Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 березня 2015 р. Справа № 805/729/15-а
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Кірієнка В.А.
суддів Смагар С.В.
Хохленкова О.В.
при секретарі Шерстюк Н.А.
за участю
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача не з'явився
представника третьої особи Пашкарьової Г.С.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, за участю третьої особи Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови від 05.11.2014року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною та скасування постанови від 05.11.2014року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року.
Ухвалою суду від 10.03.2015року в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом було залучено Міністерство юстиції України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.11.2014року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року у справі «Case of Malakhova and other v.Ukraine (Application no. 35995/09 and 249 other applications)» у зв'язку з фактичним виконанням рішення. Позивач з цією постановою не погоджується, оскільки відповідачем при винесенні спірної постанови не було враховано вимоги ч.1 ст.36 Закону України «Про Національний банк України» у відповідності до яких, розмір належної справедливої сатисфакції за рішенням Європейського суду з прав людини має дорівнювати гривневому еквіваленту присудженої грошової суми у розмірі 2000євро за офіційним курсом Національного банку України станом на день здійснення виплати та вимоги ч.1,2 ст.8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» у відповідності до яких виплата належного відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного, а зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Внаслідок цього, рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року у дійсності виконано не відповідним чином і не у повному обсязі, а грошові кошти отримані частково.
Просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 05.11.2014року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року.
Представником відповідача надані суду письмові заперечення на позов, в яких відповідач зазначив, що державний виконавець діяв у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а саме: 05.11.2014року було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки грошові кошти були перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України за №2391 від 22.07.2014року у розмірі 31528,38грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3281 від 10.06.2014року сплачена заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3840,00грн., платіжним дорученням Міністерства юстиції України №7414 від 10.10.2014року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 446,16грн.
Зауважив, що виконання рішень Європейського суду з прав людини здійснюється в добровільному (самостійному) порядку, без заходів примусового виконання за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом направлення Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України офіційного перекладу рішення, платіжного доручення та постанови про відкриття виконавчого провадження до Державної казначейської служби України для оплати на користь стягувача. Процес виплати справедливої сатисфакції не є миттєвим і може тривати декілька тижнів або місяців, що пов'язано з низкою факторів, зокрема, отримання від заявника інформації, необхідної для проведення виплати, узгодження з загальними бухгалтерськими правилами, технічні затримки властиві банківським трансакціям, вибір способів перерахунку та інше.
Просив відмовити в позовних вимогах повністю та розглянути справу без участі представника відповідача.
Представник третьої особи в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що на підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України №2391 від 22.07.2014року належне позивачу відшкодування справедливої сатисфакції за рішенням Європейського суду з прав людини у сумі 31528,38грн. було сплачено 30.07.2014року, заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3840,00грн. було сплачено 16.06.2014року на підставі платіжного доручення від 10.06.2014року за №3281, а у зв'язку з порушенням строків виконання рішення Європейського суду 24.10.2014року на підставі платіжного доручення №7414 від 10.10.2014року стягувачу було сплачено пеню у сумі 446,16грн., що підтверджується довідкою Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини для підготовки заперечень проти адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною та скасування постанови від 05.11.2015року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року. Також, представником третьої особи було надано суду лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України від 24.03.2015року за №16-48/496, з якого вбачається, що сума справедливої сатисфакції за рішенням Європейського суду з прав людини у гривневому еквіваленті була розрахована позивачу станом на 22.07.2014року за курсом Національного банку України - 15,764188грн. за один євро, при цьому Державною казначейської службою України оплата проведена 30.07.2014року.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог і на підставі документів, які містяться в матеріалах адміністративної справи, суд встановив наступне.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП№41600810 від 22.01.2014року було відкрито виконавче провадження за рішенням Європейського суду з прав людини за №35995/09, виданим 12.12.2013року, боржником в якому є Держава, а стягувачем - ОСОБА_2.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП№41600810 від 05.11.2014року виконавче провадження з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини за №35995/09 було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».
В постанові зазначено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №2391 від 22.07.2014року у розмірі 31528,38грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.06.2014року за №3281 сплачена заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3840,00грн., платіжним дорученням Міністерства юстиції України №7414 від 10.10.2014року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 446,16грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:
а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;
б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції,
оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад
рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини,
відкриває виконавче провадження.
Так, у відповідності ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
Згідно ст.8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.
Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем
банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається
Законом України "Про виконавче провадження".
Судом встановлено, що згідно резолютивної частини стислого викладу рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року у справі «Малахова та інші проти України» за заявою №35995/09 та 249 інших заяв вбачається, що а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку 1 (у заяві №35772/11 лише першому заявнику пану ОСОБА_5), ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
При цьому, згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.
Відповідно до ст.1 Закону офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.
Так, згідно листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України від 24.03.2015року за №16-48/496 вбачається, що сума справедливої сатисфакції за рішенням Європейського суду з прав людини у гривневому еквіваленті була розрахована позивачу станом на 22.07.2014року за курсом Національного банку України - 15,764188грн. за один євро, при цьому Державною казначейської службою України оплата проведена 30.07.2014року.
Згідно курсу Національного банку України офіційний курс гривні до іноземної валюти, зокрема, євро станом на 30.07.2014року дорівнював 1611,9081грн. за один євро. Тобто, на день здійснення платежу (30.07.2014року) гривневий еквівалент належної позивачу справедливої сатисфакції у розмірі 2000 євро не відповідав сумі коштів у розмірі 31528,38грн., що була виплачена позивачу згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України №2391 від 22.07.2014року.
Згідно ч.5,6 ст.8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.
Згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст.49 Закону).
З аналізу наведених норм вбачається, що підставами для закінчення державним виконавцем виконавчого провадження є сукупність наступних факторів: підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції та у резолютивній частині остаточного рішення суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України.
Як вже зазначалось судом раніше, в резолютивній частині рішення Суду у справі проти України зазначалось, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; а зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Проте, рішення Європейського суду з прав людини в частині виплати справедливої сатисфакції позивачу з урахуванням конвертації в національну валюту було виконано не за курсом на день здійснення платежу, що підтверджується листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України від 24.03.2015року за №16-48/496.
Враховуючи наведене, простий відсоток, що нараховується на суму боргу за несвоєчасне виконання рішення Суду у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти, також розрахований та виплачений позивачу в розмірі, що не відповідає вимогам резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини.
За таких обставин, суд вважає передчасним висновок відповідача щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як наслідок підстави прийняття постанови державного виконавця від 05.11.2014року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року не відповідають вимогам ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття оскаржуваної постанови та обґрунтованість позовних вимог про визнання неправомірною та скасування постанови від 05.11.2014року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, за участю третьої особи Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови від 05.11.2014року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 05.11.2014року про закінчення виконавчого провадження №41600810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013року у справі «Case of Malakhova and other v.Ukraine (Application no. 35995/09 and 249 other applications)» за результатом розгляду заяви №23466/11.
Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 25.03.2015р.
Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України буде складений 30.03.2015 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Головуючий суддя Кірієнко В.О.
Судді Смагар С.В.
Хохленков О.В.