31 березня 2015 року Справа № 915/293/15
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі Мавродій Г.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: арбітражний керуючий Фоменко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області (57400, Миколаївська область, Березанський район, смт. Березанка, вул. Леніна, 31, ідентифікаційний код 20886862)
до відповідача: Державного підприємства "Таврійське" (57426, Миколаївська область, Березанський район, с-ще Тронка, ідентифікаційний код 22995874) в особі
керуючого санацією: Фоменко Віри Михайлівни (54029, м. Миколаїв, а/с № 40)
про стягнення 1 220,68 грн.
У судовому засіданні 31.03.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
02.03.2015 р. до господарського суду Миколаївської області від Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області (далі - УПФУ в Березанському районі, позивач) надійшла позовна заява № 846/06 від 26.02.2015 р. про стягнення з Державного підприємства "Таврійське" (далі - ДП "Таврійське", відповідач) заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в сумі 1 220,68 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2015 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.
На виконання вимог суду, відповідач подав до суду відзив № 02-02/25 від 27.02.2015 р., згідно якого вимоги позивача він визнає повністю, а також копію ухвали господарського суду Миколаївської області від 04.09.2014 р. у справі № 915/141/14.
31.03.2015 р. позивач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його уповноваженого представника на зворотній стороні ухвали господарського суду Миколаївської області від 04.03.2015 р. про порушення провадження у справі.
У засідання з'явилася представник відповідача, яка у повному обсязі визнала заявлені позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2014 р. порушено провадження у справі № 915/141/14 про банкрутство боржника -ДП "Таврійське", введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 04.07.2014 р., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича (далі - Дорошенко Я.В.).
12.03.2014 р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 915/141/14 про банкрутство ДП "Таврійське" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 1486.
Ухвалою суду від 04.07.2014 р. продовжено строк процедури розпорядження майном боржника на 2 (два) місяці до 04.09.2014 р.
Ухвалою попереднього засідання суду від 04.07.2014 р. затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "Таврійське" на загальну суму 1 697 963,87 грн.
Ухвалою суду від 24.07.2014 р. усунуто арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. від виконання повноважень розпорядника майна боржника в даній справі, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Фоменко Віру Михайлівну (далі - Фоменко В.М.), підсумкове засідання суду відкладено на 04.09.2014 р., та інше.
04.09.2014 р. господарський суд за клопотанням комітету кредиторів виніс ухвалу про введення процедури санації ДП "Таврійське" строком на шість місяців, керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Фоменко В.М. та інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Із змісту наведеної статті ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент, коли у юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи порушено їх права і тільки в цьому випадку їх права можуть бути захищені судом, у зворотному випадку у позові слід відмовляти.
Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 17 Закону про банкрутство у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.
Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно ч. ч. 1-6 ст. 28 Закону про банкрутство господарський суд за клопотанням комітету кредиторів виносить ухвалу про введення процедури санації строком на шість місяців.
За вмотивованим клопотанням керівника санації чи комітету кредиторів цей строк може бути продовжено господарським судом, але не більше ніж на дванадцять місяців.
Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Керуючий санацією боржника призначається господарським судом у порядку, встановленому цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
Керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення процедури санації боржника.
Ухвала господарського суду про введення процедури санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її винесення.
З моменту винесення ухвали про введення процедури санації:
керівник боржника звільняється з посади у порядку, визначеному законодавством;
управління боржником переходить до керуючого санацією;
зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, за винятком повноважень, передбачених планом санації.
Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов'язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.
Арешт на майно боржника та інші обмеження його дій щодо розпорядження майном можуть бути накладені виключно у межах процедури санації та у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
Господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешт з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають виконанню плану санації, господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.
Офіційне оприлюднення повідомлення про введення процедури санації здійснюється на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Таке повідомлення містить характеристики і тип виробництва боржника, суми кредиторської заборгованості, строк подачі заявок інвесторами, який не може перевищувати двох місяців, тощо.
Керуючий санацією має право:
звертатися до господарського суду в передбачених цим Законом та Господарським процесуальним кодексом України випадках;
розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством;
укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори);
подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними.
Керуючий санацією зобов'язаний:
прийняти до господарського відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;
відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;
розробити та подати до суду у випадках, передбачених цим Законом, план санації, погоджений з комітетом кредиторів;
забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного звіту та фінансової звітності;
здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;
розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;
заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів за зобов'язаннями, які виникли після порушення справи про банкрутство;
повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали орган, уповноважений управляти державним майном, про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків;
забезпечувати визначення початкової вартості майна шляхом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна у процедурі санації в порядку, установленому законодавством про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність;
повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про реалізацію плану санації щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого частка державної власності становить п'ятдесят і більше відсотків;
надавати господарському суду на його вимогу інформацію про здійснення плану санації;
на період санації виступати представником сторони (власника) у колективному договорі;
здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.
Таким чином, судом встановлено, що позивач має законне право на звернення до господарського суду з грошовими вимогами до відповідача, а також, що зазначений спір підвідомчий господарському суду.
З матеріалів справи вбачається таке.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті та доставці пільгової пенсії у сумі 1 220,68 грн. за період з січня по лютий 2015 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що УПФУ виплачується пільгова пенсія працівнику відповідача - Аврамець Н.А. Дана обставина підтверджується довідкою № 72 від 02.04.2010 р. (а. с. 17).
Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно повідомлення № 5255/02 від 26.12.2012 р. про взяття на облік платника єдиного внеску ДП "Таврійське" узято на облік в управлінні Пенсійного фонду в Березанському районі 18.02.2010 р. (а. с. 8).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція), відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсії громадянам до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно пп. 6.7 п. 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до пп. 6.4 п. 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
На підставі Інструкції, позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2014 рік та з 1 січня 2015 року (а. с. 14-15). Позивачем також надані відомості про розмір нарахованої пенсії, що підтверджуєшся карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком 2 (а. с. 7).
Відповідач, в порушення приписів чинного законодавства, витрати з виплати та доставки пенсій за січень-лютий 2015 р. не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до розрахунку позовних вимог, сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-лютий 2015 р. склала 1 220,68 грн.
Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, підставними, підтвердженими належними та допустимими доказами у справі. Позов підлягає задоволенню.
Судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства "Таврійське" (57426, Миколаївська область, Березанський район, с-ще Тронка, ідентифікаційний код 22995874) на користь Управління Пенсійного фонду України в Березанському районі Миколаївської області (57400, Миколаївська область, Березанський район, смт. Березанка, вул. Леніна, 31, р/р 256093016119 в ОПЕРВ ОУ "Ощадбанк України", м. Миколаїв, МФО 326461, ідентифікаційний код 20886862) 1 220,68 грн. (одна тисяча двісті двадцять грн. 68 коп.) заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-лютий 2015 року.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Державного підприємства "Таврійське" (57426, Миколаївська область, Березанський район, с-ще Тронка, ідентифікаційний код 22995874) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, ідентифікаційний код 03499980) 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
5. Наказ видати Березанському відділенню Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст. ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя В.С. Адаховська
Рішення оформлено у відповідності
до ст. 84 ГПК України
та підписано суддею 01.04.2015 р.