ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 березня 2015 року № 813/1169/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої - судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,
за участі:
представника позивача - Черевика Є.В., згідно довіреності,
представника відповідача - Семків С.І., згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (далі - УПФ в Галицькому районі м. Львова, позивач) звернулось до суду з позовом до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Сихівський ВДВС ЛМУЮ, відповідач) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.03.2015 року ВП № 43277195;
- скасувати постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.03.2015 року ВП № 43277195.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що для виконання виконавчого листа позивачу було надано строк для добровільного його виконання до 22.05.2014 року, який згодом продовжено до 04.06.2014 року. У разі невиконання у встановлений строк, державним виконавцем мало бути винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», тобто 23.05.2014 року. Однак, жодних виконавчих дій після спливу встановленого строку до моменту винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем не вчинялося. Більше того, після виконання виконавчого листа та повідомлення про це державного виконавця, на адресу позивача було скеровано оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, не зважаючи на факт виконання позивачем виконавчого листа та закінченням у зв'язку з цим виконавчого провадження.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях, наданих суду 19.03.2015 року. Так, представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова внесена у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст. 25 цього Закону, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено, в який саме термін державний виконавець зобов'язаний винести постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Таким чином, на думку представника відповідача, дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, є правомірними і були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. У зв'язку з вказаним вище, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
15.05.2014 року державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ Семків Світланою Іванівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43277195 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-14428/1370, виданого 07.04.2014 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова повернути на рахунок приватного підприємства "ІнтерМережа" переплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період 2005 - 2011 роки в сумі 16650, 69 грн.
Даною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання рішення до 22.05.2014 року.
26.05.2014 року постановою державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ Семків Світлани Іванівни відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа до 04.06.2014 року в зв'язку з невчасним отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження і, відповідно, пропуском строку на добровільне виконання рішення суду.
02.03.2015 року позивачем в повному обсязі виконано рішення суду № 2а-14428/1370 та перераховано повну суму заборгованості, про що повідомлено відповідача листом № 2657/04-18 від 03.03.2015 року, до якого долучено копії відповідних платіжних доручень від 26.02.2015 року на суму 6738,10 грн.; від 27.02.2015 року на суму 2560,57 грн.; від 02.03.2015 року на суму 6524,99 грн.; від 27.02.2015 року на суму 827,03 грн.
03.03.2015 року Сихівським ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Крім того, 03.03.2015 року Сихівським ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 03.03.2015 року, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Приймаючи дане рішення, суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про державну виконавчу службу" та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", основними завданнями державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження", цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У відповідності зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначає про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження", визначає підстави до закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 8 вищевказаної статті, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Представник відповідача обґрунтовує винесення оскаржуваної постанови на підставі того, що боржником не виконано рішення суду у термін, наданий йому для добровільного виконання, а саме до 04.06.2014 року (з урахуванням постанови про відкладення виконавчих дій ВП № 43277195 від 26.05.2014 року. Крім того, звертає увагу суду на те, що статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено, в який саме термін державний виконавець зобов'язаний винести постанови про стягнення виконавчого провадження та витрат на проведення виконавчих дій.
Однак, суд вказує на те, що сплив строку, який наданий для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору. Необхідним в такому випадку є ще вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
З матеріалів справи випливає, що як впродовж терміну, наданого боржнику для добровільного виконання рішення суду, так і впродовж наступного часу, аж до виконання боржником виконавчого листа № 2а-14428/1370 та перерахування ним всієї суми заборгованості 02.03.2015 року, державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ на примусове виконання рішення суду жодних дій не вчинялося.
Відтак, обґрунтування винесення оскаржуваної постанови одним лише спливом строку наданого боржнику для добровільного виконання виконавчого листа без провадження виконавчих дій та й ще після самостійного виконання боржником виконавчого документа (хоч і з запізненням) суд вважає недостатнім.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на наведені вище обставини, суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства України при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.03.2015 року ВП № 43277195 протиправними.
Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що винесені в результаті неправомірних дій рішення жодним чином не можуть породжувати будь - яких правомірних наслідків, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.03.2015 року ВП № 43277195.
Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати в даній адміністративній справі стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18-19, 33-35, 69-71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Семків Світлани Іванівни при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.03.2015 року ВП № 43277195.
Скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Семків Світлани Іванівни про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.03.2015 року ВП № 43277195.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст виготовлено та підписано 01.04.2015 року
Суддя Потабенко В.А.