"01" квітня 2015 р.Справа № 916/4800/14
За позовом Приватного підприємства „БІЗОН-ТЕХ 2006"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „БАЛТСЬКИЙ ХЛІБОРОБ"
про стягнення 616716,27 грн.
Суддя Демешин О. А.
Представники:
від позивача: Косюга Ю.П. - довіреність, Дмитрієв Є.М.- довіреність
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 28.11.2014 року Приватне підприємство „БІЗОН-ТЕХ 2006" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БАЛТСЬКИЙ ХЛІБОРОБ" (далі - відповідач) про стягнення 388979,42 грн. 01.12.2014 року суддя Літвінов С. В. порушив провадження по справі № 916/4800/14.
19.01.2015 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом по цій справі, який було повернуто Ухвалою суду без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
У зв'язку із оскарженням відповідачем вказаної Ухвали суду, провадження по справі зупинялось.
17.02.2015 року позивач надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме: стягнути 616716 грн. 27 коп., з них: 160130 грн. 00 коп. основного боргу, 374771 грн. 91 коп. індексації ціни товару, 48039 грн. 00 коп. штрафу, 33775 грн. 36 коп. пені.
25.02.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Літвінова С.В. на лікарняному на підставі розпорядження керівника апарату суду №161 від 25.02.2015 р. справу № 916/4800/14 було призначено до повторного автоматичного авторозподілу. На підставі повторного автоматичного авторозподілу, справу №916/4800/15 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Демешину О.А.
11.03.2015 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом по цій справі, який було повернуто Ухвалою суду без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
30.03.2015 року до канцелярії суду відповідач подав апеляційну скаргу на вказану Ухвалу.
Отже, відповідач неодноразово звертався до суду із зустрічним позовом, який не відповідає вимогам п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, з подальшим оскарженням Ухвали суду про повернення такого позову без розгляду.
Суд вбачає в таких діях відповідача умисне зловживання процесуальними правами з метою штучного затягування судового процесу.
Відповідач позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві від 19.01.2015 року № 10.
23.02.2015 року позивач надав суду заперечення на відзив відповідача.
29.08.2013 року між Позивачем (постачальник за договором) та Відповідачем (покупець за договором) укладений Договір поставки насіння № ОД-Н-59, згідно з п. 1.1. якого, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача насіння для сівби (товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.
Згідно з п. 2.1. Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами.
Згідно з п. 2.2. Договору, кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.
Згідно з п. 4.3. Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікації.
Всього Сторонами за Договором було підписано 1 (одну) специфікацію до Договору, а саме: Специфікацію № 2 від 29.08.2013 року, згідно з якою позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 160 130,00 гри.
Проект специфікації № 1 Сторонами не укладався та не підписувався.
Згідно з п. 2 Специфікації сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: EXW (склад позивача). Згідно з п. 4.1. Договору, вказана умова поставки (EXW) передбачає вибірку товару Покупцем зі складу Постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.
Згідно з п.п. 7.1.4 Договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.
Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання, своєчасно передав відповідачу весь товар на загальну суму 160 130,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № ЗП14186 від 30.08.2013 року та Довіреністю відповідача № 6 від 30.08.2013 року.
Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір.
Згідно з п. 5.1. та п.п. 7.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікації.
Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікації, згідно з якими граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 15.11.2013 року
Отже, заборгованість відповідача за поставлений по Договору товар, при зверненні позивача до суду, складає 160130,00 грн.
Свободу Договору є однією із засад цивільного законодавства (п. 3, ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ст.. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов 'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 160130грн.
Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 5.6. Договору: Ціна товару, що вказана в Специфікації, визначена на дату їх складання, У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікації, то всі платежі Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації.
Згідно з п. 5.1., пп. 7.1.1., 7.1.3. Договору поставки відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації піни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному Договором.
У пункті 3 кожної Специфікації також зазначено, що суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.
Згідно з пп. 5.6.6. Договору, зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни Товару.
У пункті 9.12. Договору сторони вказали, що умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими, що Договір складений Сторонами при повному розумінні ними його змісту, прочитаний ними.
Проте, відповідач не виконав вказаного свого грошового зобов'язання.
Отже, у відповідності до умов Договору, позивачем обґрунтовано розраховано суму індексації ціни товару в розмірі 374771 грн. 91 коп., яка підлягає до стягнення з відповідача.
Крім того, пунктом 8.1.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.
Згідно з п. 8.2. Договору, Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно з ст. 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 (трьох) років.
Отже, у відповідності до умов Договору та вимог чинного законодавства позивачем обґрунтовано розраховано штраф та пеню, які підлягають до стягнення з відповідача. Їх розміри, відповідно, становлять 48039 грн.- штраф та 33775 грн. 36 коп.- пеня.
Відповідач позов не визнав, пославшись на те, що Договір поставки є неукладеним, оскільки попередній директор не пам'ятає моменту його підписання.
Однак, доказів заперечень колишнього керівника товариства Нестеренка Ф.Г. щодо підписання ним вищевказаного договору відповідачем не надано.
При цьому відповідачем ігнорується сукупність фактів та доказів, що свідчать про укладання договору та прийняття його до виконання як попереднім директором, так і тим, що призначений на сьогоднішній день (наявність печатки відповідача як на Договорі поставки так і на первинних документах, наявність письмового клопотання за підписом нового директора відповідача про відстрочення боргу тощо, фактичне визнання боргу у відзиві з посиланням на фінансові труднощі, з проханням до суду зменшити розмір штрафу).
Також суд не приймає до уваги і твердження відповідача про перевищення посадових повноважень керівником ТОВ „Балтський хлібороб" при підписанні Договору.
Відповідно до ст. 214 ЦК України: „Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину".
Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними": „наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину. Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину".
На підставі викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БАЛТСЬКИЙ ХЛІБОРОБ" (Село Євтодія, Балтський район, Одеська обл., 66142; для листування: село Лісничівка, Балтський район, Одеська обл., 66127, код - 32431869) на користь Приватного підприємства „БІЗОН-ТЕХ 2006" (Вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005, код - 34216986): 160130 гривень боргу; 374771 гривню 91 коп. індексації ціни товару; 48039гривень штрафу; 33775 гривень 36 коп. пені та 12334 гривні 33 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.А. Демешин