТОВ „Техномаш" перераховано суму 100471,25 грн. із зазначенням призначення платежу: сплата грошових зобов'язань по акту перевірки № 405/22-1/32640621 від 05.09.2013. Залишок податкового зобов'язання становив 29989,5 грн.
Однак, 25.09.2013 податковим органом прийнято податкову вимогу № 54-15 на всю суму грошового зобов'язання - 130460,75 грн.
Залишок несплаченої суми пені у розмірі 29989,5грн. станом на 11.03.2014 погашено шляхом подання уточнюючого розрахунку від 11.03.2014, за рахунок коригування витрат в бік збільшення, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків з податку на прибуток.
Таким чином податковий борг в розмірі 130460,75грн. визначений у податковій вимозі № 54-15 від 25.09.2013 було сплачено у повному обсязі.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються позивачем у справі.
На підставі встановлених обставин у справі та досліджених судом доказів в їх сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність податковим органом розміру заборгованості відповідача на час звернення до суду та постановлення рішення у справі судом першої інстанції та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права, неповне встановлення обставин,що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою, для скасування оскаржуваної постанови суду із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених підстав.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномаш" - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі № 804/3081/14 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техномаш" про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: Н.А. Олефіренко
Суддя: А.В. Суховаров