Справа № 127/1129/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
24 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Загороднюка А.Г. Залімського І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач як громадянин України 1941 року народження, з 1996 року отримувала пенсію за віком у відповідності до законодавства України. У березні 2000 року позивач виїхала на постійне місце проживання за кордон, до держави Ізраїль, де мешкає в даний час, у зв'язку з чим виплату її пенсії за віком було припинено на підставі ст.92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-12.
05.12.2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с.12).
Згідно ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV у зв'язку з виїздом на постійне проживання за кордон позивачу було припинено виплату пенсії.
05.12.2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії у зв'язку з прийняттям Конституційним судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яким визнано недійсними положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 - IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058 - IV).
Листом відповідача від 20.01.2015 року №295/Б-1 позивачу було відмовлено і вказано, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутись до територіального Пенсійного фонду України особисто за місцем фактичного проживання (а.с.13).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно законодавства що регулює порядок поновлення виплати пенсій, позивач має право на отримання пенсії, виплата якої йому припинена.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 вищенаведеного Закону передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
На даний час міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль, не укладено.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону № 1058-ІV визнані неконституційними, отже втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права, які не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Окрім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 3 ст. 25 Конституції України).
Поряд з тим, відповідно до ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Цим Порядком передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Зважаючи на відсутність іншого нормативно-правового акту, що регулює порядок призначення пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, застосуванню підлягають приписи діючого Порядку № 22-1, відповідно до яких для призначення пенсії особа має подати заяву особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію.
При цьому до заяви про призначення пенсії за віком додаються відповідні документи (п. 7 Порядку). Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії. (п.39 Порядку).
Твердження відповідача в апеляційній скарзі, стосовно відсутності підстав для поновлення виплати пенсії позивачу, оскільки відповідно до п. 6 Порядку позивач мав би звернутися саме з письмовою заявою про призначення пенсії з усіма необхідними документами для вирішення цього питання подавши її до територіального органу Пенсійного Фонду є безпідставними.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2015 року - без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Загороднюк А.Г.
Залімський І. Г.