30.03.15р. Справа № 904/1282/15
За позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система", м.Львів
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "АВІАС", м.Дніпропетровськ
про зобов'язання здійснити певні дії
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання - помічник судді Лисаченко В.С.
Представники:
від позивача: представник Юзва А.Я., довіреність № 127 від 20.02.2015 року;
від відповідача: представник Подольна Н.Г., довіреність №57 від 01.04.2013 року.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система", м.Львів (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Авіас" (далі по тексту - відповідач) про зобов'язання відповідача забезпечити поставку палива відповідно до умов договору №40-1/0323-14 від 10.02.2014 року, шляхом повернення з відповідального зберігання та надання в розпорядження позивачу на території автозаправочних станцій відповідача наступного палива:
- бензин А-95 ENERGY в кількості 1000 л та бензин А-95 в кількості 3180 л.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 01-09-403 від 13.02.2015 року ухвалою суду від 20.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.03.2015 року.
Суд розгляд справи відкладав з 04.03.2015 року до 30.03.2015 року;
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 04.03.2015 року.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 25.03.2015 року з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 18.03.2015 року та явкою представника в судове засідання.
30.03.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судове засідання з'явився, відзив на позов надав, позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд в їх задоволенні відмовити.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2015 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
10.02.2014р. між державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" (далі по тексту - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Авіас" (далі по тексту - відповідач) укладено договір № 40-1/0323-14 (далі по тексту - договір), відповідно до умов п.1.1. якого, відповідач приймає на себе зобов'язання у 2014 році передати позивачу у власність товари, а позивач зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Відповідно до п.1.2. договору, найменування товару: паливо рідинне та газ, оливи мастильні - бензин та дизельне паливо (далі по тексту - товар) відпуск котрих здійснюється за талонами (скрейч-картками) (далі по тексту - талони), через мережу АЗС відповідача для Західної електроенергетичної системи, згідно специфікації (Додаток №1).
Пунктом 1.3 договору визначено, що обсяг закупівлі товарів може бути зменшений залежно від реального фінансування видатків покупця.
Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 514391,67грн. Крім того ПДВ 20% - 102878,33грн. Загальна вартість договору складає 617270,00грн.
Ціна, згідно з пунктом 3.2 договору, вказана з урахуванням витрат на збереження палива на АЗС.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунок за кожну окрему поставлену партію товару, що поставляється за талонами здійснюється на протязі тридцяти календарних днів, на підставі рахунку-фактури продавця, що надається ним після передачі талонів та підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання за порядком, визначеним умовами договору.
Пунктом 5.1 договору визначено, що термін поставки до 31.03.2014 року.
Пунктом 5.5 договору визначено, що право власності на паливо рідинне, що поставляється за талонами, переходить до покупця з моменту отримання талонів, згідно з актом приймання-передачі товарів за талонами. З цього моменту та до моменту фактичного отримання покупцем товару на АЗС продавця, товар перебуває на безкоштовному зберіганні у продавця.
Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний:
- своєчасно та в повному обсязі оплати за поставлений товар (бланки-дозволи (талони) згідно з умовами договору (підпункт 6.1.1 договору);
- прийняти поставлений товар згідно видаткової накладної (підпункт 6.1.1 договору).
Пунктом 6.3 договору визначено, що продавець зобов'язаний:
- передачу товару здійснювати у строки, встановлені цим договором (підпункт 6.3.1 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та реєстрації в ДП "НЕК "Укренерго" і діє до повного виконання, але не пізніше 31.03.2014 року, а в частині проведення розрахунків та виконання зобов'язань продавця, передбачених цим договором до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).
Листом за вих.№19 від 12.02.2014 року відповідач повідомив позивача, що скрейч-карта відповідача має підвищений захист та систему перевірки валідності, програмне забезпечення для обліку та активації скретч-карт передбачено наступним чином: скретч карта активується в момент оплати коштів на розрахунковий рахунок (в момент підтягнення банківської виписки в програму обліку скретч-карт).
Відповідач вказаним листом гарантував активацію скретч-карт в момент отримання коштів.
Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного договору позивачем були сплачені рахунки відповідача, а відповідачем видано скретч-картки на отримання дизельного палива, що підтверджують наступні документи:
- рахунок №0117/0000375 від 12.02.2014 року (а.с. 56);
- рахунок-фактури №0117/0000441 від 19.02.2014 року (а.с.57), що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 617270,00грн., а саме:
- платіжним дорученням №5662 від 19.02.2014 року на суму 122000,00грн. (а.с.58);
- платіжним дорученням №350 від 19.02.2014 року на суму 53237,00грн. (а.с.59);
- платіжним дорученням №625 від 14.03.2014 року на суму 358000,00грн. (а.с.60);
- платіжним дорученням №803 від 31.03.2014 року на суму 28033,00грн. (а.с.61);
- платіжним дорученням №1035 від 23.04.2014 року на суму 56000,00грн. (а.с.62).
Позивач звертає увагу суду на те, що по скретч-картам наступного палива:
бензин А-95 ENERGY в кількості 1000 л та бензин А-95 в кількості 3180 л не поставлено позивачу за умовами укладеного між сторонами договору.
Так, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу за вих. № 01-09-1810 від 30.05.2014року із переліком талонів на 1000л бензину А-95 ENERGY (Преміум) вартістю 11160,00грн. та на 3180л бензину А-95 вартістю 35298,00грн. та загалом 4180л на загальну вартість 46458,00грн. в якій просить відповідача повідомити позивача про причини не розблокування зазначених вище талонів та негайно розблокувати наведені вище талони.
В якості доказу отримання відповідачем вимоги позивача за вих. № 01-09-1810 від 30.05.2014року позивач надав рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
На вимогу позивача за вих. № 01-09-1810 від 30.05.2014року відповідач листом за вих.№79 від 11.06.2014 року повідомив наступне:
- на даний час вимога позивача перебуває на розгляді у керівництва відповідача;
- узгоджуються питання юридичного характеру;
- триває перевірка викладених у вимозі даних на предмет відповідності інформації, що міститься в базі даних.
Далі на вимогу позивача за вих. № 01-09-1810 від 30.05.2014року відповідач листом за вих.№100 від 01.08.2014 року повідомив, що в ході перевірки викладених у вимозі позивача обставин на предмет відповідності інформації та даних наявних в базі даних товариства виявлено суттєві розбіжності.
Для уточнення даних по вирішенню питання, викладеного в вашій вимозі відповідач просив позивача надати наступну інформацію:
- отримані скретч-карти по видам палива;
- використані підприємством скретч-картки (списані);
- не використані підприємством скретч-картки (наявні) при подачі даної інформації відповідач просить позивача обов'язково вказати номер скретч-картки.
На вимоги відповідача позивач відповів листом за вих.№08-82-2460 від 04.08.2014 року, в якому вказав всю необхідну інформацію та попередив відповідача про необхідність терміново усунути незручності та належним чином виконати вимоги укладеного між сторонами договору, в іншому випадку позивач змушений буде звернутися до господарського суду з позовною заявою.
Як вважає позивач, обставини на які посилається відповідач не можуть бути підставою для невиконання відповідачем умов договору, оскільки спірне паливо, а саме бензин А-95 ENERGY в кількості 1000 л та бензин А-95 в кількості 3180 л позивачем було оплачено в повному обсязі, кошти отримані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить зобов'язати відповідача забезпечити поставку палива відповідно до умов договору №40-1/0323-14 від 10.02.2014 року, шляхом повернення з відповідального зберігання та надання в розпорядження позивачу на території автозаправочних станцій відповідача наступного палива:
- бензин А-95 ENERGY в кількості 1000 л та бензин А-95 в кількості 3180 л.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні виходячи з наступного.
Відповідач підтверджує той факт, що позивач на підставі рахунків сплатив відповідачу 617270,00грн., а відповідач з дотриманням вимог законодавства видав уповноваженому представнику позивача товар на вказану суму, що підтверджують накладні та довіреності на отримання цінностей.
Але відповідач вважає, що однією з причин неможливості відпустити паливо на АЗС може бути пошкодження захисного покриття скретч-картки. У даному випадку позивачу (покупцю) слід було невідкладно звернутися до продавця (покупця), хоча з невідомих причин цього зроблено не було.
Відповідач стверджує, що звернення покупця детально розглядалися продавцем, аналізувалися ним та надавалися чіткі та змістовні відповіді, при цьому жодних формальних відписок з боку продавця не було.
Крім того, саме відповідач здійснював спроби вирішити питання скретч-карток покупця в досудовому порядку, які в результаті не принесли бажаного результату, так як всі пропозиції продавця провести бухгалтерську детальну звірку по скретч-карткам з покупцем просто ігнорувалися.
Враховуючи все вищевикладене, відповідач, як сторона договору наголошує, що належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання, тому вважає позовні вимоги покупця необґрунтованими та неправомірними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання (ч. 1 ст. 706 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача забезпечити поставку палива відповідно до умов договору №40-1/0323-14 від 10.02.2014 року, шляхом повернення з відповідального зберігання та надання в розпорядження позивачу на території автозаправочних станцій відповідача наступного палива:
- бензин А-95 ENERGY в кількості 1000 л та бензин А-95 в кількості 3180 л є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню оскільки, як випливає з пунктів 5.5. 6.1.2., 6.3.1. договору, обов'язок відповідача з передачі товару вважається виконаним з моменту фактичного отримання на АЗС, шляхом заправки автомобілів позивача при пред'явлені довіреними особами покупця скретч-карт.
Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що у випадку отримання палива за скретч-картками вони залишаються на АЗС й, відповідно, у випадку отримання палива за скретч-картками вони б не залишилися у позивача.
Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару в кількості обумовленої в договорі, вартість якого в повному обсязі сплачена позивачем.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 612, 625, 629, 670, 706, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельну фірму "Авіас" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Гоголя, 15а; ідентифікаційний код 32560942) забезпечити поставку палива відповідно до умов договору №40-1/0323-14 від 10.02.2014 року, шляхом повернення з відповідального зберігання та надання в розпорядження державному підприємству "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" (79011, м.Львів, вул.Свєнціцького, 2; ідентифікаційний код 20851817) на території автозаправочних станцій товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Авіас" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Гоголя, 15а; ідентифікаційний код 32560942) наступного палива:
- бензин А-95 ENERGY в кількості 1000 л та бензин А-95 в кількості 3180 л.
Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Авіас" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Гоголя, 15а; ідентифікаційний код 32560942) на користь державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Західна електроенергетична система" (79011, м.Львів, вул.Свєнціцького, 2; ідентифікаційний код 20851817) 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
31.03.2015 року
Суддя І.В. Петренко
Згiдно з оригіналом
Помічник судді В.С. Лисаченко