ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 березня 2015 року № 826/889/15
Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до третя особа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 1, Фонд) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича (далі по тексту - відповідач 2, Уповноважена особа Фонду Гончаров С.І.), в якому, з урахуванням уточнень, просить:
1) визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду протиправною;
2) зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
3) зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а отже, відповідачами, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі по тексту - ПАТ «КБ «УФС») за рахунок Фонду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви зміну (уточнення) позовних вимог, підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив суду, що виконавча дирекція Фонду складає загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників. В той же час, у переданому Уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС» інформація про позивача відсутня, в зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні загального реєстру. Таким чином, Фонд не повинен відшкодовувати позивачу кошти за рахунок Фонду.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В наданих суду письмових запереченнях Уповноважена особа зазначила, що позивач є тією особою, яка не набула прав на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак правомірно не був включений до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС» укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» №43508 від 02 липня 2014 року.
Відповідно до умов пункту 1.1 зазначеного договору ПАТ «КБ «УФС» приймає від вкладника грошові кошти в сумі 16000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 02 жовтня 2014 року. Згідно пункту 1.2 Договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8,50 відсотків річних.
Згідно платіжного доручення № TR.57809.591.208 від 02 липня 2014 року банк прийняв від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 16000 доларів США на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, який був відкритий відповідно до п.2.1.1 вказаного вище договору.
Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14 серпня 2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «УФС».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21 листопада 2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС», для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про відсутність його в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до відповідачів із заявами.
За результатами розгляду заяви Уповноважена особа у листі від 05 грудня 2014 року №001/571 повідомила, що договір банківського вкладу №43508 від 02 липня 2014 року та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи протиправними зазначені дії відповідачів щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом, ОСОБА_2 звернувся до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (далі по тексту - Закон України №4442-VI).
Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням №14 виконавчої дирекції Фонду (далі по тексту - Положення №14).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 Закону України №4442-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Так, частиною 1 статті 26 Закону України №4442-VI передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно положень частин 1 та 2 статті 27 названого Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з частиною 5 статті 27 Закону України №4442-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що після винесення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку Уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами та подає його до Фонду. В свою чергу, виконавчою дирекцією Фонду відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників затверджується реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Відповідно до відомостей, розташованих на офіційному сайті Фонду, в яких зазначено, що для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «УФС» з 21 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента. На підставі отриманої інформації ПАТ «Альфа-Банк», повідомлено позивача, що кошти виплачуватися не будуть, оскільки відомості щодо цього відсутні в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно положень частин 1 та 2 статті 37 Закону України №4442-VI Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.
Уповноважена особа Фонду має право:
1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;
3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;
4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;
7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством; 8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;
9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;
10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Поряд з тим, як вбачається з норм частини 2 статті 38 зазначеного Закону, на Уповноважену особу Фонду покладений обов'язок під час дії тимчасової адміністрації проводити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Зокрема, відповідно до положень частини 4 названої статті Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Тим часом, суд зазначає, що даними нормами Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечую таке виявлення та фіксує даний факт.
Вказана позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених статті 38 Закону України №4442-VI створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів) укладених ПАТ «КБ «УФС», про що винесено наказ від 30 жовтня 2014 року №34.
Результати роботи комісії оформлено протоколом від 10 листопада 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, що також підтверджується поясненнями представника відповідача 2, під час проведення перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунків інших клієнтів.
В підтвердження вищевикладеного, відповідачем 2 надано до матеріалів справи довідку, з якої вбачається, що операції по внесенню коштів здійснювались шляхом внесення інформації до бази даних банку, про що було відомо працівникам банку, однак фактично реальних коштів фізичними особами, в тому числі позивачем, не вкладний рахунок не вносилось.
При цьому, Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ прийнято рішення від 31 березня 2014 року № 10БТ «Про застосування до ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» заходу впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операцій».
Згідно з пунктом 2 вказаного рішення, до Банку ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» були застосовані заходи випливу щодо обмеження залучення вкладів (депозитів) від фізичних і юридичних осіб, здійснення інших активних операцій, у тому числі, з іншими фінансовими інструментами, залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення тощо.
Отже, укладаючи договір банківського вкладу №43508 від 02 липня 2014 року, враховуючи положення вищевказаного рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ, Банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок якого він став неплатоспроможним.
З огляду на викладене, відповідачем 2 вірно зроблено висновок про нікчемність договору банківського рахунку №43508 від 02 липня 2014 року, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» виключно з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб.
З урахуванням наведеного, на підставі висновків комісії з визнання нікчемними правочинів банківського вкладу та необхідністю звернення до правоохоронних органів, відповідачем 2 видано наказ №6 від 18 листопада 2014 року, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, в тому числі договір банківського рахунку №43508 від 02 липня 2014 року.
Крім того, вважаючи правочин №43508 від 02 липня 2014 року таким, що не має цивільно-правового характеру фінансової операції, що проводилися між Банком та Клієнтом, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, операції виконувались з метою подрібнення великого вкладу, за домовленістю з працівниками банку, що в сукупності має злочинний умисел, Уповноважена особа Фонду 26 листопада 2014 року звернулась із заявою до органів МВС України щодо наявності в діях осіб ознак складу злочину.
З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду даної справи, відкрито кримінальне провадження №120141000040017478, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом зловживання службовими особами ПАТ «КБ «УФС» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що договір банківського рахунку №43508 від 02 липня 2014 року, укладений позивачем з Банком визнано на підставі наказу №6 від 18 листопада 2014 року нікчемним, суд погоджується з твердженнями відповідача 2 на рахунок правомірності невключення ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено допущення відповідачем 2 бездіяльності щодо невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за договором банківського вкладу, як наслідок суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.
При цьому, суд бере до уваги твердження відповідача 2 про те, що оскільки правочин щодо розміщення грошових коштів на депозиті визнано нікчемним, то позивач не є особою яка має вклад у Банку та не є вкладником банку, як наслідок грошові кошти, про які зазначено в адміністративному позові не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду, також враховуючи порушення кримінального провадження за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, підстав для надання Фонду додаткової інформації щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду відсутні, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Як вбачається з вищевикладених обставин, що не заперечується сторонами, загальний реєстр вкладників складається виконавчою дирекцією Фонду виключно на підставі поданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ні Законом України №4442-VI, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено право Фонду затверджувати загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на підставі інших документів, окрім поданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, те що Уповноваженою особою Фонду до переліку вкладників, відомостей про ОСОБА_2 внесено не було, суд приходить до висновку про наявність у відповідача 1 правових підстав для невключення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в банку за рахунок Фонду та, як наслідок, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши норми законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, враховуючи те, що судом не встановлено дій чи бездіяльності відповідачів, які суперечили б вимогам, встановлених Конституцією та Законами України, у свою чергу, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник