Справа: № 755/2748/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Ластовка Н.Д. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
01 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом представника ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дніпровський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 10 лютого 2015 року адміністративний позов повернув позивачеві.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2015 року та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Повертаючи позовну заяву позивачеві із зазначених підстав, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не долучено до матеріалів позовної заяви належних документів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 представницьких прав, наданих від імені ОСОБА_2.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підтвердження своїх повноважень на ведення справи, представник позивача до апеляційної скарги надав копію довіреності від 03.02.2014 року від ОСОБА_2, складену у місті Міссоурі, штат Техас, Сполучені Штати Америки, з текстом, викладеним українською мовою, та копію апостиля.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 КАС України, повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.
Частиною 6 ст. 58 КАС України передбачено, що довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (ст. 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 1994 року № 127/94) та Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26 червня 2002 року № 535/6823.
З 22 грудня 2003 року для України набрала чинності Гаазька Конвенція (1961 року), що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.
Відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (дата приєднання України - 10.01.2002 року, дата набрання чинності в Україні - 22.12.2003 року), єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису або якості, в якій виступала особа, що підписала документ, автентичності відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ, є проставлення апостиля компетентними органами держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями даної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний у будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Статтею 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими аґентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Таким чином згідно з положеннями Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний у будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Таким чином, повноваження представника позивача на ведення даної справи підтверджені належним чином.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що повернення судом першої інстанції позовної заяви на підставі п. 4 ч. 3 ст. 108 КАС України є передчасним, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Стаття 204 КАС України встановлює підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Такими підставами є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню. Справу належить направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 17, 107, 197, 199, 204, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.