25 березня 2015 року Справа № 876/3815/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2014 року товариство з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» (далі - ТДВ «Агробудмеханізація») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з вересня по грудень 2013 року та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (далі - УПФ) здійснити перерахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 з врахуванням стажу роботи на всіх підприємствах згідно з трудовою книжкою та встановлення частки плати ТДВ «Агробудмеханізація» у розмірі 18 %.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 819/311/14-а у задоволенні позову було відмовлено.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено позивачем, який у поданій апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при розгляді даної справи судом не було з'ясовано чи проводилась атестація робочого місця в ЗАТ «Агропродукт», де ОСОБА_1 з 05.06.2002 року по 02.04.2005 року працював на посаді майстра-будівельника, та в ПП «Капітал», де ОСОБА_1 з 31.07.2006 року по 31.01.2007 року працював на посаді виконроба.
Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги те, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 він працював на ПП «Продекспорт» у період з 05.04.2005 року по 28.07.2006 року та з 01.02.2007 року по 05.10.2012 року (загалом 83 місяці 29 днів). У відсотковому відношенні до пільгового стажу, необхідного для призначення пільгової пенсії, це становить 55,97%, а не 54,73%, як встановлено судом. Тому частка фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, яка повинна відшкодовуватися ТДВ «Агробудмеханізація», не може становити 45,27%.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 працював у ТДВ «Агробудмеханізація» з 03.09.1986 року по 01.01.1989 року на посаді «виконавця робіт», з 01.01.1989 року по 01.03.1994 року на посаді «майстер дільниці земляних та палевих робіт», з 01.03.1994 року по 01.05.1998 року на посаді «майстер дільниці монтажних та спеціальних робіт», що передбачено Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 162 11.03.1994 року.
Документів про проведення атестації робочих місць для призначення пенсії за цей період не подано, хоча атестація робочого місця обов'язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи після 21.08.1992 року. Тому ОСОБА_1 пільговий стаж на ТДВ «Агробудмеханізація» зараховано по 21.08.1992 року.
Також ОСОБА_1 працював у ПП «Продекспорт» з 05.04.2005 року по 28.07.2006 року, з 01.02.2007 року і по даний час на посаді «виконавець робіт», що передбачено Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року.
Оскільки ОСОБА_1 надано наказ ПП «Продекспорт» від 10.08.2007 року № 553 про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» йому пільговий стаж на ПП «Продекспорт» зараховано по 09.08.2012 року.
Таким чином, пільговий стаж ОСОБА_1 становить 12 років і 6 місяців, із них у ТДВ «Агробудмеханізація» 5 років 7 місяців та 27 днів, що складає 45,27% пільгового стажу та в ПП «Продекспорт» 6 років 10 місяців та 3 дні, що складає 54,73% пільгового стажу.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на інших підприємствах, то таке зарахування є неможливим, оскільки пенсіонером не подано документів, що підтверджують стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці на цих підприємствах, зокрема: виписку із наказу по підприємствах про проведення атестації на відповідному робочому місці, уточнюючі довідки про зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Правильність призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 ні позивачем, ні ОСОБА_1 не оскаржувалась, протокол про призначення пенсії є чинним, а тому суд не мав сумнівів у правильності призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, вимога щодо скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1 ст. 2 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку при наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.
Відшкодуванню Пенсійному фонду України підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», незалежно від їх часу призначення, до досягнення працівниками пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону, а саме: для чоловіків - 60 років, для жінок - 55 років.
Витрати на доставку та виплату пільгових пенсій покриваються підприємствами, на яких було набуто пільговий стаж.
Крім того, порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій передбачений Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.
Відповідно до п. 6 вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до п. 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у ТДВ «Агробудмеханізація» з 03.09.1986 року на посаді «виконавця робіт», з 01.01.1989 року він переведений на посаду «майстер дільниці земляних та палевих робіт», а з 01.03.1994 року по 01.05.1998 року на посаді «майстер дільниці монтажних та спеціальних робіт».
Вказані обставини підтверджується трудовою книжкою та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.09.2012 року № 75/35 ТДВ «Агробудмеханізація» (а.с.20).
Оскільки документів про проведення атестації робочих місць для призначення пенсії за цей період ОСОБА_1 не подано, тому йому пільговий стаж на ТДВ «Агробудмеханізація» зараховано лише по 21.08.1992 року.
Крім того, ОСОБА_1 працював у ПП «Продекспорт» з 05.04.2005 року по 28.07.2006 року та з 01.02.2007 року продовжував працювати на посаді «виконавець робіт», що крім трудової книжки підтверджується довідкою про наявність трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.09.2012 року № 27/01/09. Пільговий стаж на цьому підприємстві йому зараховано по 09.08.2012 року.
Таким чином, пенсія ОСОБА_1 призначена за наявності пільгового стажу, а саме: 12 років і 6 місяців, з яких у ТДВ «Агробудмеханізація» 5 років 7 місяців та 27 днів, що складає 45,27% пільгового стажу та у ПП «Продекспорт» 6 років 10 місяців та 3 дні, що складає 54,73% пільгового стажу.
Відповідачем направлено позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якого позивач повинен був відшкодовувати зазначені в ньому суми витрат (а.с. 6-9).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимог позивача про скасування оскаржуваних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок таких розрахунків, оскільки призначення пенсії ОСОБА_1 є правомірним, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, необхідного для призначення пільгової пенсії, що ні позивачем, ні ОСОБА_1 не оскаржувалось.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 819/311/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук