26 березня 2015 рокусправа № 808/8207/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю представників:
позивача: - Калініної-Заєць Ю.М. (довіреність від 01 січня 2015 року),
відповідача: - Попович Н.С. (довіреність від 21 жовтня 2014 року),
особи, яка подала апеляційну скаргу - Гаврилюк І.В. (довіреність від 01 жовтня 2012 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_4
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року
у справі № 808/8207/14
за позовом державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект»
до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2014 року державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, з урахуванням уточнень, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести рецензування оцінки, здійснити заходи направлені на реалізацію майна, яке не використовується у виробництві.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконною бездіяльність щодо не звернення стягнення на майно, яке не використовується у виробництві та зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області здійснити заходи направлені на реалізацію майна, яке не використовується у виробництві державним підприємством «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_4, стягувач у зведеному виконавчому провадженні, як особа, яка не брала участь у справі, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове, рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні представники відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_4 наполягають на доводах та вимогах апеляційної скарги.
Представник державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» у судовому засіданні заперечує проти задоволенні апеляційних скарг.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на час виникнення спірних відносин, на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження №1340/4 з примусового виконання 440 виконавчих документів про стягнення з позивача заборгованості на загальну суму 11014758,67 гривень, у тому числі 339 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Під час виконавчого провадження, зокрема, державним виконавцем актом від 11 березня 2014 року описано та накладено арешт на нерухоме майно позивача, а саме на нежитлову будівлю літера А-7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Для визначення оцінки зазначеного майна, постановою державного виконавця призначено експерта. 09 квітня 2014 року до відповідача надійшов звіт про оцінку нерухомого майна, вартість якого склала 9922975 гривень. 09 квітня 2014 року сторонам зведеного виконавчого провадження направлено повідомлення щодо вартості вказаного нерухомого майна боржника. 21 травня 2014 року відповідачем направлено листи повідомлення щодо заборгованості до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Фонду Державного майна України.
У подальшому, в зв'язку із закінченням терміну оцінки нежитлового приміщення, державним виконавцем 25 вересня 2014 року винесено постанову про призначення експерта у виконавчому провадженні.
07 жовтня 2014 року державним підприємством «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» надіслано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області заяву щодо протиправності дій державного виконавця, направлених на примусову реалізацію нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано в першу чергу звернути стягнення на грошові кошти та майно, яке не використовується для здійснення господарської діяльності.
09 жовтня 2014 року до відповідача надійшов звіт про оцінку нерухомого майна (нежитлової будівлі літера А-7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), вартість якого склала 11211464 гривень.
Відповідачем 10 жовтня 2014 року сторонам виконавчого провадження та Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України направлені повідомлення щодо вартості арештованого майна.
30 жовтня 2014 року позивач подав відповідачу заперечення на результати оцінки нерухомого майна, в якому просив провести рецензування звіту про оцінку описаного та арештованого майна.
Державним виконавцем 03 листопада 2014 року на адресу боржника направлено повідомлення щодо необхідності оплати проведення рецензування вищезазначеного звіту.
У зв'язку з ненадходженням коштів для проведення рецензування звіту, 21 листопада 2014 року державним виконавцем на адресу Головного управління юстиції направлено заявку, для передачі нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літераА-7, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на реалізацію.
28 листопада 2014 року на сайті системи електронних торгів арештованим майном опубліковано повідомлення про призначення електронних торгів щодо реалізації зазначеного майна.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будівля літера А-7, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка входить до цілісного майнового комплексу державного підприємства, не може бути відчужена з метою погашення боргу в межах виконавчого провадження, в зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо не звернення стягнення на майно, яке не використовується у виробництві.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог щодо зобов'язання проведення рецензування звіту оцінки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, розсудливо; пропорційно.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частинами 2, 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Згідно із положеннями Статуту державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 11 травня 2012 року № 224, підприємство засновано на державній формі власності; віднесено до сфери управління цього Міністерства; майно підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (а.с. 19-36).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нежитлова будівля літера А-7, АДРЕСА_1 належить державному підприємству «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на праві загальнодержавної власності (т. 1 а.с. 18).
Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» державне підприємство «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягає приватизації.
Згідно з частинами 1, 2 статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника-юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: у першу чергу-майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.
В рамках виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, здійснена часткова реалізація предметів офісних меблів, та автомобіля.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач має у власності майно, що не використовується в виробництві, на яке можливо здійснити звернення стягнення в рахунок погашення боргу за зведеним виконавчим провадженням (т. 1 а.с. 41-53).
Наполягаючи на повноті здійснення заходів примусового виконання рішень, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області не доведено звернення стягнення на все майно позивача, яке не використовується у виробництві, а фактичні обставини справи свідчать про часткове вжиття таких заходів.
Також, заперечуючи проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, наполягаючи на проведенні рецензування звіту про оцінку майна, позивач не поніс, пов'язані з цим витрати, що є недотриманням положень частини 4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим, підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду відсутні.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року задоволено клопотання державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області проводити торги стосовно будівлі літера А-7, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначені заходи забезпечення позову втрачають чинність з часу набрання сили рішенням апеляційної інстанції за наслідками перегляду оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційні скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим