25 березня 2015 року справа № 823/231/15
м. Черкаси
11 год. 44 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Каліновської А.В.,
при секретарі судового засідання Педані О.В.,
за участю:
представника позивача: Майбороди О.І.
представника відповідача: Нечитайло С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИНАФТОСЕРВІС" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2014р. №0003262301 та №0003272301.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Праус», ТОВ «Талис Плюс» та ТОВ «Антарес» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем завищено податковий кредит всього на суму 723 743 грн. за квітень-липень 2014 року по правовідносинах з ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Праус», ТОВ «Талис Плюс» та ТОВ «Антарес», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасинафтосервіс» зареєстроване як юридична особа 11.11.2008р., ідентифікаційний код 36262526, перебуває на обліку як платник податків та є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 362625223018.
На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 05.09.2014р. №1515 та направлення від 10.09.2014р. №138/23-01-03-01 згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасинафтосервіс» (далі - ТОВ «Черкасинафтосервіс»), код ЄДРПОУ 36262526, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Праус», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Талис Плюс» та ТОВ «Антарес», за період з 01.04.2014р. по 31.07.2014р.
За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт № 360/23-01-22-04/36262526 від 23.09.2014р. (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Черкасинафтосервіс» вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень, червень та липень 2014 року, всього в сумі 516 289 грн. та встановлено завищення від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за липень 2014 року в сумі 207 454 грн.
На підставі акту перевірки № 360/23-01-22-04/36262526 від 23.09.2014р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: від 10.10.2014р. №0003262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 645 361 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 516 289 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 129 072 грн. 00 коп.; від 10.10.2014р. №0003272301, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 207 454 грн. 00 коп.
За результатами процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між ТОВ «Праус» та позивачем укладено договори поставки нафтопродуктів: № 07/05 від 07.04.2014 та № 22/56 від 22.04.2014 за умовами яких ТОВ «Праус» зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість.
Аналогічні договори укладені між позивачем та ТОВ «Антарес» № ДГ-1407-4 від 14.07.2014, № ДГ-3007-1 від 30.07.2014; між позивачем та ТОВ «Барилит Плюс» №01/104-НП від 01.05.2014 та № 01/51-НП від 01.05.2014; між позивачем та ТОВ «Талис Плюс» №16/06-1П від 16.06.2014.
За умовами договорів, передача нафтопродуктів здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі (підпункт 2.1.1). Оплата нафтопродуктів здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення коштів на рахунок продавця протягом 120 днів з дати підписання актів приймання-передачі (пункт 5.1). Ціна товару є договірною та вказується в додаткових угодах до договору (пункт 5.5).
На підтвердження виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ТОВ «Праус» підписано та скріплено печатками додаткові угоди про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С від 07.04.2014 №140430000000238 на суму 61 851 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 10 308 грн. 60 коп. та від 22.04.2014 №140430000000163 на суму 72 422 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 12 070 грн. 40 коп.
На підтвердження виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ТОВ «Антарес» підписано та скріплено печатками додаткові угоди про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ та палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ від 14.07.2014 №140731000000142 на суму 1 120 109 грн. 40 коп. в т.ч. ПДВ 186 684 грн. 90 коп., від 30.07.2014 №140731000000143 на суму 562 942 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ 93 823 грн. 70 коп.
На підтвердження виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ТОВ «Барилит Плюс» підписано та скріплено печатками додаткові угоди про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С та палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ від 01.05.2014 №140531000000167 на суму 1 128 303 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 188 050 грн. 50 коп.; від 01.05.2014 №140531000000088 на суму 144 211 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ 24 035 грн. 20 коп.
На підтвердження виконання зобов'язань за договором між позивачем та ТОВ «Талис Плюс» підписано та скріплено печатками додаткову угоду про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С та палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ від 16.06.2014 №140630000000095 на суму 1 252 616 грн. 70 коп. в т.ч. ПДВ 208 769 грн. 45 коп.
Крім того, на підтвердження передачі нафтопродуктів сторонами складено акти приймання-передачі наведених нафтопродуктів від 07.04.2014 №140430000000238 на суму 61 851 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 10 308 грн. 60 коп.; від 22.04.2014 №140430000000163 на суму 72 422 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 12 070 грн. 40 коп.; від 01.05.2014 №140531000000167 на суму 1 128 303 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 188 050 грн. 50 коп.; від 01.05.2014 №140531000000088 на суму 144 211 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ 24 035 грн. 20 коп.; від 01.05.2014 №140531000000167 на суму 1 128 303 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 188 050 грн. 50 коп.; від 01.05.2014 №140531000000088 на суму 144 211 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ 24 035 грн. 20 коп.; від 16.06.2014 №140630000000095 на суму 1 252 616 грн. 70 коп. в т.ч. ПДВ 208 769 грн. 45 коп.; від 14.07.2014 №140731000000142 на суму 1 120 109 грн. 40 коп. в т.ч. ПДВ 186 684 грн. 90 коп.; від 30.07.2014 №140731000000143 на суму 562 942 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ 93 823 грн. 70 коп.
Позивач оплатив вартість поставлених нафтопродуктів, що підтверджується відомостями, які містяться у платіжних дорученнях №158 від 11.07.2014р., №159 від 11.07.2014р., № 226 від 08.10.2014, № 227 від 08.10.2014 та №71 від 02.03.2015р.
Контрагенти виписали позивачу податкові накладні від 30.04.2014р. № 162, № 237, від 31.05.2014р. №88, №302, від 30.06.2014р. №94, від 31.07.2014р. №144, №145, які містять усі необхідні реквізити.
У зв'язку з відсутністю реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року подав заяву про порушення постачальником порядку реєстрації у вказаному реєстрі податкової накладної 31.05.2014р. №302, отже правомірно включив зазначену в ній суму ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт» укладено договір зберігання №2858 від 01.03.2012р., за яким останнє зобов'язалось приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності позивача, і повернути їх за першою його вимогою.
Відповідно до пункту 4.2 договорів, укладених позивачем з ТОВ «Праус», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Талис Плюс» та ТОВ «Антарес» поставка нафтопродуктів здійснювалась на умовах EXW Інкотермс 2010, резервуари ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать цьому підприємству на праві власності чи користування. Тобто, право власності у позивача на нафтопродукти виникло з моменту його одержання у визначеному сторонами місці на підставі актів приймання-передачі.
Судом встановлено, що на виконання умов договору зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» прийняло на зберігання бензин автомобільний підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ та паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ, що підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів від 30.04.2014р., від 31.05.2014р., 30.06.2014р., 31.07.2014р. Листами №195/05-БП від 01.05.2014р., №394/02-П від 07.04.2014р., №395/02-П від 22.04.2014р., №195/07-5П від 01.05.2014р., №196/05-БП від 01.05.2014р., №196/07-БП від 01.05.2014р., №142/07-А від 14.07.2014р., №143/07-А від 30.07.2014р., №97/06-ТП від 16.06.2014р., №97/06-ТП від 16.06.2014р. ТОВ «Праус», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Талис Плюс» та ТОВ «Антарес» повідомили позивача про наявність на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродуктів, які придбані за вищенаведеними договорами поставки нафтопродуктів.
В судовому засіданні встановлено, що вказані нафтопродукти зберігались на складах ПАТ «Дніпронафтопродукт» та підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг №04244 від 30.04.2014р., №05233 від 31.05.2014р., №06239 від 30.06.2014р., №07256 від 31.07.2014р.; протоколами узгодження ціни за надані послуги зберігання 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р.; податковими накладними №244 від 30.04.2014р., №233 від 31.05.2014р., №239 від 30.06.2014р., №256 від 31.07.2014р.
З огляду на викладене, суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем не надано доказів прийняття на зберігання та обліку нафтопродуктів.
Подальше транспортування нафтопродуктів безпосередньо на автозаправні станції позивача для роздрібної реалізації здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ресурс» на підставі договору №14 від 21.06.2013р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом та підтверджується відповідними актами здачі-прийняття наданих послуг №ОУ-0000013 від 30.04.2014р., № ОУ-0000014 від 30.04.2014р., №ОУ-0000018 від 31.05.2014р., №ОУ-0000019 від 31.05.2014р., № ОУ-0000023 від 30.06.2014р., №0000024 від 30.06.2014р., №ОУ-0000031 від 31.07.2014р., №ОУ-0000030 від 31.07.2014р. та податковими накладними №8 від 30.04.2014р., №9 від 30.04.2014р., №5 від 31.05.2014р., №6 від 31.05.2014р., №4 від 30.06.2014р., №5 від 30.06.2014р., №1 від 31.07.2014р. та №2 від 31.07.2014р.
На переконання суду, порушення правил зберігання та транспортування нафтопродуктів є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.
Крім того, як встановлено судом, одними з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним.
Суд відхиляє доводи контролюючого органу щодо наявності ознак імпорту нафтопродуктів на митну територію України, оскільки відповідачем доказів на підтвердження вказаних обставин не надано, а сама по собі наявність у податкових накладних коду УКТЗЕД не свідченням походження товару із закордону.
В контексті наведених обставин, суд приходить до висновку, що зазначені господарські операції фактично відбулись та спрямовані на задоволення позивачем власних потреб у господарській діяльності, оскільки позивач здійснював подальшу реалізацію нафтопродуктів на власних АЗС.
Відповідач стверджує, що відсутність доказів перебування директора позивача у відрядженнях, свідчить про відсутність фактів здійснення господарських операцій.
Суд критично оцінює такі доводи контролюючого органу, оскільки законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено оформлення відряджень для підтвердження факту укладення договорів чи підписання бухгалтерських документів поза межами місцезнаходження платника податків. Відсутність документального оформлення відрядження не перешкоджає керівнику від'їхати до іншого міста для оформлення господарських операцій та не є доказом факту його відсутності в тому чи іншому місці.
Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на здійснення коригування товариством з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» кількісних і якісних показників податкової накладної №88 від 31.05.2014р., що на думку контролюючого органу є доказом про наміри вказаного підприємства чи вчинення ним дій з повернення придбаних нафтопродуктів, суд зазначає, що в судовому засіданні представник позивача заперечив факт повернення нафтопродуктів та пояснив, що вказані дії контрагента є безпідставними. В той же час, суд звертає увагу, що представник відповідача не надав у судове засідання доказів повернення придбаних позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Барилит Плюс», а тому суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про відсутність підстав для врахування вказаних податкових накладних для визначення податкового кредиту з ПДВ. Крім того, суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів, оскільки це не передбачено положеннями Податкового кодексу України.
Щодо посилань відповідача на наявність недоліків та помилок в оформленні товаросупровідних документів, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначена правова позиція відображена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.
Крім того, суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Праус», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Талис Плюс» та ТОВ «Антарес», останні не були визнані банкрутами, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.
Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.
На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.
Посилання відповідача на відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.
Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.
Суд вважає протиправним посилання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №627/223/37276126 від 11.06.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус», оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2014р. у справі №804/9005/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р., визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт № №627/223/37276126 від 11.06.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» (код ЄДРПОУ 37276126) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року». Судові рішенні набрали законної сили 04.12.2014р.
Аналогічні судові рішення, які набрали законної сили, прийнято стосовно актів перевірки: ДПІ в у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талис Плюс» щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року»; ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №2022/04-66-22-03/38361609 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Барилит Плюс» під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року»; ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №175/04-61-22-2/31037491 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Антарес» з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.»
Отже, в судовому порядку спростовано висновки названих актів перевірки на підставі яких побудовано висновки акту перевірки ДПІ у м. Черкасах № 360/23-01-22-04/36262526 від 23.09.2014р.
Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентами з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом прийнято не було.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник державної податкової інспекції в м. Черкасах в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Праус», ТОВ «Барилит Плюс», ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Антарес», а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0003262301 від 10.10.2014р., №0003272301 від 10.10.2014р. є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. А тому, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0003262301 від 10.10.2014р.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0003272301 від 10.10.2014р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИНАФТОСЕРВІС" судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Каліновська
Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2015 року.