Справа: № 826/20410/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
26 березня 2015 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Федотова І.В., Шурка О.І.,
за участю секретаря Рипік О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, за участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український Фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС» ) Гончарова С.І. про:
- визнання протиправними дії (рішення) Уповноваженої особи Фонду по визначенню Договору №45049 банківського вкладу (депозиту) «Планер», укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» 07.07.2014 pоку, та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, нікчемними правочинами;
- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача як вкладника за договором №45049 банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07.07.2014р. до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити позивача як вкладника за договором №45049 банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07.07.2014 року до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.
В засідання з'явились учасники процесу. Апелянт наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної постанови та прийнятті нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «УФС» укладений договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 07.07.2014 року №45049, відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 11 500,00 доларів США у тимчасове користування на строк до 08.08.2014 року та зобов'язується сплачувати відсотки за його користування у розмірі 8,00% річних.
Згідно платіжного доручення від 07.07.2014 року № TR.59348.20939.3 банк прийняв на користь ОСОБА_2, як вкладника, грошові кошти в сумі 11 500,00 доларів США на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, який був відкритий відповідно до п.2.1.1 вказаного вище договору.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року №491 «Про віднесення ПАТ «КБ «УФС» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.08.2014 року №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «УФС».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.10.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «УФС» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «КБ «УФС», для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про відсутність його в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_2 звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою від 26.11.2014 року про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.
За результатами розгляду заяви, відповідач у листі від 02.12.2014 року №001/453 повідомив, що договір банківського вкладу від 07.07.2014 року №45049 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи зазначені дії відповідача щодо невключення позивача до переліку та загального реєстру вкладників та невідшкодуванні коштів за рахунок Фонду за вкладом, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452) визначено обов'язок уповноваженої особи Фонду щодо забезпечення перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
Цією ж статтею визначено підстави за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст. 38 Закону №4452 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів) укладених ПАТ «КБ «УФС», про що винесено наказ від 30.10.2014р. №34.
Під час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого клієнта. Так, з рахунку клієнта банку, розмір вкладу якого становив більше ніж 200 000 грн. начебто знімались кошти і відразу ж ця сума «надходила» на рахунок відкритий на ім'я позивача.
Зокрема, фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на рахунку, домовлялась з працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати «зняття» коштів у межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде «вносити» ці кошти на свій рахунок. Таким чином, грошовий вклад із значною сумою подрібнювався або розподілявся на суми до 200 000 гривень і цими подрібненими частками фактично «перекидався» на рахунки інших фізичних осіб.
На момент вчинення зазначеної операції у банку була відсутня готівка і отримати кошти у касі було неможливо. Викладені обставини підтверджуються висновками, які наведені в постанові Правління НБУ від 15.07.2014 року №410/БТ.
Під час перевірки встановлено, що кошти на ім'я позивача надходили внаслідок дроблення грошового вкладу іншого клієнта, який складав 110 600,00 доларів США.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач не вносив готівки до каси, операції виконувались за домовленістю вкладника, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку.
Робоча комісія прийшла до висновку, що вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь-яких законних на те підстав.
За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 року складено протокол засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу.
З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014 року; Уповноваженою особою Фонду наказом від 18.11.2014 року № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку.
Окрім того, на виконання рішення виконавчої дирекції Фонду Уповноважена особа Фонду, звернулась із заявою від 26.11.2014 року до МВС України щодо наявності в діях осіб ознак складу злочину.
З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи по суті, відкрите провадження №120141000040017478 за фактом зловживання службовими особами ПАТ «КБ «УФС» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що Уповноваженою особою Фонду правомірно не включено позивача до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, за участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 31.03.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: І.В. Федотов
О.І. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 31.03.2015 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Федотов І.В.
Шурко О.І.