Справа № 2-а-5478/12/2208
Головуючий у 1-й інстанції: Барабаш К.А.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
17 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,
в грудні 2011 року позивачі звернулися до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про стягнення невиплаченої позивачу щомісячної недоплати до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни" в сумі 2 698,50 грн. за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.02.2010 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача; зобов'язано відповідача здійснити щомісячну виплату позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, врахувавши виплати, які були проведені в 2007-2008 роках.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 липня 2010 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.02.2010 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2012 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.02.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 липня 2010 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2012 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачам недоплачену надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 23 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з врахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачі є пенсіонерами за віком та мають статус дітей війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачі у справі мають право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, вказана соціальна допомога позивачам виплачується у значно меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними (зміни щодо виплати підвищення до пенсії дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), внаслідок чого позивачі мають право на виплату соціальної допомоги у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В силу ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи строки звернення до суду, визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивачів на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 23.12.2008 року, оскільки позов подано до суду 23.12.2009 року, по 31.12.2008 року (згідно з позовними вимогами).
Як встановлено з матеріалів справи, на момент звернення позивачів до суду, нарахування доплати до їх пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не проводилось. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачам щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., а також обставин адміністративної справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачам доплату до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб і строки, визначені законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстави для її скасування відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2012 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Боровицький О. А.
Граб Л.С.