Справа: № 732/2003/14 Головуючий у 1-й інстанції: Карпинська Н.М. Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
19 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області на Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про визнання Рішення незаконним, зобов'язання вчинити певні дії, -
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.
Позивач звернувся до Відповідача із Заявою щодо призначення пільгової пенсії за віком.
Рішенням Відповідача від 10.11.2014 року №1874/04, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.5), Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю у нього відповідних для цього документів та не проведення відповідної атестації його робочого місця.
Згідно з частиною першою ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до п. 16 Розділу ХV Прикінцеві положення зазначеного Закону, зокрема положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно з п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до частини першої ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (надалі - Закон №796-XII), зокрема з 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановами Кабінету Міністрів України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» від 27 квітня 2006 року №571 (надалі - Постанова №571) та «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10 вересня 2008 року №831 (надалі - Постанова №831) зі змінами, установлено, що у період з 1 січня 2006 р. до 1 січня 2016 року, зокрема особам які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про доповнення Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24 лютого 2010 року №173, доповнено підрозділ 1 розділу XXII "Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36, такою позицією: "22.1-1г працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ"; установлено, що визначеним цією постановою працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах починаючи з 1 січня 2010 року.
Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України «Про затвердження Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1» від 13 березня 2012 року №576, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 травня 2012 року за №771/21084, відповідно до глави 1 розділу ХХII Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 (із змінами), та з метою реалізації статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", затверджено Перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, до якого входить, зокрема і Корпорація «Укртрансбуд». Цей Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року.
Як вбачається з Трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.7-9), Позивача на підставі Наказу Корпорації «Укртрансбуд» №168 від 03.09.2007 року прийнято монтажником третього розряду на умовах строкового трудового договору (контракту), а згідно з Наказом №75 від 02.11.2009 року цього ж підприємства його переведено на посаду машиніста екскаватора 5 розряду.
Як зазначено в Довідці Корпорації «Укртрансбуд» від 12.12.2014 року №840/12, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.6), Позивач був в зонах небезпеки ЧАЕС, визначених Рішенням Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС №87 від 07.08.1986 р., №108 від 19.08.1986 р., №183 від 18.09.1986 р., №339 від 05.01.1987 р., №351 від 02.02.1987 р. безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05 червня 1986 р. №665-195, Постановою ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 р. №1497-378, які мають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 р. №1173 і Постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням від 09.03.1988 р. №122, з 03 вересня 2007 року по 29 листопада 2014 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 серпня 1992 року №442 (надалі - Постанова №442), затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (надалі - Порядок); установлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць;
Відповідно до п.п. 1,2 Порядку, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
На виконання Постанови №442 розроблено Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, які затверджено Постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що проведення на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності атестації робочих місць необхідно для встановлення відповідних їм умов праці.
Більш того, згідно з частиною першою ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року №21-519а14-2 у справі за позовом до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання дій протиправними, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому неналежне та несвоєчасне проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсій за віком на пільгових умовах, проте колегія суддів Вищого адміністративного суду та колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Як вбачається з Листа Корпорації «Укртрансбуд» від 01.09.2014 року №554/09, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.25), атестація робочих місць на Корпорації «Укртрансбуд» не проводилась.
Суд першої інстанції, як на підставу задоволення адміністративного позову, посилається на відсутність необхідності проведення атестації робочих місць у зв'язку з тим, що джерелом шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їх нащадків, як тепер, так і в майбутньому, є територія, на якій вони працюють, - зона відчуження, а тому, право працівників, які працюють в цій зоні, на призначення пенсії на пільгових умовах, не залежить від проведення атестації робочого місця.
Проте, Постановами №№571, 831 та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 р. №36 чітко розмежовано статуси осіб, які постійно працюють на підприємствах, установах і організаціях зони відчуження або виконують в ній службові обов'язки та які зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, установах і організаціях, що зазначені у відповідному Переліку, затвердженому МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ, тобто, не всі особи, які працюють на підприємствах, установах і організаціях зони відчуження, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а лише ті, які зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, установах і організаціях, що зазначені у відповідному Переліку, у зв'язку з чим, і має бути проведено відповідно до чинного законодавства атестацію їх робочих місць для встановлення відповідних їм умов праці та визначення саме тих виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки підприємство, на якому працював Позивач, наявне у Переліку підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, але атестація його робочих місць за умовами праці не проводилась, підстави для призначення Позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відсутні, у зв'язку з чим, оскаржене Позивачем Рішення Відповідача є правомірним, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, Постанова Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2015 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляється повністю.
Відповідно до частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області задовольнити, Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2015 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.
.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.