36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.02.2015 Справа № 917/2579/14
За позовом Полтавського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (39605, м. Кременчук, вул. 1905 року, 27) в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Державна екологічна інспекція у Полтавській області, 36014, м. Полтава, вул. Зигіна, 1
До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка",юр. Адреса: 38030, Полтавська область, Шишацький район, с. Яреськи, вул. Леніна, 29; фізична адреса: 38030, Полтавська область, Шишацький район, с. Яреськи, вул. Новаторів, 24
Про стягнення збитків в сумі 45 361,44 грн., спричинених викидом забруднюючих речовин в повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу за фактом перевірки ДЕІ у Полтавській області (акт № 137/01-03-29 від 31.03.2011 р.), в редакції заяви про збільшення позовних вимог № 199/01-14/02-16 від 22.01.2015 року (вх. № 1024 від 28.01.2015 року)
Суддя Бунякіна Ганна Іванівна.
Представники:
від позивача: Хоміч Л.В. (див протокол судового засідання)
від відповідача: Титаренко О.І., Третяк В.В. (див. протокол судового засідання)
від прокуратури: Мироненко О.В. (див. протокол судового засідання)
25.02.2015 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судових засіданнях 15.01.2015 року, 05.02.2015 року та 19.02.2015 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.
Суть спору: Розглядається позовна заява Полтавського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" 45 361,44 грн., спричинених викидом забруднюючих речовин в повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу за фактом перевірки ДЕІ у Полтавській області ( акт № 137/01-03-29 від 31.03.2011 р.) в редакції заяви про збільшення позовних вимог № 199/01-14/02-16 від 22.01.2015 року (вх. № 1024 від 28.01.2015 року).
Прокурор та позивач на позовних вимогах наполягають за мотивами позовної заяви (в редакції заяви про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що :
а) Полтавською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері за матеріалами Державної екологічної інспекції у Полтавській області проведено перевірку щодо додержання вимог чинного природоохоронного законодавства в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка", зокрема, його виробничого підрозділу Агрофірма "Гоголево".
Вказаною перевіркою (акт перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області № 137/01-03-29 від 31.03.2011 року) встановлено, що ВП АФ "Гоголево" ТОВ АФ "ім. Довженка" здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в порушення вимог Законів України "Про охорону атмосферного повітря" та "Про охорону навколишнього природного середовища".
б) за результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які на дату подачі позовної заяви до суду відповідачем не сплачено.
Резюмуючи наведеному, прокурор просить суд стягнути 45 361,44 грн. збитків, спричинених викидом забруднюючих речовин в повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу за фактом перевірки ДЕІ у Полтавській області (акт № 137/01-03-29 від 31.03.2011 р.) в редакції заяви про збільшення позовних вимог № 199/01-14/02-16 від 22.01.2015 року (вх. № 1024 від 28.01.2015 року).
При цьому, представник прокуратури повідомив суд, що наказом Генерального прокурора України № 153ш від 05.12.2014 року ліквідовано Полтавську міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, прокуратурою Полтавської області вказаний наказ отримано 18.12.2014 року. В обґрунтування законності подання даного позову до суду та підтримання його у суді на даний час у додаткових поясненнях № 05/2-180вих15 від 24.02.2015 року (вх. № 2594 від 25.02.2015 року) прокурор посилається на те, що органи прокуратури становлять єдину систему із законодавчо визначеними функціями та повноваженнями, зокрема, щодо представництва інтересів громадян і держави в суді. Юридичними особами є Генеральна прокуратура України та прокуратури областей. Прокурор Венгер С.В., який підписав даний позов, звільнений з посади 23.01.2015 року в порядку переведення на іншу роботу в органи прокуратури цієї області. Тобто, до моменту звільнення від продовжував виконувати повноваження прокурора і 05.12.2014 року на законних підставах пред'явив даний позов до господарського суду Полтавської області.
Отже, даний позов подано у межах законодавчо визначених повноважень щодо представництва прокурором інтересів держави в суді (а не органом прокуратури, як учасником спірних правовідносин). За викладеного та враховуючи приписи статті 29 ГПК України, на факт припинення Полтавської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері шляхом ліквідації не розповсюджується дія статті 25 Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального правонаступництва. При цьому позивач - інспекція підтримує позов.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов № 16/14-б від 05.01.2015 року (вх. № 106 від 06.01.2015 року). Останній подав до суду заяву № 15/14-б від 05.01.2015 року (вх. № 105 від 06.01.2015 року) про застосування строків позовної давності.
Суд відмовляє у задоволенні даної заяви за мотивуванням, викладеним нижче.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, оцінивши надані докази, суд
І. За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 р. № 639 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. № 48/16064) передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
Факт усунення порушення може бути підтверджений отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; документами, що підтверджують виведення з експлуатації устаткування, від якого було зафіксовано наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (п. 3.12 Методики).
Моментом припинення правопорушення є отримання відповідачем 12.09.2012 року дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 5325781602-2 (тік, ТФ № 4), № 5321084101-1 (МТФ № 5), № 5325781605-1 (МТФ № 4), № 5325781601-6 (тік, тракторна бригада, автопарк).
Отже, саме із вказаної дати у позивача виникла підстава для звернення до суду із вимогою про захист цивільного права або інтересу - стягнення збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Однак, лише 01.03.2013 року відповідач повідомив Держекоінспекцію про виконання припису в частині отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
З метою здійснення розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, Держекоінспекція листом № 1242/01-14/05-17 звернулася до відповідача щодо надання документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів та інвентаризація джерел викидів. Запитувана інформація надана відповідачем листом № 1199 від 20.05.2013 року.
Відповідно, перебіг позовної давності починається із 20.05.2013 року - з моменту надання необхідної інформації органу контролю для розрахунку завданих збитків.
За викладеного, позов подано в межах терміну позовної давності, а тому клопотання відповідача щодо застосування цього терміну задоволенню не підлягає.
ІІ. Полтавською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері за матеріалами Державної екологічної інспекції у Полтавській області проведено перевірку щодо додержання вимог чинного природоохоронного законодавства в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка", зокрема, його виробничого підрозділу Агрофірма "Гоголево".
Вказаною перевіркою (акт перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області № 137/01-03-29 від 31.03.2011 року, а.с.11-13) встановлено, що ВП АФ "Гоголево" ТОВ АФ "ім. Довженка" здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в порушення вимог Законів України "Про охорону атмосферного повітря" та "Про охорону навколишнього природного середовища".
Згідно розрахунку позивача, проведеного на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 р. № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 р. № 48/16064, відповідачем було завдано збитків державі внаслідок самовільного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря на загальну суму 41 297,06 грн..
29.05.2014 року Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулася до відповідача з претензією № 71/02-08 (реєстраційний номер № 2129/01-14/05-15) з вимогою сплатити 41 297,06 грн. збитків завданих внаслідок самовільного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря (а.с.14-22). Будь-якого реагування на вказану претензію не надходило, вказана сума не сплачена.
За викладеного, прокурор звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення 45 361,44 грн. збитків, спричинених викидом забруднюючих речовин в повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу за фактом перевірки ДЕІ у Полтавській області в редакції заяви про збільшення позовних вимог № 199/01-14/02-16 від 22.01.2015 року (вх. № 1024 від 28.01.2015 року).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Приписами статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.
Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" відповідно до наданої ним довідки здійснювало господарську діяльність за участю джерел забруднення без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Виявлене перевіркою Держекоінспекції порушення усунуто лише 12.09.2012 року.
Відповідно до п. 1.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України (судова колегія з цивільних справ) від 21.12.2005 р.). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
З огляду на викладене, відповідач здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, а відтак суд приходить до висновку про виникнення у Товариства зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків.
Щодо визначення розміру збитків суд зазначає наступне.
Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з п. 2.1.2 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, відповідно до п. 3.6. Методики, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Підставою нарахування Держекоінспекцією завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу. Вказана обставина правомірно розцінена контролюючим органом як понаднормові викиди, оскільки залучений до матеріалів справи розрахунок належних до сплати збитків здійснений інспектором Держекоінспекції відповідно до наданих безпосередньо відповідачем довідки № 746 від 28.03.2011 року, звітів про проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами току, тракторної бригади, автопарку, ТФ № 4, МТФ № 5, МТФ № 4 (а.с. 80-87) та додатку до листа № 1199 від 20.05.2013 року щодо фактично відпрацьованого часу стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу за період відсутності дозволу на викиди ВП АФ "Гоголево".
Тобто, нарахування належних до сплати збитків здійснено на підставі Методики з використанням даних відповідача щодо фактичного часу роботи стаціонарних джерел, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період відсутності дозволу.
Таким чином, протиправні дії вчинено з вини відповідача (забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу), а між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог прокурора.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 361,44 грн. збитків, спричинених викидом забруднюючих речовин в повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу за фактом перевірки ДЕІ у Полтавській області (акт № 137/01-03-29 від 31.03.2011 р.) в редакції заяви про збільшення позовних вимог № 199/01-14/02-16 від 22.01.2015 року (вх. № 1024 від 28.01.2015 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положенням п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. визначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
За викладеного та відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22, 29, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" (38030, Полтавська область, Шишацький район, с. Яреськи, вул. Леніна, 29), код ЄДРПОУ 03770394, р/р 26004000195125 в ПОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605:
- на р/р 33113331700521, УДКСУ у Шишацькому районі, код ЄДРПОУ 37748700, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області - 45 361,44 грн. збитків, спричинених викидом забруднюючих речовин в повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу за фактом перевірки ДЕІ у Полтавській області;
- в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 2203001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", р/р 31214206783002, отримувач: УДКСУ у м. Полтава, Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку 831019 - 1 827,00 грн. судового збору.
Видати накази з набранням рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.02.2015 р.
Суддя Г.І. Бунякіна