18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-ар/489/18/2014
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Спінчевська Н.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Шеметенко Л.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2014 року по справі № 2а-ар/489/18/2014 за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволені вимог позивача.
Ухвалою від 14 листопада 2014 року Ленінський районний суд м. Миколаєва роз'яснив постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2012 року виконана в повному обсязі та роз'ясненню не підлягає.
ОСОБА_1 надав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Постановляючи ухвалу про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції встановив наявність правових підстав для роз'яснення судового рішення відповідно до приписів ст. 170 КАС України.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. ОСОБА_1 надав заяву про апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права у межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволений частково, зобов'язано УСБУ в Миколаївської області підготувати та направити до ГУПФУ Миколаївській області документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу; зобов'язано ГУПФУ в Миколаївській області призначити позивачу пенсію за вислугу років, у відповідності до п. б. ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з моменту його звернення з відповідною заявою про призначення пенсії до ГУПФУ у Миколаївській області (а.с. 67).
Ухвалою від 18 липня 2014 року Одеський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 січня 2012 року ( а.с.85-87).
Виконавчий лист виданий 09 вересня 2014 року (а.с. 98).
07 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подав заяву про роз'яснення судового рішення.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09 жовтня 2014 року постанову про відкриття виконавчого провадження виконано повністю, а саме про призначення позивачу пенсії з 19 вересня 2014 року (а.с.108).
14 листопада 2014 року постановлена ухвала про роз'яснення судового рішення в частині призначення пенсії з 18 жовтня 2011 року (а.с.125).
Відповідно до ст. 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд який, ухвалив його, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд першої інстанції правильно задовольнив заяву та роз'яснив судове рішення, оскільки резолютивна частина містила зобов'язання здійснити пенсію з моменту звернення, але не містила конкретної дати, яка на помилкову думку пенсійного органу є датою звернення після ухвалення судового рішення.
Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта, який посилається на те, що заява ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду датована 17 жовтня 2014 року, оскільки відповідно до матеріалів справи заява подана 07 жовтня 2014 року, що підтверджено відміткою та вхідним штемпелем суду першої інстанції (а.с.100).
Також апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про те, що заява про призначення пенсії за вислугу років, подана позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області 18 жовтня 2011 року не є заявою про призначення пенсії. Факт звернення позивача із заявою про призначення пенсії саме 18 жовтня 2011 року встановлений постановою суду першої інстанції від 12 січня 2012 року, яка набрала законної сили. Питання, що до часу звернення позивача за призначенням пенсії не є предметом розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, оскільки це питання було досліджено та встановлено при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції.
Не може погодитися апеляційний суд і з доводами апелянта про те, що постанова Ленінського районного суду від 12 січня 2012 року виконана у повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повного виконання судового рішення, якими є постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням судового рішення. Відповідно до пояснень державного виконавця Куліченко Д.О., наданими в судовому засіданні 14 листопада 2014 року, в суді першої інстанції, виконавче провадження з примусового виконання постанови Ленінського районного суду від 12 січня 2012 року, в частині зобов'язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію, не закінчено, що підтверджено технічним записом судового засідання (Диск F1A27090216F21)
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена ухвала - без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, 200, 206, ч. 6 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П.Шеметенко