23 березня 2015 р.Справа № 816/364/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.
за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2015р. по справі №816/364/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Хорольського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про поновлення на роботі, визнання недійсними запису в трудовій книжці, наказів, стягнення коштів,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Хорольського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому просив:
- поновити його на роботі;
- визнати недійсним запис в трудовій книжці щодо звільнення, наказ №975 від 27.06.2012 року та наказ №218 о/с від 09.07.2012 року, т.в.о. Начальника УМВС України в Полтавській області;
- стягнути з УМВС України в Полтавській області за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі середній заробіток який станом на грудень 2014 року становить близько 60000грн., та моральну шкоду за фактами незаконного звільнення та порушення прав позивача рівнозначну суму в розмірі 60000грн.
Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про пропуск позивачем встановленого законом строку на звернення до суду із даним позовом.
Відповідачі правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористались.
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу без участі уповноважених представників відповідачів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Хорольського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 09.07.2012 року №218 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у запас за скоєнням вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Не погоджуючись із правомірністю звільнення з органів внутрішніх справ, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений законодавством процесуальний строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.
Так, відповідно до вимог ч. 1 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Колегія суддів зазначає, що складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.
Враховуючи наведене та беручі до уваги, що вказаний спір відноситься до справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, до спірних правовідносин повинен застосовуватись спеціальний строк звернення з адміністративний позовом, що передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, тобто місячний строк.
Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як вказує позивач в адміністративному позові, із наказом №218 о/с від 09.07.2012 року його було ознайомлено 09.07.2012 року, про що відібрано розписку.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що з моменту ознайомлення із наказом про звільнення позивачу було достовірно відомо про наявність обставин, які на його думку, можуть свідчити про порушення прав, свобод чи інтересів, та як наслідок, саме з даного моменту у позивача виникла можливість реалізувати встановлене законом право на їх захист, у т.ч. шляхом звернення до суду із відповідним позовом.
Як встановлено судом першої інстанції, вказаний позов був направлений до суду засобами поштового зв'язку 31.01.2015 року та отримано судом 03.02.2015 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на адміністративному позові.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було пропущено встановлений законодавством місячний строк звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Однак позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано жодних належних та допустимих доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, а судом в ході судового розгляду не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача поважних пропуску строку звернення до суду, та як насідок правомірності залишення адміністративного позову без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення вищезазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, в підтвердження факту поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 року по справі №816/364/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2015р. по справі №816/364/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.
Повний текст ухвали виготовлений 27.03.2015 р.