Справа №1412/1861/12 17.03.2015 17.03.2015 17.03.2015
Провадження №22-ц/784/729/15 Головуючий у 1-й інстанції Боброва І.В.
Доповідач у апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
17 березня 2015 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,
за участю: представника боржника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року за скаргою ОСОБА_3 на постанову старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження,
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження.
У скарзі заявник посилається на те, що 24 листопада 2014 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі - відділ ДВС) було відкрито виконавче провадження на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року, якою визнано мирову угоду, укладену 24 січня 2014 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ( далі - Банк) та ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо порядку добровільного виконання виконавчого листа, виданого 24 вересня 2012 року цим же судом про стягнення на користь Банку з останніх в солідарному порядку 575 808 грн.21 коп. заборгованості за кредитом та судові витрати.
Посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням вимог законодавства, просив визнати постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 листопада 2014 року неправомірною.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року скаргу задоволено. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 листопада 2014 року старшого державного виконавця відділу ДВС визнано неправомірною.
В апеляційній скарзі ТОВ «Факторинг Україна» просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника боржника, дослідивши матеріали скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив із того, що постанова державного виконавця від 26 листопада 2014 року є неправомірною, оскільки ухвала суду про визнання мирової угоди не є виконавчим документом в розумінні ст.17 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2012 року в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 575 808 грн.21 коп., а також розподілені судові витрати.( а.с.65)
На підставі виданого 24 вересня 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва виконавчого листа, постановою державного виконавця від 05 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного рішення суду( а.с.70,71).
24 січня 2014 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено мирову угоду, за умовами якої сторонами визначено розмір заборгованості станом на дату підписання цієї угоди 65 089.61 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 520 261 грн.25 коп. Крім того, сторонами досягнуто згоди щодо виконання виконавчого листа, відповідно до чого боржник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом, згідно з графіком погашення, що є додатком №1 до цієї угоди.
У квітні 2014 року головний державний виконавець Заводського відділу ДВС звернувся до суду з заявою про визнання мирової угоди, укладеної 24 січня 2014 року між ТОВ « ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 ( а.с.69).
Ухвалою цього суду від 22 квітня 2014 року визнано вищевказану мирову угоду.
Після чого, постановою головного державного виконавця Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 25 червня 2014 року виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа за вищевказаним рішенням закінчено на підставі п.2 ч.1 ст.49 Закону України « Про виконавче провадження».
В зв'язку з невиконанням боржниками умови цієї угоди, 24 листопада 2014 року Банк звернувся до відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року, якою затверджено мирову угоду між сторонами.
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС від 26 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2014 року щодо ОСОБА_3
Згідно ст. 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.
За змістом ст. 175 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Відтак, законодавчо не передбачено виконання ухвали про затвердження мирової угоди в примусовому порядку, оскільки презюмується її добровільне виконання сторонами.
Фактично за своєю природою мирова угода є цивільно-правовою угодою, до якої застосовуються загальні правила Цивільного кодексу України, в тому числі у
спосіб пред'явлення відповідного позову, зокрема про спонукання виконати умови мирової угоди.
Тобто, мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання, а вищевказаний Закон направлений на примусове виконання рішень, ухвал судів та інших органів ( посадових осіб).
Положення ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. Зокрема, в п.2 ч.2 цієї статті зазначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, а саме ухвали, судів у цивільних, господарських, адміністративних справах у випадках, передбачених законом.
Між тим, ухвала про визнання мирової угоди згідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» не є тим виконавчим документом, що підлягає примусовому
виконанню державною виконавчою службою. За такого, доводи апеляційної скарги в цій частині є такими, що не заслуговують на увагу.
За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність винесеної державним виконавцем відділу ДВС оскаржуваної постанови.
Перевіривши законність та обґрунтованість оспорюваної ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку про її відповідність вимогам норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підстав для їх скасування не має.
Керуючись статтями 303, 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: