Рішення від 23.03.2015 по справі 914/685/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015 р. Справа№ 914/685/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Енергоринок", м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м.Львів

про стягнення 96 406 752,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Калінін М.В. - представник (довіреність №01/44-7442 від 25.12.2014р.);

від відповідача Білобрам Т.Б. - представник (довіреність №112-7890 від 22.12.2014р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Державним підприємством "Енергоринок" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення 96 406 752,52 грн., з яких 92 467 388,40 грн. основного боргу, 2 866 489,04 грн. інфляційних нарахувань, 129 201,01 грн. три проценти річних, 851 206,68 грн. пені та 92 467,39 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 05.03.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.03.2015р.

Представником позивача на виконання вимог ухвали суду подано заяву (вх.№11932/15 від 23.03.2015р.), про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір відсутні, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет спору і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Також, представником позивача подано клопотання (вх.№11933/15 від 23.03.2015р.) про припинення провадження у справі в частині стягнення 92 467 388,40 грн. основного боргу за електроенергію за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р., у зв'язку із сплатою відповідачем цієї суми.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав частково, просив позов задоволити в частині стягнення 2 866 489,04 грн. інфляційних нарахувань, 129 201,01 грн. трьох процентів річних, 851 206,68 грн. пені та 92 467,39 грн. штрафу.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№11884/15 від 20.03.2015р.), в якому він повідомляє суд про сплату ним 92 467 388,40 грн. основного боргу. В підтвердження сплати до матеріалів справи долучено банківські виписки по особовому рахунку відповідача, про сплату Державному підприємству "Енергоринок" 276 299 155,02 грн. за період з 03.02.2015р. по 27.02.2015р. Як зазначає відповідач, вартість купованої електричної енергії за лютий 2015р. становила 183 804 304,78 грн. (акт купівлі-продажу електричної енергії), відповідно переплата складає 92 467 388,40 грн., отже відповідачем сплачено заборгованівсть по електричній енергії за грудень 2014р. Відтак, відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 92 467 388,40 грн.

Крім того, у вищенаведеному відзиві відповідач керуючись п.3 ст. 83 ГПК України просить суд зменшити розмір пені до 85 120,67 грн. та врахувати те, що ним було негайно та добровільно усунуто допущене ним порушення.

Також, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 9 місяців, шляхом стягнення суми заборгованості щомісячно рівними частинами, мотивуючи тим, що стягнення штрафних санкцій, втрат від інфляції та судового збору одним платежем (4 012 444,08 грн.) суттєво утруднить виконання рішення суду в найкоротші терміни. Крім того, просить суд врахувати важкий фінансовий стан ПАТ "Львівобленерго", а також ступінь вини відповідача у виникненні спору, оскільки заборгованість щодо оплати за куповану електричну енергію за грудень 2014р. зумовлена заборгованістю споживачів за електричну енергію, а також заборгованістю державного бюджету за надані ПАТ "Львівобленерго" пільги та субсидії населенню в оплаті ним за спожиту електричну енергію.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені у відзиві клопотання щодо зменшення розміру пені та розстрочки виконання рішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти зменшення пені та розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

21.03.2007р. між Державним підприємством "Енергоринок" (надалі - ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго") (надалі - ЕК) було укладено договір №3949/02 купівлі-продажу електроенергії (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого ДПЕ зобов'язувалося продавати, а ЕК зобов'язувалося купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно п.4.7. та п.4.8. договору після закінчення розрахункового місяця ЕК надає ДПЕ до 12-00 години 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, через Західну енергосистему ДП ПЕК "Укренерго" звітні дані по фізичному балансу електроенергії за місяць. ДПЕ надає ЕК електронною поштою 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та ЕК за формою, наведеною в додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до п.4.9. та п.4.10. договору ЕК за підписом керівника підтверджує ДПЕ Акт купівлі-продажу (п.4.8 цього Договору) факсимільним зв'язком до 10-00 години 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, про фактичні обсяги та вартість купленої у ДПЕ електроенергії, які відображаються з бухгалтерській та статистичній звітності. ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим. Акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

Згідно п.4.13. договору документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Згідно п.6.4. договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.7.2.1. договору ЕК зобов'язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору.

30.04.2008р. у зв'язку з прийняттям постанови НКРЕ України від 30.10.2007р. №1489 між сторонами укладено додаткову угоду №4687/01 до договору від 21.03.2007р. №3949/02 (надалі - додаткова угода). якою внесли зміни і доповнення.

Зокрема, згідно п.7. додаткової угоди зазначено, що п.6.5. договору викласти у наступній редакції: Згідно п.6.5. договору сума, яка була сплачена ЕК понад поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п.6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла після 01.01.2005, а в разі її відсутності зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення з урахуванням ПДВ, якщо інше не передбачено договором про реструктуризацію заборгованості між ДПЕ та ЕК. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена ЕК в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується, за згодою сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК.

Згідно п.9. додаткової угоди зазначено, що у підпункті 7.3.2. договору у другому реченні першого абзацу слова та цифри «та штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу» замінити словами та цифрами «а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу».

Згідно п.10. додаткової угоди зазначено, що у підпункті 7.3.2. договору вилучити четверте речення першого абзацу.

Згідно п.7.3.2. договору (в редакції відповідно до додаткової угоди від 30.04.2008р. №4687/01) порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6. договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4. цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Позивач на виконання умов договору продав відповідачу за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. електроенергію на загальну суму 285 048 191,20 грн., згідно акту купівлі-продажу електроенергії за грудень 2014р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриману електроенергію за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. (за грудень 2014р.) повністю не здійснив. Відтак у нього утворилась заборгованість зі сплати основного боргу за отриману електроенергію, яка станом на дату складання позовної заяви (18.02.2015р.) становила 92 467 388,40 грн.

Вказана заборгованість відображена сторонами у підписаному та скріпленому печатками акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2015р.

Після звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за отриману електроенергію у грудні 2014р. на загальну суму 92 467 388,40 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.3.2. договору (в редакції відповідно до додаткової угоди від 30.04.2008р. №4687/01), у зв'язку із простроченням оплати за отриману електроенергію, нарахував відповідачу пеню та штраф, які згідно поданого ним розрахунку становлять 851 206,68 грн. пені та 92 467,39 грн. штрафу.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 129 201,01 грн. 3% річних та 2 866 489,04 грн. інфляційних нарахувань.

Відтак, позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 92 467 388,40 грн. основного боргу, стягнути з відповідача 2 866 489,04 грн. інфляційних нарахувань, 129 201,01 грн. три проценти річних, 851 206,68 грн. пені та 92 467,39 грн. штрафу та судовий збір.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору №3949/02 від 21.03.2007р., а саме надання відповідачу електроенергії в грудні 2014р. на загальну суму 285 048 191,20 грн., підтверджується матеріалами справи, зокрема актом купівлі-продажу електроенергії за грудень 2014р. та не заперечується відповідачем.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.6.4. договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Відповідач своїх зобов'язань перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату складання подання позову (18.02.2015р.), який був надісланий на адресу суду поштовим зв»язком 23.02.2015р. у нього існувала заборгованість за отриману електроенергію у грудні 2014р., в сумі 92 467 388,40 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Після надходження позовної заяви до суду, відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за отриману електроенергію у грудні 2014р. на загальну суму 92 467 388,40 грн., за рахунок переплати за електричну енергію у лютому 2015р. (борг по якій становив 183 804 304,78 грн.), що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку відповідача, про сплату Державному підприємству "Енергоринок" 276 299 155,02 грн. за період з 03.02.2015р. по 27.02.2015р.

Представником позивача надано довідки по розрахунках ПАТ «Львівобленерго» з ДП «Енергоринок» за куповану з ОРЕ електроенергію за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. станом на 01.03.2015р. заборгованість по сплаті основного боргу в сумі 92 467 388,40 грн. відповідачем сплачена повністю.

Отже, факт оплати відповідачем основного боргу станом на дату прийняття рішення підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 92 467 388,40 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати на загальну суму 2 866 489,04 грн. та три проценти річних на загальну суму 129 201,01 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.3.2. договору (в редакції відповідно до додаткової угоди від 30.04.2008р. №4687/01) порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6. договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4. цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що позивач правомірно нарахував штраф, який згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 92 467,39 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано 851 206,68 грн. пені.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором №3949/02 від 21.03.2007р., відтак повинен понести відповідальність у виді сплати пені.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України за рішенням суду розмір пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що розмір санкцій становить надмірно велику суму, те, що відповідачем виконано зобов'язання за договором №3949/02 від 21.03.2007р. із незначним простроченням, вжито усіх заходів для його виконання, нарахована сума пені надмірно велика і стягнення з відповідача у повному обсязі може негативно позначитися на його подальшій господарській діяльності, використовуючи своє право, надане ст. 233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 90% до 85 120,67 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 3 173 278,11 грн., з яких 2 866 489,04 грн. інфляційних нарахувань, 129 201,01 грн. три проценти річних, 85 120,67 грн. пені та 92 467,39 грн. штрафу.

Розглянувши подане клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду терміном на 9 місяців, шляхом стягнення заборгованості щомісячно рівними частинами, заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку наявності підстав для його задоволення. При цьому суд виходить з наступного.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене пунктом 6 статті 83 ГПК України.

При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

Як вказано у п.п.7.2. п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З відповідача підлягає до стягнення 3 246 358,11 грн., з яких 2 866 489,04 грн. інфляційні нарахування, 129 201,01 грн. три проценти річних, 85 120,67 грн. пені, 92 467,39 грн. штрафу та 73 080,00 грн. судового збору.

Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує розстрочку виконання рішення суду, для надання йому можливості поступово сплачувати борг без значних втрат, при цьому враховуючи також і матеріальні інтереси стягувача, суд дійшов розстрочити виконання рішення терміном на 9 місяців, шляхом стягнення заборгованості рівними частинами, згідно наступного графіку:

1) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 30 квітня 2015р.;

2) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 31 травня 2015р.;

3) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 30 червня 2015р.;

4) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 31 липня 2015р.;

5) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 31 серпня 2015р.;

6) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 30 вересня 2015р.;

7) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 31 жовтня 2015р.;

8) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 30 листопада 2015р.;

9) погашення заборгованості в сумі 360 706,46 грн. - до 31 грудня 2015р.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №250 від 04.02.2015р. на суму 73 080,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю, оскільки у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. А також враховуючи те, що основний борг сплачений відповідачем після звернення позивача до суду з позовом та понесенням ним витрат у виді сплати максимальної суми судового збору.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 233 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, п.3 ч.1. ст. 83, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, Сихівський район, вул.Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м.Київ, вул.Симона Петрлюри, буд.27; код ЄДРПОУ 21515381) 2 866 489,04 грн. інфляційних нарахувань, 129 201,01 грн. три проценти річних, 85 120,67 грн. пені, 92 467,39 грн. штрафу та 73 080,00 грн. судового збору, розстрочивши виконання рішення терміном на 9 місяців, шляхом стягнення суми заборгованості щомісячно рівними частинами, згідно наступного графіку: