Справа №489/8730/14-ц 26.03.2015 26.03.2015 26.03.2015
Провадження № 22ц/784/905/15 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 53 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Іменем України
26 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Мурлигіної О.Я.,
суддів: Царюк Л.М., Леванчука О.М.,
при секретарі судового засідання Свіщуку О.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача Назаренко І.В., Фурсік Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення
Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2015 року
за позовом
ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (далі - ПАТ «Бліц-Інформ», товариство) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ПАТ «Бліц-Інформ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, він зазначав, що працював у товаристві на посаді системного адміністратора з 19 жовтня 2005 року по травень 2006 року. 18 липня 2006 року його звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України. При звільненні з ним не проведений повний розрахунок, а саме своєчасно не виплачено 42 грн. 72 коп. заборгованості по заробітній платі. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 21039 грн. 90 коп. В подальшому він збільшив позовні вимоги до 21610 грн. 36 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва 17 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, висновки суду, щодо відсутності вини підприємства в несвоєчасному розрахунку, не відповідають доказам у справі.
Представники відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 19 жовтня 2005 року був прийнятий на роботу системним адміністратором Миколаївського філіалу ПАТ «Бліц-Інформ». 30 травня 2006 року від директора вказаного товариства надійшла службова записка щодо необхідності вирішення питання про продовження трудових відносин із ОСОБА_5, який був відсутній на роботі з 10 травня 2006 року без поважних причин. Про відсутність позивача на роботі з 10 травня 2006 року був складений акт.
09 червня 2006 року ОСОБА_5 був направлений рекомендований лист, в якому його попереджено про те, що він буде звільнений 18 липня 2006 року за прогул без поважних причин у разі ненадання до 14 липня 2006 року документів, які б підтвердили законність його відсутності на роботі з 10 травня 2006 року. Крім того, йому запропоновано з'явитися 18 липня 2006 року для отримання копії наказу про звільнення, трудової книжки та розрахункових коштів, уразі ненадання згаданих документів. Вказаний лист ОСОБА_5 отримав особисто 1 липня 2006 року.
Незважаючи на вказане попередження, ОСОБА_5 документів про причини прогулу товариству не надав, та не з'явився ні на роботу, ні у філію товариства для отримання розрахунку та трудової книжки.
У зв'язку з чим, наказом № 369-п від 18 липня 2006 року позивача було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин.
На час звільнення позивачу необхідно було виплатити 42 грн. 72 коп. компенсації за невикористану відпустку. Оскільки ОСОБА_5, який не був присутнім на роботі в день звільнення, не пред'явив вимог про проведення розрахунку, вказані гроші товариством були депоновані і на протязі восьми років відображалися у фінансовій звітності філіалу.
Дійшовши правильного висновку, що відповідачем доведено відсутність його вини у затримці розрахунку з позивачем, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи в апеляційній скарзі безпідставні.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як виходить з доказів у справі, в день звільнення ОСОБА_5 не працював, а тому його посилання на не проведення розрахунку в день звільнення безпідставні та суперечать вимогам ст. 116 КЗпП України.
Докази у справі свідчать і про відсутність вини товариства у затримці в наступному виплати позивачу розрахунку.
Відповідачем суду надано лист, в якому ОСОБА_5 було запропоновано з'явитися за розрахунковими коштами. В судовому засіданні районного суду свідок ОСОБА_6, яка на той час працювала бухгалтером, пояснювала що неодноразово ходила до дому позивача, та через рідних ОСОБА_5 просила його отримати трудову книжку і належні йому кошти. Однак, він весь час ігнорував прохання товариства.
Листом від 6 червня 2014 року Миколаївською філією ПАТ «Бліц-Інформ» позивачу запропоновано з'явитися в офіс товариства для вирішення вказаних питань. Лише після цього, позивач 27 серпня 2014 року згідно видаткового касового ордеру тримав належні йому депоновані розрахункові кошти в розмірі 42 грн. 72 коп. Від отримання трудової книжки він відмовився, та отримав після пред'явлення позову.
Як виходить з доказів у справі, товариство приймало заходи для виплати компенсації ОСОБА_5 Він навпаки тривалий час не пред'являв вимог про розрахунок, а на листи, телефонні дзвінки та візити до дому з проханням з'явитися за розрахунком не реагував. Тільки після чергового направлення листа про вирішення питання виплати депонованої заробітної плати, позивач з'явився до товариства для отримання належних до виплати коштів.
Всі ці докази підтверджують висновки суду про відсутність вини ПАТ «Бліц-Інформ» у несвоєчасному проведенні розрахунку з ОСОБА_5
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на неперерахування розрахункових коштів на картковий рахунок, за вказаних обставин, безпідставно.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий: Судді: