ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2015 року № 826/18932/14
В 11:10 год. в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві, вул. Велика Васильківська, 81-А у складі колегії суддів: головуючого Бояринцевої М.А., суддів Мазур А.С., Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Голубничій О.О. розглянув адміністративну справу за позовом
Приватного акціонерного товариства "Техноресурс"
до Міністерства екології та природних ресурсів України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
Приватне акціонерне товариство "Техноресурс" звернулося до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України щодо ненадання відповіді на запити Приватного акціонерного товариства "Техноресурс" в листі № 2 від 21 серпня 2014 року (вхідний номер Міністерства екології та природних ресурсів 28/522/10-14 від 28 серпня 2014 року) та в листі від 30 вересня 2014 року вихідний № 112 (вхідний номер Міністерства екології та природних ресурсів 31512/10-14 від 3 жовтня 2014 року) про погодження документу "Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища" та про зобов'язання Міністерство екології та природних ресурсів України вчинити дії щодо погодження документу "Проект поверненя супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища" шляхом прийняття та підписання уповноваженими особами відповідача відповідного наказу.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Водний кодекс України, закони України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації» та зазначає, що Міністерством екології та природних ресурсів не надано відповіді на звернення позивача у термін, встановлений чинним законодавством та не погоджено Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища.
Відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на Конституцію України, Водний кодекс України, закони України «Про доступ до публічної інформації», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про адміністративні послуги» та зазначив, що листи Приватного акціонерного товариства "Техноресурс" до Міністерства екології та природних ресурсів не є запитами на публічну інформацію, а чинним законодавством не визначений порядок погодження таких проектів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Приватне акціонерне товариство "Техноресурс" 21 серпня 2014 року звернулось до Міністерства екології та природних ресурсів з листом вихідний № 2 про погодження «Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища», Міністерством отримано вказаний лист 28 серпня 2014 року за вхідним № 28/522/10-14. До листа доданий Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища та Умови повернення до підземних горизонтів супутньо-пластових вод.
Відповіді на лист від 21 серпня 2014 року позивач не отримав і звернувся повторно до Міністерства екології та природних ресурсів з листом від 30 вересня 2014 року вихідний № 112 про погодження проекту, який отримано Міністерством 3 жовтня 2014 року вхідний № 31512/10-14.
Позивач зазначає, що бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів щодо ігнорування розгляду звернень Приватного акціонерного товариства "Техноресурс" про погодження документу «Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища» порушує вимоги законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації».
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно статті 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону № 2939).
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя статті 19 Закону № 2939).
Письмовий запит подається в довільній формі (частина четверта статті 19 Закону № 2939).
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону № 2939 запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону № 2939).
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що листи позивача від 21 серпня 2014 року та від 30 вересня 2014 року не відповідають приписам Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Статтею 22 Закону № 2939 встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано відповідь на листи Приватного акціонерного товариства "Техноресурс".
Позивач зазначає, що стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» має за аналогією застосуватися і для розгляду звернень юридичних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону № 393 встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно статті 7 Закону № 393 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 Закону № 393 встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідач зазначає, що листи Приватного акціонерного товариства "Техноресурс" № 2 від 21 серпня 2014 року та № 112 від 30 вересня 2014 року щодо погодження Міністерством «Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища» не підпадають під дію норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки Приватне акціонерне товариство "Техноресурс" не запитує інформацію, що була отримана або створена Міністерством екології та природних ресурсів України в процесі виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків.
Суд погоджується з доводами відповідача з огляду на статтю 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», проте зазначає, що відповідачем не надано відповідь позивачу й відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки визначенні у Положенні про Міністерство екології та природних ресурсів України, затверджене 13 квітня 2011 року № 452/2011.
Проте, згідно підпунктом 7 пункту 4 Положення Мінприроди України відповідно до покладених на нього завдань у сфері охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів надає документи дозвільного характеру у цій сфері, тощо.
Згідно статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
В абзаці другому статті 75 Водного кодексу України повернення супутньо-пластових вод нафтогазових родовищ до підземних горизонтів здійснюється за технологічними проектами, погодженими з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що розгляд та погодження документу "Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища", який подано Приватним акціонерним товариством "Техноресурс", належить до повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України, а тому посилання відповідача на відсутність порядку такого узгодження не приймається судом до уваги.
Враховуючи наведене, з урахуванням статті 19 Конституції України, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Техноресурс" задовольнити частково.
2. Зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів вчинити дії щодо розгляду та прийняття рішення за документом "Проект повернення супутньо-пластових вод в поглинаючий горизонт тріасу Володимирівського нафтогазоконденсатного родовища", який подано Приватним акціонерним товариством "Техноресурс".
3. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий М.А. Бояринцева
Судді О.В. Кротюк
А.С. Мазур
Повний текст постанови складений 23.03.2015 року