30.03.2015 р. Справа№ 914/449/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива», м. Львів
про стягнення 6 248,68 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Куць М.Я.
Представники:
Від позивача: Станішевський І.С. - представник за довіреністю №14-25 від 13.05.2014р.;
Від відповідача: Володяк В.М. - голова правління.
На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» подано позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» про стягнення в сумі 6 248,68 грн.
Ухвалою від 12.02.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.03.2015р.
В судовому засіданні 02.03.2015р. оголошено перерву до 16.03.2015р., а 16.03.2015р. до 30.03.2015р.
У судовому засіданні 30.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити повністю та стягнути 6 248,68 грн., з яких: 1 653,51 грн. інфляційних втрат, 1 383,54 грн. пені, 2 534,11 грн. 7% штрафу та 677,52 грн. 3% річних.
У судовому засіданні 30.03.2015р. представник відповідача не заперечує існування заборгованості, надав усні пояснення по справі. Також, подав контр-розрахунок заборгованості. Просить зменшити розмір неустойки у вигляді пені та 7% штрафу на 99%.
Представник позивача проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій заперечує. Надав копію Звіту про фінансові результати товариства за дев'ять місяців 2014р.
У судовому засіданні 30.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.
03.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанією «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 12/310-ТЕ-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, ввезеного на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ), на умов даного договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2. договору).
На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач поставив протягом вересня - грудня 2012р., а відповідач прийняв газ на загальну суму 61 686,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки товару (п.6.1 договору).
Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно.
Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню в сумі 1 383,54 грн., 3% річних в сумі 677,52 грн.,7% штрафу в сумі 2 534,11 грн., інфляційні втрати в сумі 1 653,51 грн. (розрахунки в матеріалах справи).
Станом на день розгляду справи, сторони доказів сплати заборгованості не представили. Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) на 99%.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Відповідно до 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).
За таких обставин заявлена вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є обґрунтованими.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року).
Враховуючи наведене, суд здійснивши перерахунок пені та 3% річних (з врахуванням ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, п.6.1.Договору та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язань», що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), дійшов висновку, що з стягненню підлягає 1 343,96 грн. - пені та 668,73 грн. - 3% річних. В частині стягнення 39,58 грн. пені та 8,79 грн. 3% річних слід відмовити.
Що стосується розрахунку інфляційних втрат, то відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).
Таким чином, суд здійснивши перевірку інфляційних втрат (з урахуванням того, що індекс інфляції розраховується на суму прострочення платежу, що не є меншим 15 днів прострочення) та помилковим зазначенням сум позивачем, встановив, що стягненню підлягає 1 604,58 грн. інфляційних втрат, а в частині стягнення 48,93 грн. слід відмовити.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості в розмірі 2 534,11 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, то суд керувався таким.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
З огляду на те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло значних втрат для позивача і виникло через заборгованість населення, враховуючи, що згідно п.1.1. статутом ОСББ «Ініціатива», ОСББ створено власниками квартир багатоквартирного будинку №25 на вулиці Скрипника в місті Львові відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та те, що об'єднання є неприбутковою організацією і не має на мені одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання (п.1.6. статуту). Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником - повне погашення суми основного боргу, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені та штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, на 20% (двадцять) відсотків. Тому стягненню підлягає 2 027,88 грн. - 7% штрафу та 1 075,17 грн. пені.
При цьому, суд враховує правову позицію відображену у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2012 року у справі №15/5025/229/12, постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року у справі №37/5005/5346/2012, постанові Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі №5008/5005/137/2012.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючи, ст. ст. 11, 15, 253, 526, 549, 551, 611, 612, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 231, 233 ГК України, ст. ст.1, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» (79049, м. Львів, вул. Скрипника, 25; ідентифікаційний код 33533283) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) 1 075,17 грн. - пені, 2 027,88 грн. -7% штрафу, 668,73 грн. - 3% річних, 1 604,58 грн. - інфляційних втрат та 1 798,55 грн. судового збору.
3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повне текст рішення складено та підписано 01.04.2015р.
Суддя Коссак С.М.