30 березня 2015 р. Справа № 490/961/15-а
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Мамаєва Оксана Василівна
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок» на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок» до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 3-ї особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлет» про скасування рішення, -
03.02.2015 року ТОВ «Миколаївський центральний ринок» звернулося до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до виконавчого комітету Миколаївської міськради, в якому просило визнати недійсними і скасувати п.5-15 рішення виконкому №410 від 16.05.2014р., які стосуються надання нових адрес об'єктам нерухомого майна по проспекту Леніна,25 у м. Миколаєві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїм рішенням фактично поділив об'єкт нерухомого майна за спірною адресою, якому надав нові адреси, чим порушив права та законні інтереси дійсного власника цього майнового комплексу ТОВ «Миколаївський центральний ринок».
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2015 року у відкритті провадження за позовом ТОВ «Миколаївський центральний ринок» відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Миколаївський центральний ринок» 23.02.2015 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального і матеріального права та просив скасувати ухвалу від 06.02.2015 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для її задоволення.
Так, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження суддя районного суду, посилаючись на вимоги ч.1 ст.1 ГПК України та п.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», виходив з того, що дана позовна заява не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства, а підлягає вирішенню виключно господарським судом, оскільки з поданого позову вбачається спір про право власності.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 та п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлений інший порядок судового провадження. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так, з матеріалів справи та самого адміністративного позову вбачається, що 16.05.2014р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було прийнято рішення №410, відповідно до якого, об'єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: пр.Леніна,25 у м.Миколаєві, в результаті виділення зі складу об'єктів було надано інші адреси: пр.Леніна,25/13, пр.Леніна,25/14, пр.Леніна,25/15, пр.Леніна,25/16, пр.Леніна,25/18, пр.Леніна,25/19, пр.Леніна,25/20, пр.Леніна,25/21, пр.Леніна,25/22, пр.Леніна,25/23, пр.Леніна,25/24 і вказано, що право власності належить ТОВ «Карлет». Дане рішення ТОВ «Миколаївський центральний ринок» оскаржило до суду.
Відповідно до положень п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з вимог ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчий комітет Миколаївської міської ради входить до системи органів місцевого самоврядування і, відповідно, є суб'єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України.
Оскільки позивач оскаржує конкретне рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради, який, в свою чергу, приймаючи це рішення здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, то такий спір є публічно-правовим спором в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС України, на який розповсюджується компетенція адміністративних судів, визначена п.1 ч.2 ст.17 КАС України.
Таким чином, предметом спірних правовідносин є не право власності, а дії суб'єкта владних повноважень (т.б. органу місцевого самоврядування), а тому, відповідно, розгляд цих правовідносин відноситься саме до компетенції районного суду, як адміністративного, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду 1-ї інстанції про відмову у відкритті провадження в зв'язку із тим, що справа не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства є помилковим та не відповідає вказаним вище нормам процесуального закону.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду 1-ї інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи, що суд першої інстанції при розгляді спірного питання порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цього питання, судова колегія приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення, відповідно до ст.204 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції - для продовження її розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.195,197,199,204,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок» - задовольнити.
Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 лютого 2015 року - скасувати та направити дану справу №490/961/15-а до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко