18 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,Мостової Г.І.,
Мартинюка В.І.,Наумчука М.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2014 року,
У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/7300/82/46714, укладеним 14 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_8, за яким позичальнику надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 40 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних терміном до 14 грудня 2016 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням ОСОБА_8 умов згаданого договору та невиконанням ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 умов договорів поруки. Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 179,64 доларів США, заборгованість по сплаті процентів в сумі 2 372,54 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в сумі 3 581,78 доларів США.
Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_8 та його поручителів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 солідарно достроково заборгованість за кредитним договором № 014/7300/82/46714 від 14 грудня 21006 року та Додатковою угодою №2 від 13 вересня 2010 року у сумі 38 179,64 доларів США (305 169,89 грн), у тому числі: заборгованість за кредитом - 32 225,32 доларів США (257 576,98 грн), заборгованість по сплаті процентів - 2 372,54 доларів США (18 963,71 грн), пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів - 3 581,78 доларів США (28 629,20 грн). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2014 року, з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року про виправлення описки, вказане заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року, Додатковою угодою № 2 від 13 вересня 2010 року, станом на 06 жовтня 2012 року, а саме: поточну заборгованість за кредитом в сумі 281,21 доларів США, що еквівалентно 2 247,71 грн; поточну заборгованість зі сплати процентів в сумі 2 372,54 доларів США, що еквівалентно 18 963,71 грн; пені за невчасну сплату кредиту та процентів в сумі 28 629,20 грн. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року, Додатковою угодою № 2 від 13 вересня 2010 року, станом на 06 жовтня 2012 року, а саме: поточну заборгованість за кредитом в сумі 281,21 доларів США, що еквівалентно 2 247,71 грн; поточну заборгованість зі сплати процентів в сумі 2 372,54 доларів США, що еквівалентно 18 963,71 грн; пені за невчасну сплату кредиту та процентів в сумі 28 629,20 грн. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року, Додатковою угодою № 2 від 13 вересня 2010 року, станом на 06 жовтня 2012 року, а саме: поточну заборгованість за кредитом в сумі 281,21 доларів США, що еквівалентно 2 247,71 грн; поточну заборгованість зі сплати процентів в сумі 2 372,54 доларів США, що еквівалентно 18 963,71 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить рішення апеляційного суду скасувати, а заочне рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, що передбачено ст. 3 ЦК України, та з урахуванням того, що банком ставилось питання лише про стягнення сум заборгованості за кредитним договором, задовольнив позовні вимоги в межах заявлених позовних вимог, лише щодо стягнення сум заборгованості, яка виникла станом на 06 жовтня 2012 року.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Судами встановлено, що 14 грудня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №014/7300/82/46714, за умовами якого позичальнику надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 40 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних терміном до 14 грудня 2016 року.
03 червня 2009 року додатковою угодою №1 до кредитного договору №014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року внесено зміни щодо умов погашення кредиту, проведено реструктуризацію з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України. Зокрема, тимчасово на період з 04 червня 2009 року до 03 червня 2010 року включно позичальнику надано кредитні канікули шляхом зменшення розміру щомісячного платежу та змінено строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів, що є додатком до цієї додаткової угоди та її невід'ємною частиною.
Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.
Додатковою угодою №2, підписаною 13 вересня 2010 року між сторонами кредитного договору та поручителями, передбачено, що станом на 13 вересня 2010 року фактична заборгованість зі сплати суми кредиту за кредитним договором складає 32 454,09 доларів США.
Станом на дату укладання зазначеної Додаткової угоди заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 1 564,74 доларів США, в тому числі: 797,01 доларів США - заборгованість з погашення суми кредиту, 767,74 доларів США - заборгованість з погашення прострочених процентів. На підставі зазначеної Додаткової угоди з 14 вересня 2010 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_8 умов кредитного договору від 14 грудня 2006 року № 014/7300/82/46714 14 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_9 укладено договір поруки № 014/7300/82/46714/1, між позивачем та ОСОБА_10 укладено договір поруки № 014/7300/82/46714/2, а також між позивачем та ОСОБА_11 укладено договір поруки № 014/7300/82/46714/3, за умовами яких (п. 1.2) поручителі на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за борговим зобов'язанням боржника - ОСОБА_8, які виникають з умов кредитного договору №014/7300/82/46714 від 14 грудня 2006 року, в повному обсязі цих зобов'язань.
Згідно з п. 2.1. зазначених договорів поруки, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.
Зі змісту п. 4.1 договорів поруки вбачається, що сторони договору встановили, що цей договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги поручителю (п. 4 ст. 559 ЦК України).
В зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, позивачем на адресу останнього 02 серпня 2012 року направлено вимогу № С14-114-1-2-12/820 про погашення заборгованості за кредитом, зі змісту якої вбачається, що позивач вимагає протягом не більш ніж 60 календарних днів з дати отримання цієї вимоги погасити достроково заборгованість по сумі кредиту в розмірі 32 347,92 доларів США, заборгованість за процентами в розмірі 1 837,22 доларів США, пені в сумі 3 358,54 доларів США.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з п. 6.5 кредитного договору, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойки у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, в порушення ст.ст. 212-215, 303, 315 ЦПК України, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, зазначаючи, що до стягнення з відповідачів підлягає сума заборгованості за кредитним договором в розмірі, визначеному на момент звернення до суду з позовом (станом на 06 жовтня 2012 року), а не повний розмір кредитної заборгованості, виходив з розрахунку (а.с. 30-32), наданого позивачем, залишивши поза увагою, що позивач просив стягнути з відповідачів повний розмір заборгованості за кредитним договором та відповідно звернувся до позичальника з вимогою про таке дострокове виконання зобов'язань (а.с. 33, 34). Водночас, вимога про дострокове погашення заборгованості із зазначенням його повного розміру була направлена лише позичальнику та поручителю ОСОБА_9, в той час як інші поручителі були попереджені про наявну суму заборгованості за кредитом на момент звернення до них із вимогою. З огляду на це апеляційним судом не перевірено належним чином обсяг відповідальності щодо виконання умов кредитного договору кожного з відповідачів. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишився зміст п. 6.5 кредитного договору, відповідно до якого кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойки у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором.
Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду повинно бути скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який повинен урахувати зазначене та вирішити справу відповідно до викладених обставин.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук