ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.03.2015Справа №910/1016/15-г
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовомПрокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Магма»
простягнення 21302 грн. 48 коп.
Представники сторін:
від прокуратури: Столбовий Ю.М. - представник на підставі посвідчення № 018365 від 16.07.2013;
від позивача 1: Круть В.О. - представник за довіреністю № 062/02/07-875 від 29.01.2015;
від позивача 2: Залеський Ю.О. - представник за довіреністю № 1023 від 02.10.2014;
від відповідача: не з'явились.
21.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магма» про стягнення 21302 грн. 48 коп., з яких 18321 грн. 20 коп. основного боргу та 2981 грн. 28 коп. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди не в повному обсязі сплатив орендну плату за користування об'єктом оренди за жовтень-листопад 2013 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 18321 грн. 20 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів, позивачем 2 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 2981 грн. 28 коп., що складається з 849 грн. 18 коп. пені, нарахованої на суму боргу за вересень 2013 року у розмірі 13100 грн. 16 коп. (період нарахування - з 10.09.2013 по 10.03.2014), 847 грн. 92 коп. пені, нарахованої на суму боргу за жовтень 2013 року у розмірі 13009 грн. 31 коп. (період нарахування з 10.10.2013 по 10.04.2014) та 1284 грн. 18 коп. пені, нарахованої на суму боргу за листопад 2013 року у розмірі 9106 грн. 52 коп. (з урахуванням часткових оплат за період нарахування з 10.11.2013 по 10.09.2014).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі № 910/1016/15-г та справу призначено до розгляду на 16.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 02.03.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.03.2015.
23.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, розглянувши яке у судовому засіданні 23.03.2015, суд відмовив в його задоволенні з огляду на те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
У судовому засіданні 23.03.2015 представник позивача 2 подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість за лютий 2015 року у загальному розмірі 11683 грн. 87 коп., яка складається із заборгованості по орендній платі у розмірі 5377 грн. 72 коп., заборгованості за комунальні послуги у розмірі 6130 грн. 70 коп., пені у розмірі 172 грн. 62 коп. та 3% річних у розмірі 2 грн. 83 коп. за період з 20.03.2015 по 23.03.2015.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
З огляду на те, що у судовому засіданні 16.02.2015 суд перейшов до розгляду справи по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання 16.02.2015, суд залишає без розгляду заяву позивача 2 про зміну предмету позову.
Крім того, подана позивачем 2 заява про зміну предмету позову не може бути розцінена судом як заява про збільшення позовних вимог з огляду на те, що предметом позову є стягнення заборгованості у загальному розмірі 21302 грн. 48 коп. за жовтень-листопад 2013 року, а предметом позову в редакції поданої позивачем 2 заяви про зміну предмету позову є стягнення заборгованості у загальному розмірі 11683 грн. 87 коп. за лютий 2015 року.
Тобто, позивач 2 не збільшує кількісно розмір позовних вимог щодо стягнення орендної плати за жовтень та листопад 2013 року, а заявляє якісно нові вимоги за інший період.
У судовому засіданні 23.03.2015 представники прокуратури та позивачів надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 23.03.2015 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103032861559.
У судовому засіданні 23.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, дослідивши надані суду докази, суд
19 січня 2009 року між Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магма" укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київради від 24 січня 2008 року №21/4493 передає, а орендар приймає в оренду об'єкт оренди, за адресою провул. Ковальський, буд. 12, для розміщення магазину з продажу продовольчих товарів.
Відповідно до п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 114,0 кв.м.; устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва.
Згідно з п. 9.1. Договору оренди, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 19.01.2009 до 19.01.2010.
18.03.2010 між Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магма" (орендар) укладено Попередній договір № 11, відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу № 33 від 17.03.2010 засідання по розгляду питань щодо використання майна (будівель, споруд, приміщення) лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівель, споруд, приміщення) що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, за адресою провул. Ковальський, буд. 12, для торгівлі продовольчими товарами.
Су дійшов висновку, що Попередній договір № 11 від 18.03.2010 за своєю правовою природою фактично є договором оренди, оскільки визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди (п. 1.2 договору), а не встановлює обов'язку для сторін протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Згідно з п.2.1. Договору № 11 від 18.03.2010, вартість орендної плати вказується в додатку № 1 до даного договору на підставі рішення комісії по розгляду питань, щодо використання майна (будівель, споруд, приміщень), лікувально-профілактичних закладів комунальної власності м. Києва, який є невід'ємною частиною даного договору, та підписується двома сторонами.
Відповідно до п. 2.3. Договору № 11 від 18.03.2010, додатково до орендної плати та до витрат орендодавця на утримання орендованого майна, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України, який сплачується орендарем одночасно з вказаними платежами.
Згідно з п. 2.6. Договору № 11 від 18.03.2010, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 2.8. Договору № 11 від 18.03.2010, орендна плата та інші платежі сплачуються орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.
Відповідно до п. 2.9. Договору № 11 від 18.03.2010, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Згідно з п. 3.4. Договору № 11 від 18.03.2010, орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші, передбачені договором, платежі своєчасно і в повному обсязі.
Згідно з п. 7.1. Договору № 11 від 18.03.2010, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 18 березня 2010 до укладення основного договору, але не більше 6 місяців.
18 серпня 2010 року між Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магма" укладено угоду на тимчасову оренду нежилого приміщення, відповідно до якої орендар зобов'язується з моменту підписання угоди сплачувати орендодавцю орендну плату згідно орієнтованих розрахунків орендної плати до розпорядження КМДА на оформлення основного договору. Угода діє з моменту підписання даної угоди до моменту підписання основного договору оренди згідно рішення Київради.
Актом приймання-передачі нежилого приміщення від 18.08.2010, складеним між позивачем 2 та відповідачем, об'єкт оренди за адресою провул. Ковальський, 12 фактично був переданий в оренду відповідачу.
Додатковою угодою №1 до договору № б/н від 19.01.2009 року про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 10 серпня 2011 року сторони домовились внести зніми до п. 9.1. договору від 19.01.2009 року № б/н, зазначивши, що він діє до 31 березня 2012 року включно
22.11.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магма" (орендар) укладено Договір № 1 про внесення змін до договору оренди від 19.01.2009 б/н, відповідно до умов якого зазначено, що балансоутримувач за згодою орендаря передає, а Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймає на себе права та обов'язки орендодавця по договору оренди від 19.01.2009 б/н.
22.11.2013 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Магма" (орендар) та Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району (балансоутримувач) укладено Договір № 1415 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція до договору б/н від 19.01.2009 про передачу в оренду нерухомого майна лікувально-профілактичних закладів комунальної власності міста Києва), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 17.09.2013 № 158 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Ковальський, 12 для розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 у справі № 910/21756/14 (суддя Мудрий С.М.), яке набрало законної сили 16.12.2014, за позовом Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма" про стягнення заборгованості за договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 19.01.2009 у загальному розмірі 20654 грн. 67 коп. позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма" на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва основну суму заборгованості в розмірі 18321 грн. 35 коп., пеню в розмірі 2333 грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.
З наданого позивачем 2 у судовому засіданні 23.03.2015 розрахунку ціни позовних вимог, які були предметом розгляду у справі № 910/21756/14, вбачається, що сума основного боргу у розмірі 18321 грн. 35 коп., яка була заявлена позивачем до стягнення, є заборгованістю за жовтень 2013 року (орендна плата нарахована у розмірі 13009 грн. 31 коп.) та заборгованістю за листопад 2013 року (орендна плата нарахована у розмірі 9106 грн. 52 коп.).
Предметом спору у даній справі є заявлені прокурором позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 18321 грн. 20 коп., що є заборгованістю за жовтень-листопад 2013 року (нарахована орендна плата за жовтень 2013 року становить 13009 грн. 31 коп. та нарахована орендна плата за листопад 2013 року становить 9106 грн. 52 коп.).
Тобто, суд приходить до висновку, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 у справі № 910/21756/14 вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет (стягнення заборгованість за жовтень-листопад 2013 року) і з тих же підстав (неналежне виконання умов договору оренди).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Згідно з п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку в необхідності припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма" суми основного боргу у розмірі 18321 грн. 20 коп., що є заборгованістю за жовтень-листопад 2013 року.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди позивачем 2 було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 2981 грн. 28 коп., що складається з 849 грн. 18 коп. пені, нарахованої на суму боргу за вересень 2013 року у розмірі 13100 грн. 16 коп. (період нарахування - з 10.09.2013 по 10.03.2014), 847 грн. 92 коп. пені, нарахованої на суму боргу за жовтень 2013 року у розмірі 13009 грн. 31 коп. (період нарахування з 10.10.2013 по 10.04.2014) та 1284 грн. 18 коп. пені, нарахованої на суму боргу за листопад 2013 року у розмірі 9106 грн. 52 коп. (з урахуванням часткових оплат за період нарахування з 10.11.2013 по 10.09.2014).
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 у справі № 910/21756/14 позовні вимоги Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магма" пені у розмірі 2333 грн. 32 коп. задоволені повністю.
При цьому, як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем у судовому засіданні 23.03.2015 у справі № 910/21756/14, позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 2333 грн. 32 коп., що складається з 849 грн. 18 коп. пені, нарахованої на суму боргу за вересень 2013 року у розмірі 13100 грн. 16 коп. (період нарахування - з 10.09.2013 по 10.03.2014), 847 грн. 92 коп. пені, нарахованої на суму боргу за жовтень 2013 року у розмірі 13009 грн. 31 коп. (період нарахування з 10.10.2013 по 10.04.2014) та 636 грн. 22 коп. пені, нарахованої на суму боргу за листопад 2013 року у розмірі 9106 грн. 52 коп. (з урахуванням часткових оплат за період нарахування з 10.11.2013 по 10.05.2014).
З огляду на те, що предметом даного позову є, зокрема, стягнення пені у розмірі 2981 грн. 28 коп., що складається з 849 грн. 18 коп. пені, нарахованої на суму боргу за вересень 2013 року у розмірі 13100 грн. 16 коп. (період нарахування - з 10.09.2013 по 10.03.2014), 847 грн. 92 коп. пені, нарахованої на суму боргу за жовтень 2013 року у розмірі 13009 грн. 31 коп. (період нарахування з 10.10.2013 по 10.04.2014) та 1284 грн. 18 коп. пені, нарахованої на суму боргу за листопад 2013 року у розмірі 9106 грн. 52 коп. (з урахуванням часткових оплат за період нарахування з 10.11.2013 по 10.09.2014), суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 2333 грн. 32 коп., яка нарахована щодо прострочених орендних платежів за вересень-листопад 2013 року, та спір стосовно якої вирішено Господарським судом міста Києва у рішенні від 17.11.2014 у справі № 910/21756/14, та яке набрало законної сили 16.12.2014.
Таким чином, зважаючи на припинення провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 2333 грн. 32 коп. за період з 10.09.2013 по 10.05.2014, суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 647 грн. 96 коп. за період з 11.05.2014 по 10.09.2014.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню у розмірі 647 грн. 96 коп. на суму боргу відповідача за листопад 2013 року, що становить 8923 грн. 55 коп. (з урахуванням часткових оплат).
Як вбачається з розрахунку позовних вимог у даній справі та розрахунку пені у справі № 910/21756/14, заборгованість відповідача за листопад 2013 року становила 9106 грн. 62 коп., на суму якої позивач 2 здійснює нарахування пені.
Відповідно до п. 2.9. Попереднього договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 5.2 попереднього договору, у випадку невиконання п.п. 2.2; 2.3.; 2.4; 2.5; 2.9. цього договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загального розміру несплачених платежів за кожний день прострочення.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд зазначає, що умова договору про сплату пені за кожен день прострочення є способом нарахування пені та не встановлює іншого періоду її нарахування, аніж передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України - шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак, позивач 2 нараховує пеню на заборгованість за листопад 2013 року по 10.09.2014, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що спір стосовно стягнення пені за листопад 2013 року за період з 10.11.2014 по 10.05.2014 (шестимісячний період) вирішений судом у справі № 910/21756/14, у зв'язку з чим суд припинив провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2333 грн. 32 коп., та беручи до уваги, що подальше нарахування пені на заборгованість за листопад 2013 року є безпідставним та таким, що не відповідає положенням Господарського кодексу України, суд відмовляє в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магма» на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва пені у розмірі 647 грн. 96 коп. за період з 11.05.2014 по 10.09.2014.
У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Нормами частини 11 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні свої повноважень.
Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7).
Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 18321 грн. 20 коп. та частини пені у розмірі 2333 грн. 32 коп., та відмовити в частині стягнення пені у розмірі 647 грн. 96 коп., судовий збір в дохід Державного Бюджету покладається на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, п. 2 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магма» основного боргу у розмірі 18321 грн. 20 коп. та пені у розмірі 2333 грн. 32 коп.
2. В іншій частині позову відмовити.
3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. київ, вул. Хрещатик, буд. 10; ідентифікаційний код: 19020407) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.
4. Стягнути з Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва (03126, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, буд. 3; ідентифікаційний код: 01994037) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 30.03.2015
Суддя І.М. Отрош