25 березня 2015 року Справа № 876/4971/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
представника відповідача Тимківа О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про визнання рішення протиправним і зобов'язання призначити пенсію,
19 березня 2014 року ОСОБА_3. звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області (далі - УПФУ в Жидачівському районі) № 48/03-43 від 03.01.2014 року та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах з дня звернення до УПФУ в Жидачівському районі.
Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року у справі № 443/526/14-а позов було задоволено.
У поданій апеляційній скарзі УПФУ в Жидачівському районі просить скасувати вказану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що первинні документи, які б містили відомості про те, що позивач був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства на протязі повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року в тваринництві відповідачу не представлені, а тому в призначенні пільгової пенсії позивачу відмовлено.
Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив скасувати постанову суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі.
Позивач на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що з трудової книжки ОСОБА_3 видно, що він працював трактористом у період: з 20.04.1975 року по 01.05.1977 року у колгоспі «Заповіт Ілліча» на посаді тракториста; з 15.07.1979 року (після реорганізації колгоспу «Заповіт Ілліча» в спілку селян пайовиків «Нове життя») по 15.07.2000 року в ССП «Нове життя» на посаді тракториста; з 10.08.2000 року по 15.07.2003 року та з 20.07.2003 року по 01.10.2004 року на посаді механізатора в СФГ «Команс». Крім того, факт роботи позивача трактористом та його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції за спірний період доведено в судовому засіданні показами свідків. Посилання представника відповідача на відсутність документів, які підтверджують безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції, не тягне за собою відмови в призначенні пільгової пенсії.
Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду, що викладені у оскаржуваному судовому рішення, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3. народився 22.08.1958 року.
Аналіз записів трудової книжки ОСОБА_3 свідчить про те, що з 20.04.1975 року по 01.05.1977 року позивач працював у колгоспі «Заповіт Ілліча» на посаді тракториста.
Після військової служби позивач знову був прийнятий на посаду тракториста в колгосп «Заповіт Ілліча», де працював з 15.07.1979 року.
22.10.1990 року колгосп «Заповіт Ілліча» перейменовано в колгосп «Нове життя», а з 21.02.1992 року колгосп «Нове життя» реорганізовано у спілку селянських пайовиків «Нове життя».
10.08.2000 року спілка селянських пайовиків «Нове життя» реорганізована в селянсько-фермерське господарство «Команс».
15.07.2003 року позивач звільнений із селянсько-фермерського господарства «Команс» у зв'язку із скороченням чисельності працівників.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, записами у трудовій книжці ОСОБА_3 підтверджується факт роботи позивача трактористом протягом 20 років.
Крім того, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції, доведено факт роботи позивача трактористом та його безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції у спірний період.
Будь-яких обґрунтованих сумнівів у тому, що позивач ОСОБА_3. не виконував встановленого мінімуму трудоднів відповідачем не наведено.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 зазначеного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що записів у трудовій книжці позивача достатньо для підтвердження його права на пільгову пенсію відповідно до приписів пункту «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже відмова відповідача у призначенні такої з огляду на відсутність інших документів» є протиправною.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апелянта не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року у справі № 443/526/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 26 березня 2015 року.