18 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбрус» про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2014 року, ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2014 року,
У березні 2013 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк»», або банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 223 597,50 доларів США та пеню у розмірі 50 647,16 грн.
Позов мотивовано тим, що 29 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 був укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_6 кредит в іноземній валюті в сумі 200 000 доларів США на споживчі потреби, а ОСОБА_6 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28 травня 2015 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, укладено договір поруки від 29 травня 2008 року з ТзОВ «Ельбрус» та договір поруки від 29 травня 2008 року з ОСОБА_7 За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів процентна ставка встановлювалась у розмірі 15% річних. З метою зниження фінансового навантаження між банком та ОСОБА_6 було укладено додаткові угоди №2 та №3 від 3 лютого 2009 року, №4 та №5 від 10 березня 2009 року. Відповідно до вказаних угод було перенесено строки виконання зобов'язань позичальника зі сплати нарахованих відсотків, змінено кінцевий термін повернення кредиту до 28 травня 2022 року. В порушення умов кредитного договору відповідач не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам з травня 2011 року.
25 грудня 2012 року банк направив відповідачам вимоги від 21 грудня 2012 року з вимогою погасити прострочену заборгованість та про зміну терміну повернення кредиту. Разом з тим, відповідачі своїх зобов'язань не виконали, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка складається: 172 142 доларів США 80 центів - заборгованість за кредитом, у тому числі 12 651 доларів США 35 центів - прострочена заборгованість за кредитом; 51 454 доларів США 70 центів - прострочена заборгованість за процентами, 10 167 грн 25 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, розрахована з 21 лютого 2013 року по 20 лютого 2013 року; 40 479 грн 91 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, розрахована з 21 лютого 2012 року по 21 лютого 2013 року.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що проведеною у справі почеркознавчою експертизою підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_6 на додатковій угоді №2 від 3 лютого 2009 року, №3 від 3 лютого 2009 року, №4 від 10 березня 2009 року та №5 від 23 березня 2009 року до договору споживчого кредиту від 29 травня 2008 року, в заяві на видачу готівки №13 від 29 травня 2008 року виконаний не ОСОБА_6. Позивачем не доведено факту зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Не доведено факту видачі кредиту, тому відсутнє порушення кредитного зобов'язання ОСОБА_6, забезпеченого порукою і не доведено солідарного обов'язку нести відповідальність перед банком.
Апеляційний суд виходив з обґрунтованості таких висновків місцевого суду у зв'язку із чим залишив ухвалене ним рішення без змін.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 оформлено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_6 кредит в іноземній валюті в сумі 200 000 доларів США еквівалент 970 000 грн на споживчі потреби, а ОСОБА_6 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28 травня 2015 року під 15% річних. Грошові кошти надаються шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника у банку.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, укладено договір поруки від 29 травня 2008 року з ТзОВ «Ельбрус» та договір поруки від 29 травня 2008 року з ОСОБА_7
До кредитного договору додаткові угоди №2 та №3 від 3 лютого 2009 року, №4 та №5 від 10 березня 2009 року, якими змінено кінцеву дату погашення, порядок обслуговування кредиту.
Видача кредиту оформлена заявою на видачу готівки №13 від 29 травня 2008 року.
Згідно висновку судово-поче6ркознавчої експертизи від 17 грудня 2013 року, проведеної експертами Київського НДІСЕ, підписи від імені ОСОБА_6 на додатковій угоді №2 від 3 лютого 2009 року, №3 від 3 лютого 2009 року, №4 від 10 березня 2009 року та №5 від 23 березня 2009 року до договору споживчого кредиту від 29 травня 2008 року, в заяві на видачу готівки №13 від 29 травня 2008 року виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Висновок експертизи є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами для встановлення факту укладення чи не укладення кредитного договору між сторонами, зокрема щодо його підписання відповідачем.
Проведеною у справі експертизою зроблено висновок про те, що підписи від імені ОСОБА_6 на додаткових угодах №2 від 3 лютого 2009 року, №3 від 3 лютого 2009 року, №4 від 10 березня 2009 року та №5 від 23 березня 2009 року в заяві на видачу готівки №13 від 29 травня 2008 року виконані не ОСОБА_6 Разом з тим, жодних відомостей про підпис ОСОБА_6 в основному договорі споживчого кредиту від 29 травня 2008 року висновок експертів не містить.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд не надав належної оцінки висновку проведеній у справі судово-почеркознавчій експертизі у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі, не перевірив правове значення додаткових угод та їх вплив на встановлення факту укладення між сторонами кредитного договору, договорів поруки, виконання їх умов. Питання щодо виконання взятих на себе зобов'язань по перерахуванню кредитних коштів на поточний рахунок позичальника не перевірено. При цьому, в апеляційній скарзі позивач посилався на те, що таке перерахування підтверджується меморіальним ордером та відповідною випискою по рахунку за кредитним договором.
Крім того, апеляційним судом не перевірено чи здійснювалось погашення кредиту, чи вносились поточні платежі, у який період.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зауваживши лише, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повному з'ясуванні обставин
В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не надано належну оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності.
Фактично судом допущено однобічність у дослідженні доказів та не перевірено усіх обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
За умов суперечливості чи недостатності доказів для правильного вирішення спору та прийняття мотивованого рішення не обговорено питання щодо призначення додаткової або повторної судової почеркознавчої експертизи, не роз'яснено особам, які беруть участь у справі обов'язки щодо доказування і подання доказів, наслідки не призначення відповідної експертизи, а також положення щодо належності та допустимості доказів.
Апеляційним судом не надано мотивування усім доводам сторін у справі, зокрема доводам апеляційної скарги позивача, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зазначене вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхового вирішення спору.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Свої висновки належним чином не мотивував.
За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст.338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 1 жовтня 2014 року скасувати.
Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
судді В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська