ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.03.2015Справа №910/904/15-г
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еір Київ Карго"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: міжнародний аеропорт "Бориспіль"
про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №720/02.1.2-24-162 від 11.11.08 року
Представники сторін:
від позивача: Селютін К.С. - представник за довіреністю № 04/08-14 від 04.08.2014 року;
від відповідача: Дудник А.О. - представник за довіреністю № 3 від 06.01.2015 року;
від третьої особи: Білик І.П. - представник за довіреністю № 01-22/6-99 від 17.01.2015 року.
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Еір Київ Карго" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №720/02.1.2-24-162 від 11.11.08 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.11.2008 року між ним та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, міжнародним аеропортом "Бориспіль" укладено договір №720/02.1.2-24-162.
Позивач просить суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.02.2015 року, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача міжнародний аеропорт "Бориспіль".
31.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2015 року.
09.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 09.02.2015 року оголошено перерву до 02.03.2015 року.
02.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 02.03.2015 року оголошено перерву до 17.03.2015 року.
В судовому засіданні 17.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи розгляд справи виніс на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
11.11.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еір Київ Карго" (орендар) укладено договір оренди №720/02.1.2-24-162 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування приміщення №26 на першому поверсі офісного будівлі СПВО площею 22,7 кв.м. (далі - майно).
Згідно з п.1.2 договору, майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Сторони погоджують, що вартість майна за незалежною оцінкою станом на 31.05.2008 становить 319 097 грн. 76 коп. без ПДВ (п.1.3 договору).
Пунктом 1.4 договору передбачено, що майно передається в оренду для розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом.
Відповідно до п.3.2 договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу на право державного майна і за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 4 890,00 грн.
Згідно з розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП МА «Бориспіль», орендна ставка визначена в розмірі 18% на рік від вартості об'єкта оренди за експертною оцінкою станом на 31.05.2008р. без ПДВ.
Цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з дати підписання передачі-приймання майна (п.14.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, акт передачі-приймання орендованого майна підписаний між сторонами 02.02.2009 року.
Таким чином, договір діє з 02.02.2009 року по 02.01.2012 року.
24.10.2011 року листом № 126 від 24.10.2011 року, з метою належного оформлення пролонгації взаємовідносин, що передбачено п. 14.4 договору, позивач, звернувся до відповідача з пропозицією оформити додаткову угоду про продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах.
У відповідь, листом №13-14-61 від 13.01.2012 року відповідач просив надати договір страхування майна за період з 23.02.2010 року по 14.05.2011 року з платіжним дорученням, яке б підтверджувало чинність даного договору. Після чого відповідач повернеться до розгляду питання щодо пролонгації.
Листами №12, 13 від 24.01.2012 року позивач направив відповідачу на розгляд та затвердження звіт про оцінку вартості майна, а також копії договорів добровільного страхування майна з 24.02.2010р. по 13.05.2011 р.
Листом №13-14-450 від 20.02.2012 року відповідач зазначив щодо надання рецензії на звіт про оцінку майна.
Позивач листом №27 від 25.02.2012 року повторно просив відповідача направити для підписання додаткову угоду про продовження дії договору оренди нерухомого майна.
В подальшому, листом №13-14-832 від 26.03.2012 року відповідач повідомив позивач апро те, що оскільки відсутній авансовий платіж, що є невиконанням істотних умов договору, тому орендарю необхідно звільнити орендоване майно і передати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу.
У відповідь, листом №50 від 04.04.2012 року позивач повідомив позивача про те, що в квітні 2009 року ним сплачено завдаток по орендній платі.
07.08.2012 року на адресу позивача надійшов лист за № 02-22-1078, яким третя особа доводила до відома, що органом, уповноваженим управляти об'єктом оренди було надано дозвіл на продовження дії договору строком на 1 рік, в зв'язку з чим, пропонувалось звернутись до відповідача, щодо отримання проекту додаткової угода до договору для підписання, одразу після чого від відповідача, надійшов лист за № 13-14-1931 від 11.07.2012 року у відповідності до якого було повідомлено, що питання продовження дії договору знаходиться лише у стадії розгляду органом уповноваженим управляти відповідним майном, тому про прийняте рішення позивача буде повідомлено додатково.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа №7856/16/10-12 Міністерства інфраструктури України від 25.07.2012 року, ним не заперечувалось щодо продовження з ТОВ «Еір Київ Карго» договору оренди від 11.11.2008 року №720/02.1.2-24-162.
24.10.2014 року відповідачем направлено позивачу лист № 13-14-3466 від 24.10.2014 року до якого було додано для підписання додаткову угоду про внесення змін договору, а не про пролонгацію договору. Так, відповідачем наголошувалось на тому, що згідно відповіді Державної митної служби України за вих. № 18/15-17-5460 від 08.08.2012 року, позивач, здійснював декларування зовнішньоекономічних операцій на митному посту «Бориспіль» Київської обласної митниці, в зв'язку з чим, до нього має бути застосована орендна ставка не в розмірі 18%, передбаченої для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів, а в розмірі 40%, передбаченої для діяльності брокерських контор.
За відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця (02.01.2012 року по 01.02.2012 року) сторони продовжили його дію на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором у відповідно до положень п. 14.4 договору. Доказів протилежного учасники спору суду не надали.
Відповідно до ч.1 статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч. 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 2 статті 17 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Враховуючи те, що продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до приписів п. 14.4 договору сторони оформляють додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору, дотримуючись загального порядку укладення господарських договорів, визначеного статтею 181 ГК України сторони здійснили листування з приводу укладення додаткової угоди до вищезазначеного договору щодо продовження його дії на той самий строк і на тих самих умовах, завірені копії листів залучені до матеріалів справи.
Однак, між позивачем і відповідачем в процесі узгодження тексту додаткової угоди до договору оренди виникли суперечності з приводу розміру орендної ставки.
Таким чином, позивачем за наявності відповідних підстав було вжити всіх передбачених умовами договору заходів на продовження строку дії договору.
У зв'язку з недосягненням сторонами договору згоди з приводу розміру орендної ставки та як наслідок не укладанням додаткової угоди, позивач передав вирішення даного спору на розгляд господарському суду, мотивуючи свої вимоги безпідставним ухиленням Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області від передбаченого у п. 14.4 договору обов'язку укласти із позивачем додаткову угоду до договору щодо його продовження на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.
У якості підстави ухилення від укладання додаткової угоди та невизнання позову відповідач посилається на те, що позивач використовує об'єкт оренди для розміщення брокерської контори, в зв'язку з чим величина орендної ставки, яка залежить від цільового використання об'єкта оренди повинна бути встановлена в розмірі 40% в рік від вартості об'єкта оренди, а не в розмірі 18% в рік від вартості об'єкта оренди, якій визначений в договорі і пропонується позивачем у додатковій угоді залишенню без змін на тих самих умовах, який, зокрема, передбачений для орендарів, які використовує об'єкт оренди для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі Методика).
Відповідно до п. 8 Методики у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 10 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор/100, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2.
У п. 3 додатку 2 до Методики за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням - розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), банкоматів встановлено орендну ставку в розмірі 40%.
У п. 26 зазначеного додатку за використання орендарем нерухомого майна за цільовим призначенням - розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів встановлено орендну ставку в розмірі 18%.
Укладаючи договір сторони у п. 1.4 договору визначили, що майно передається в оренду для розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом, та визначили розмір орендної ставки - 18%, що був закріплений у розрахунку орендної плати.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Еір Київ Карго» (ЄДРПОУ 24360677), до основних видів господарської діяльності позивача входять: Код КВЕД 49.41. Вантажний автомобільний транспорт, Код КВЕД 51.21 вантажний авіаційний транспорт, Код КВЕД 52.10 Складське господарство, Код КВЕД 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту, Код КВЕД 52.24 Транспортне оброблення вантажів, Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний).
Листом Державної фіскальної служби України № 940/с/99-99-24-01-02-14 від 19.08.2014 року повідомилено, що за даними що містяться у Єдиній автоматизованій інформаційній системі ДФСУ, позивач, у зоні діяльності митного поста «Бориспіль» Київської митниці ДФСУ, надає послуги суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності з декларування товарів та транспортних засобів комерційного призначення, на підставі ліцензії на провадження митної брокерської діяльності серії АЕ № 481194. Після закінчення строку дії попередньої ліцензії, згідно з наказом ДФСУ від 30.07.2014 року за № 18, позивачу, 07.08.2014 року, була видана нова ліцензія на провадження митної брокерської діяльності серії АЕ №'521475.
Так, на момент підписання договору між позивачем та відповідачем, постанова Кабінету Міністрів України № 786 (якою затверджена Методика) діяла в редакції від 10.09.2008 року, та додатком 2 до Методики у редакції станом на 10.09.2008 року, були визначені наступні орендні ставки: 30 % для розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, ріелторських контор (агентств нерухомості), банкоматів; 18 %, для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів, при цьому, під час укладення договору, відповідачем, було застосовано орендну ставку у розмірі 18 %. що відповідає п. 26 додатку № 2 до Методики.
В результаті внесення Кабінетом Міністрів України змін від 14.09.2011 року додатком 2 до Методики визначені наступні орендні ставки, 40 %, для розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, ріелторських контор (агентств нерухомості), банкоматів, 18 %, для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів, що свідчить про те, що після внесення змін, орендна ставка для розміщення транспортних підприємств з перевезення вантажів залишилась на рівні 18%, а підвищення орендної ставки з « 30%» до « 40%» стосується лише нерухомого майна, що використовується для розміщення фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, ріелторських контор (агентств нерухомості), банкоматів, тобто, як вказувалось вище, вимога відповідача про збільшення орендної плати обґрунтована лише внесенням змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна відповідної категорії, а не змінами у цільовому використанні орендованого майна орендарем.
Згідно статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» брокерська діяльність є одним із видів професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 16 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами діяльності забороняється.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 статті 416 Митного кодексу України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому органі доходів і зборів України.
Згідно Методологічних основ та пояснень (КВЕД-2010), затверджених Наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 396, діяльність митних брокерів включена до класу 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Тобто, ця діяльність не може розглядатись як діяльність фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), банкоматів (п. 3 додатку 2 Методики), яка віднесена до розділів 64 та 66 КВЕД-2010.
Таким чином, діяльність митного брокера і брокерської контори є несумісною, а самі поняття не є тотожними, що також підтверджується листом-відповіддю Державної фіскальної служби України №1742/С/99-99-24-01-02-14 від 22.09.2014 року.
Враховуючи вищезазначене, діяльність позивача не підпадає під дію п. 3 додатку 2 Методики та має бути врегульована відповідно до п. 26 Додатку 2 Методики, а орендна ставка бути встановленою в розмірі 18 %.
Оскільки позивач, як орендар, належним чином виконуючи свої обов'язки за вказаним договором оренди впродовж його дії, протилежного суду не надано, має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, отримав в органі, уповноваженому управляти об'єктом оренди - Міністерство інфраструктури України дозвіл на продовження терміну дії вищезазначеного договору оренди, що підтверджується листом №7856/16/10-12 від 25.07.2012р. Міністерства інфраструктури України, завірена копія якого залучена до матеріалів справи, після закінчення строку дії договору продовжив користуватися орендованим майном за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди та враховуючи те, що продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до приписів п. 14.4 договору сторони оформляють додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору і беручи до уваги те, що діяльність позивача не підпадає під дію п. 3 додатку 2 Методики та має бути врегульована відповідно до п. 26 Додатку 2 Методики, а орендна ставка бути встановленою в розмірі 18 %, то Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області отримавши від позивача пропозицію продовжити термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № №720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 року шляхом підписання додаткової угоди до нього, без достатньої правової підстави відмовив йому в укладенні вказаної додаткової угоди до договору.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код: 19028107) укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 720/02.1.2-24-162 від 11 листопада 2008 року у наступній редакції:
до Договору оренди № 720/02.1.2-24-162 від 11.11. 2008 року нерухомого майна, що належить до
державної власності
м. Київ «_»___________2015р.
Ми, що нижче підписалися, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (надалі - Орендодавець), в особі начальника Регіонального відділення _________________, що діє на підставі Положення з однієї сторони, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі -Балансоутримувач), в особі Генерального директора ______________, який діє на підставі Статуту з другої сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕІР КИЇВ КАРГО», (надалі - Орендар), в особі Директора Оразова Мердана Атаджановича, з третьої сторони, (разом надалі - Сторони) уклали цю додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 720/02.1.2-24-162 від 11.11.2008 року, про наступне:
1. Сторони домовились, що термін дії Договору продовжено на строк, що становить Два роки і Одинадцять місяців, що діє з дати підписання даної додаткової угоди.
2. Усі інші умови Договору залишаються без змін.
3. Додатковий договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, та являється невід'ємною складовою частиною Договору. Додатковий договір дійсний протягом дії Договору.
4. Додатковий договір укладений в 3-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.
Орендодавець РВ ФДМУ по Київській області _______________________ Балансоутримувач ДП МА «Бориспіль» _______________________Орендар ТОВ «Еір Київ Карго» ______________________
3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код: 19028107) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еір Київ Карго» (03036, м. Київ, Аеропорт «Київ», ідентифікаційний код 24360677) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 31.03.2015 року.
Суддя С.М. Мудрий