ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.03.2015Справа №910/1098/15-г
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про розірвання договору
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача Турченко Д.Л.(за довіреністю)
Мельник В.Р.(за довіреністю)
Від відповідача Драчова М.С.(дов. від 20.03.2015)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про розірвання договору про надання послуг водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2015 порушено провадження у справі №910/1098/15-г та призначено до розгляду на 12.02.2015.
12.02.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 26.02.2015 для подання доказів.
26.02.2015 розгляд справи не відбувся у зв"язку зі знаходженням судді Головатюка Л.Д. у відрядженні.
Розгляд справи відкладено на 10.03.2015.
10.03.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 24.03.2015 для подання додаткових доказів по справі.
В судове засідання 24.03.2015 прибув представник відповідача, надав пояснення по справі, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Представник позивача в судове засідання 24.03.2015 також з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
08.07.2003 між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - позивач) та публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія" Київводоканал"(надалі - відповідач) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 ( надалі - Договір).
Вищенаведений договір укладався виходячи з того, що підприємство позивача на момент укладання договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне водопостачання та водовідведення для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб). Оплата за надані відповідачем послуги за Договором здійснювалась за рахунок коштів, які сплачували безпосередньо кінцеві споживачі в т.ч. через розщеплення коштів через КП «ПОЦ».
17.06.2013 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 335 «Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» (надалі - Розпорядження № 335).
Відповідно до зазначеного розпорядження житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, який переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, був з 02.09.2013 переданий на праві господарського відання Комунальному підприємству «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».
В квітні місяці 2014 року, законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198- VII було внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон України).
Відповідно до цих змін:
1. виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто ПАТ «АК «Київводоканал» (п.5 ст. 19 Закону України);
2. договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання (п.7ст. 26 Закону України).
Таким чином, враховуючи вищенаведені зміни позивач по суті не є, а ні балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, а ні виконавцем послуг з водопостачання водовідведення та позбавлено на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги (включаючи водопостачання та водовідведення). Як наслідок позивач втратив підстави виступати стороною в Договорі.
В свою чергу відповідач, як виконавець послуг був зобов'язаний укласти прямі договори з водопостачання та водовідведення безпосередньо з споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) та вчинити інші дії передбачені законодавством України.
В серпні 2014 року в Департаменті житлово-комунальної інфраструктури КМДА відбулось засідання робочої групи по впровадженню змін в систему надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII 01.07.2014. За результатами засідання робочої групи було складено протокол за № 058/3- 251.
На виконання вищенаведеного протоколу між відповідачем та балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району м. Києва - Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», було укладено договір про надання послуг.
Підписанням цього договору відповідач фактично розпочав реалізовувати свої функції виконавця послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з вищенаведеним, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою розірвати Договір (копії листів № 47-3580 від 07.08.2014, № 47-4002 від 15.09.2014, № 47-4240 від 13.10.2014, № 47-4834 від 21.11.2014 в матеріалах справи) та направляв на його адресу додаткову угоду. Про те, Договір в досудовому порядку розірвано не було.
Таким чином, позивач скористався наданим йому законом правом, здійснив всі необхідні дії щодо розірвання спірного Договору. Про те відповідач не визнає договірні зобов'язання припиненими, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, на що суд зазначає наступне:
У відзиві на позовну заяву та в листах, які направлялись ПАТ «АК «Київводоканал» на адресу підприємства позивача вказувалось, що позивач використовує воду для власних потреб: полив прибудинкової території, миття сходових клітин.
Однак, суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки, як зазначалось позивачем у позовній заяві на виконання розпорядження № 335 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації весь житловий та нежитловий фонд в вересні 2013 був переданий КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (копії актів прийняття-передачі основних засобів в матеріалах справи).
Тим же розпорядженням на КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» покладено обов'язок забезпечити належне утримання та експлуатаційне обслуговування переданого йому житлового та нежитлового фонду.
Таким чином, обов'язок з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно розпорядження № 335, перейшов до КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».
Відповідно до постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 та постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 полив прибудинкової території, миття сходових клітин входить до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Враховуючи приписи розпорядження № 335 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та передачу на баланс житлового та нежитлового фонду Комунальному підприємству «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», саме цим підприємством здійснюється споживання води (включаючи власні потреби: полив прибудинкової території, миття сходових клітин) в процесі надання фізичним та юридичним особам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .
Відповідно до ст.19 закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.
Частина 2 ст. 21 закону України «Про житлово-комунальні послуги» імперативно зобов'язує підприємство відповідача підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (типова форма договору затверджена постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005р.).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний підготувати та укласти договір на питне водопостачання з балансоутримувачем, як безпосереднім споживачем послуги з холодного водопостачання та водовідведення - Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».
Як свідчать матеріали справи, позивач в своїх листах неодноразово звертав увагу відповідача на вищенаведені обставини та вимагав укладення прямого договору між КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» та ПАТ «Київводоканал».
Крім того, листи з вимогою укласти прямий договір на водопостачання з ПАТ «АК «Київводоканал» направлялись позивачем на адресу КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (копії листів №47-4909 від 02.12.2014, № 47-184 від 22.01.2015 в матеріалах справи).
Судом встановлено, що в цих листах позивач вказував про необхідність уточнити обсяги холодної води для власних потреб КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» та перелік орендарів і власників нежитлових приміщень, які є предметом договорів про співпрацю та про надання послуг, які укладені між ПАТ «АК «Київводоканал» та КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».
Отже, зазначена бездіяльність відповідача призвела до ситуації, коли позивач в силу змін в законодавстві позбавлений права виступати стороною в спірному договорі, а договір з безпосереднім споживачем не укладено.
Проте, ситуація яка склалась не позбавляє права ПАТ «АК «Київводоканал» припинити водопостачання КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» для власних потреб до моменту укладання договору, оскільки дія рішення Київської міської ради № 149/149 від 18.09.2014 «Про заборону припинення електро-, тепло-, водо- та газопостачання навчальним закладам та установам освіти, закладам охорони здоров'я, соціальної сфери комунальної форми власності та мешканцям житлових будинків м.Київа» на це підприємство не розповсюджується.
Також судом з матеріалів справи встановлено, що позивач знаходиться в одній будівлі з КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», де займає частину приміщення (м. Київ вул. Челябінська,9-г).
Позивач не має власних приміщень, в яких використовує послугу з холодного водопостачання та водовідведення для власних потреб.
Для власних потреб Позивач сумісно з балансоутримувачем використовує санвузли балансоутримувача.
Крім цього, облік послуг з водопостачання здійснюється загально будинковим лічильником, що знаходиться на балансі КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».
КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва не має у своєму одноосібному користуванні закріплених місць загального користування (туалетів/санвузлів). Працівники підприємства користуються санвузлами КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач), який у відповідності до Закону України «Про Житлово-комунальні послуги» зобов'язаний укласти прямий договір з ПАТ «АК"Київводоканал" на власні потреби.
Подібна правова норма, яка зобов'язує саме балансоутримувача/споживача розраховуватись за спожиту воду в місцях загального користування закріплена в наказі Міністерства з питань житлово- комунального господарства від 27.06.2008 N 190, яким затверджені «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України». Відповідно до п. 3.12. цих Правил: «Витрати води в громадських туалетах сплачуються споживачем, на балансі якого вони перебувають».
Однак, відповідач, не зважаючи на зміни внесені в Закон України «Про житлово-комунальні послуги» відносно визначення виконавця послуги з водопостачання та водовідведення, який зобов'язаний укласти прямі договори з споживачами, відповідач здійснює нарахування позивачу обсягів споживання послуги з холодного водопостачання орендарям та власникам нежитлових приміщень.
Позивач, втративши функції виконавця, не має законних підстав здійснювати нарахування зазначеним споживачам. Подальші нарахування призведуть тільки до збільшення заборгованості перед ПАТ «АК «Київводоканал».
Законодавчо позбавлений здійснювати будь-які нарахування юридичним та фізичним особам та не являючись безпосереднім споживачем послуги з водопостачання та водовідведення, позивач звернувся до відповідача саме з вимогою розірвати договір, а не внести зміни в дислокацію.
Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Неможливість виконання зобов'язання з боку позивача, полягає у тому, що зміни внесені до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» імперативно визначають виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення.
А саме:
«Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення» (п.5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Підприємство позивача за статутом не здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та немає на це відповідних дозволів та ліцензій.
Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1. ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно із ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).
Згідно із ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Зважаючи на норми ст. 188 ГК України, ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання послуг з водопостачання може бути розірвано, зокрема, у зв'язку зі зміною власника об'єкта водопостачання.
Суд погоджується з твердженнями позивача, неможливість виконання зобов'язання з боку позивача, в даному випадку, полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власника і орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з водопостачання та водовідведення без наявності відповідної ліцензії, яка у позивача відсутня.
Вказану неможливість виконання зобов'язань слід розглядати як підставу для припинення зобов'язань з огляду на настання обставин, за які не відповідає жодна із сторін, оскільки станом на момент вирішення спору позивач не може виступати виконавцем послуг з водопостачання і не вправі надавати послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим договір № 02723/2-04 від 08.07.2003 підлягає розірванню.
Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, припинення правовідношення.
Згідно з ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Фактичні обставини справи свідчать про наявність істотної зміни обставин, які відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України є достатньою підставою для розірвання договору за рішенням суду, оскільки на вимогу позивача підтвердити припинення правовідносин шляхом укладення угоди про розірвання договору від № 02723/2-04 від 08.07.2003 відповідач надав відмову.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, та, зокрема ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору, і тому заявлені позовні вимоги про розірвання Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003 є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не спростовано доводи позивача, наведені в позовній заяві. Суд звертає увагу відповідача, що факт не приведення у відповідність до нового законодавства попередньо прийнятих підзаконних нормативно-правових актів щодо регулювання правовідносин у сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення, у жодному випадку не може слугувати підставою для порушення законодавства та бездіяльності у питанні належного оформлення договорів зі споживачами житлово-комунальних послуг.
При цьому, суд зазначає про розірвання договору за рішенням суду тільки з моменту набуття чинності таким рішенням. Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно з п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 ЦК України.
Зазначена правова позиція також знайшла своє відображення в п. 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р., у відповідності з яким наголошено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задовольнити повністю.
2. Розірвати договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 від 08.07.2003, укладений між публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-г, код ЄДРПОУ 03366612) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 31.03.2015