25 березня 2015 року Справа № 876/2438/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,
представника позивача Грунського В.О.,
представника відповідача Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка монтажу» до Львівської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості, визнання недійсною картки відмови та стягнення надміру сплачених платежів,
07 листопада 2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» (далі - ТОВ «Техніка Монтажу») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
скасувати прийняті Львівською митницею Міндоходів (далі - Митниця) рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00500;
стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області суму надмірно сплачених мита в розмірі 30335,51 грн. та податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 127409,17 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі № 813/8340/13-а позов було задоволено.
У своїй апеляційній скарзі Митниця просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Техніка Монтажу».
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом безпідставно взято до уваги поданий позивачем прайс-лист, як цінову пропозицію, яка позивачем прийнята, оскільки він не оформлений належним чином.
Твердження суду про те, що під час проведення консультацій відповідач не вказував позивачеві на недоліки в оформленні додатку №1 від 09.08.2013 року до договору, і що такі недоліки дають можливість встановити ціну товару не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не взято до уваги того, що позивачем до митного оформлення було надано коносамент, відмінний від вказаного у митній декларації країни-відправника товару. Додаток до контракту був наданий тільки українською мовою, хоча контрактом передбачено складання його двома мовами.
Вказані розбіжності викликали обґрунтовані сумніви у можливості визначення митної вартості за ціною контракту і відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК) позивачу було відправлено на електронну скриньку декларанта повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме транспортних (перевізних) документів (заявки на перевезення вантажу); виписки з бухгалтерської документації; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Декларантом у відповідь було надіслано повідомлення, у якому містилися копія інтернет-сторінок з вказанням вартості сировини; копії податкових накладних.
Декларант не надав додаткові документи, на підставі яких можливе визначення митної вартості за першим методом, а тому його застосування було неможливим. У ході проведення консультації здійснюється обмін наявною інформацією, у митного органу була інформація щодо митного оформлення (цінова-база-даних ПІК «Цінова:інформація про визначення митної вартості» МД №500060001/2013/37178 віл 09.08.2013 року».
Застосовуючи послідовно методи визначення митної вартості та не зумівши застосувати методи 1 - 5, посадові особи митниці, відповідно до ст. 64 МК, визначили митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Представник Митниці у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення у частині скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00500.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов ТОВ «Техніка Монтажу», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем (Покупець) 09.08.2013 року укладено з компанією JIANSHAN LISAN METAL PRODUCT CO. LTD. (Продавець) контракт № S-13062100 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого Продавець (компанія JIANSHAN LISAN METAL PRODUCT CO. LTD.) виробляє та продає, а Покупець (позивач) купує метричну продукцію, надалі - Товар, на умовах FOB порт Китаю (відповідно INKOTERMS 2000).
Для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно з Контрактом, позивачем 07.10.2013 року подано митну декларацію № 209120000/2013/837451 на вантаж: штифти з низьковуглецевої сталі із нанесеною по всій довжині різьбою, без головок, оцинковані, з межею міцності на розтягування менше 800 МПа згідно з електронним інвойсом, із заявленою митною вартістю 36648,39 доларів США.
За результатами перевірки поданої позивачем митної декларації відповідачем 07.10.2013 року прийнято оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900102/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00500.
Згідно з п. 1.2. укладеного позивачем Контракту назва, сума, вартість одиниці кожного Товару, загальна сума Товару і його вартість вказується в додатку.
Відповідно до п. 1.3. Контракту Сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання Контракту.
Вартість Товару згідно з п. 2.1. Контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість Товару, пакування, витрати по завантаженню Товару до транспортного засобу Покупця, виконанню всіх формальностей по передачі Товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки Товару до України.
Відповідно до п. 2.3. Контракту сума Товару, що може бути поставлена по даному Контракту, складає 400000,00 доларів США.
Згідно з п. 5.1. Контракту Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом в доларах США на вказаний у Договорі кліринговий рахунок Продавця.
Пункт 5.3. Контракту передбачає, що Сторони допускають зміну методу і форми оплати за отриманий Товар.
Судом встановлено укладення позивачем з Продавцем 09.08.2013 року додатку №1 до Контракту, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а Покупець купує Товар згідно з цінами, наведеними у додатку, на загальну суму 36648,39 доларів США.
Цим же додатком №1 від 09.08.2013 року Сторони погодили, що Покупець зобов'язується здійснити оплату в розмірі 36648,39 доларів США до 25.09.2013 року.
Продавцем 12.08.2013 року виставлено позивачеві комерційний інвойс №S-13062103 на поставку Товару згідно з додатком №1 від 09.08.2013 року до Контракту на загальну суму 36648.39 доларів США.
Платіжним дорученням № 669 від 20.09.2013 року позивачем було перераховано на користь Продавця 36648,39 доларів США, згідно з додатком №1 від 09.08.2013 року до Контракту.
Для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України, позивачем 07.10.2013 року подано до митного оформлення електронну митну декларацію №209120000/2013/837451 та документи на вантаж згідно з додатком №1 від 09.08.2013 року до Контракту.
На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем подані наступні документи:
платіжне доручення в іноземній валюті № 669 від 20.09.2013 року (а.с.34);
комерційний інвойс №8-13062103 від 12.08.2013 року (24-25);
пакувальний лист б/н від 12.08.2013 року (а.с.26);
додаток №1 від 09.08.2013 року до Контракту (а.с.23);
Контракт (а.с.20-21);
контракт про перевезення № 00/15 від 12.08.2009 року (а.с.35-37);
інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (а.с.29);
оригінал сертифікату походження № ССРІТ 30382005 від 15.08.2013 року (а.с.79);
довідку на транспортні послуги №6579 від 01.10.2013 року (а.с.38);
прайс-лист (а.с.78);
митну декларацію країни відправника № 223120130812421008 від 14.08.2013 року (а.с.27).
Відповідачем було направлено повідомлення позивачеві про те, що оскільки у митного органу є наявна інформація щодо митного оформлення товару за іншою ціною, позивачеві треба повідомити про наявність своєї інформації та повідомлення про необхідність подачі за наявності: інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення вантажу); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вказаних повідомленнях представником позивача зазначено про подання всієї наявної інформації для визначення митної вартості за основним методом.
Спірне рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року мотивовано тим, що митну вартість імпортованих товарів не може бути визнано за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2-4 ст. 53 МК.
Крім того, у спірному рішенні зазначено, що під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме додаток до контракту написаний тільки українською мовою, хоча самим контрактом передбачено написання двома мовами, на прайс-листі відсутня дата, що не дає можливості порівнювати ціни на даний час, у прайс-листі та додатку № 1 до Контракту відсутні підписи продавця. Коригування митної вартості товару ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях МД №500060001/2013/37178 від 09.08.2013 року.
Під час проведення консультацій відповідач у повідомленнях жодним чином не вказував позивачеві на недоліки в оформленні додатка №1 від 09.08.2013 року до договору, і що недоліки в оформленні додатка до договору не дають можливість встановити ціну товару.
При цьому позивачем у судовому засіданні подано отриманий від JIANSHAN LISAN METAL PRODUCT CO. LTD. додаток №1 від 09.08.2013 року до Контракту, який містить підпис продавця (а.с.111).
У оскаржуваному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або побідних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, також відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні.
Натомість, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року лише зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД №500060001/2013/37178 від 09.08.2013 року.
Суд дійшов висновку, що у відповідності до ч. 3 ст. 53 МК та з огляду на подані позивачем для митного оформлення документи у Митниці не було підстав для витребування додаткових документів та визначення митної вартості не за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відтак, відповідачем безпідставно обрано другорядний метод визначення митної вартості та не доведено неможливість послідовного використання інших методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК, що свідчить про протиправність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00500.
У результаті прийняття відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року позивачем надміру сплачено ПДВ в сумі 127409,17 грн. та мито в сумі 30335,51 , які слід стягнути із Державного бюджету України.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ст. 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 51 МК визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 54 МК митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 56 МК).
Згідно із ч.1 ст. 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2013 року між компанією JIANSHAN METAL PRODUCT CO. LTD (Продавець) та TOB «Фірма «Техніка Монтажу» (Покупець) було укладено контракт №S-13062100 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого Продавець виробляє та продає, а Покупець купує метричну продукцію (далі - Товар), на умовах FOB порт Китаю (відповідно INKOTERMS 2000), згідно обумовлених специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Пункт 1.2. Контракту вказує, що назва, сума, вартість одиниці кожного Товару, загальна сума Товару і його вартість вказується у додатку.
Окрім того, 09.08.2013 року між сторонами було укладено додаток №1 до Контракту , відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а Покупець купує Товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 36648,39 доларів США, які Покупець зобов'язується оплатити до 25.09.2013 року.
12.08.2013 року Продавцем було виставлено на ім'я ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» комерційний інвойс №S-13062103 на поставку Товару згідно Додатку №1 від 09.08.2013 року до Контракту на загальну суму 36648,39 доларів США.
Платіжним дорученням № 669 від 20.09.2013 року Покупець перерахував на користь Продавця 36648,39 доларів США, згідно з Додатком №1 від 09.08.2013 року до Контракту.
07.10.2013 року ТОВ «Фірма «Техніка Монтажу» було подано до митного оформлення електронну митну декларацію та документи на вантаж згідно з додатком №1 від 09.08.2013 року до Контракту.
На підтвердження заявленої митної вартості Митниці було подано необхідний пакет документів.
На переконання апеляційного суду, подані Митниці документи для підтвердження митної вартості товару, що імпортується на митну територію України згідно з Контракту та додатку №1 від 09.08.2013 року до нього відповідали вимогам, передбаченим ст. 53 МК України, та містили необхідні підтверджені відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та підтверджують митну вартість товару, визначену декларантом за ціною договору.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд апеляційної інстанції не заперечує того, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить у даному випадку на позивачеві.
Разом із тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
При цьому імперативною умовою для витребування вказаних документів є наявність у митного органу саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. На думку суду апеляційної інстанції, сумніви Митниці можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведене свідчить про обов'язок митного органу зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.
Таким чином, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен чітко вказати які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.
Частиною 4 ст. 54 МК передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Однак, витребовуючи додаткові документи, відповідач не зазначив які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.
Відтак, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митним органом необхідності їх подання для усунення певних спірних відомостей щодо митної вартості не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару.
Посилання Митниці на результати порівнянь рівня заявленої митної вартості товарів та наявність певної різниці між заявленою декларантом вартістю та рівнем митної вартості аналогічних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене, на думку апеляційного суду, є безпідставним, оскільки зазначене не входить до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначені ч. 6 ст. 54 МК.
Покликаючись на виявлені при митному оформленні відмінності у поданих позивачем документах, Митницею не зазначено яким саме чином вони впливають на можливість перевірки числового значення митної вартості, зазначеної декларантом ТОВ «Техніка Монтажу».
Щодо покликань апелянта на неподання позивачем до митного оформлення товару транспортних (перевізних) документів, а саме заявки на перевезення вантажу, апеляційний суд зазначає таке.
На підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митної декларації були долучені, зокрема, договір про перевезення № 00/15 від 12.08.2009 року та довідка про вартість транспортних послуг для пред'явлення в митні органи № 6579 від 01.10.2013 року, зі змісту якої видно, що ставка морського фрахту в контейнерах, номери яких відповідають тим, що зазначені і митній декларації, по коносаменту CNSHA044695, складає 28614,94 грн.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що наданих документів достатньо для підтвердження числового значення цієї складової митної вартості товарів.
Щодо доводів апелянта про відсутність у прайс-листі дати та підпису, то на переконання апеляційного суду, наявність чи відсутність такого документу не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на подання позивачем інших документів у підтвердження ціни товару (Контракт, додаток № 1 до Контракту, інвойс).
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що застосуванню другорядних методів повинна передувати процедура консультацій між митним органом та декларантом згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Доводи Митниці про те, що консультації проводились у вигляді надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими, оскільки право вимоги таких документів, передбачене у ч.3 ст. 53 МК, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 МК.
Відтак слід погодитися із доводами позивача про недотримання відповідачем процедура при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.
Враховуючи наведене слід зробити висновок, що Митницею, як суб'єктом владних повноважень, не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за резервним методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору.
Таким чином, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що оспорювані позивачем рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900102/2 від 07.10.2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00500 ґрунтуються на припущеннях, а отже є необґрунтованими і підлягають скасування.
Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 301 МК помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері фінансів.
20 липня 2007 року Державною митною службою України було прийнято наказ № 618, яким затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок).
Згідно з ч. 2 розділу 1 Порядку ним визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 МК та в міжнародних договорах України.
Відповідно до п. 1 розділу 3 вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Пункт 2 та 3 розділу 3 вказаного Порядку зазначає, що заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
В подальшому, для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком.
Тому слід погодитися із доводами Митниці про те, що встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд першої інстанції не вправі був підміняти митний орган, стягуючи з Державного бюджету надмірно сплачені з такої вартості суми мита та ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Відтак, у цій частині вимоги апелянта є обґрунтованими, а отже постанову слід скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог ТОВ «Техніка Монтажу».
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі № 813/8340/13-а у частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області суму надмірно сплачених мита в розмірі 30335,51 грн. та податку на додану вартість в розмірі 127409,17 грн. та постановити нову, якою відмовити у задоволення таких позовних вимог.
У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук
Постанова у повному обсязі складена 27 березня 2015 року.