24.02.2015
Р І Ш Е Н Н Я Провадження №2/331/167/15
ЄУН 331/9081/14-ц
(з а о ч н е)
24.02.2015 р. ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. Запоріжжя
У складі : головуючого - судді ФЕДЧЕНКО І.М.
при секретарі СИМОНЕЦЬ Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства « Міський Комерційний Банк» про стягнення депозитного вкладу та захист права споживача фінансових послуг,
Представник позивача звернувся в суд з позовом надалі його уточнив в якому зазначив , що 04.03.2013 року мiж ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» та ОСОБА_1, в примiщеннi вiддiлення № 61 Банку, було укладено договiр банкiвського вкладу (депозиту) №2630/61/109932 «ВАШ СТАБІЛЬНИЙ» в iноземнiй валютi на суму 7000 Євро на строк в 385 днiв з помiсячною виплатою вiдсоткiв за ставкою 9,2% piчних . В той же день, на виконання умов договору, Позивачем було внесено через касу вiддiлення №61 Банку вiдповiдну суму валюти готiвкою на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, що пiдтверджується касовою Квiтанцiєю № 9598.
В подальшому працівники банку пояснили, що видати депозит та нараховані відсотки вони не можуть, тому запропонували перерахувати нараховані грошові кошти на поточний рахунок, який буде відкритий Позивачу, для цього Скоробогатим О.В. представником позивача було укладено договори банківського рахунку НОМЕР_1 від 19.05.2014 року.
19.05.2014 року, за порадою працівників відповідача, Позивач перерахував грошові кошти у розмірі 7722 Євро на поточний рахунок НОМЕР_1.
20 червня 2014 року Позивачем було подано до Банку Заяву про перерахування грошових коштів 7657 Євро з поточного рахунку банку на поточний рахунок іншого банку, проте банком вказана заява була проігнорована.
На день подання позову на поточному рахунку позичальника були грошові кошти 7752 Євро , які Biдповiдачем Позивачевi не поверненo. Biдповiдач продовжує утримувати цi кошти Позивача, розпоряджується та користується цими коштами на власний розсуд, чим порушуєправа Позивача. За таких обставин Позивач змушений звернутися до суду з цим Позовом для захисту порушених Biдповiдачем цивiльних прав.
Представник позивача просить суд Стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти з поточного рахунку у розмiрi 7752 Євро, що складає 141629,04 грн; відсотки нараховані згідно з умовами договору у розмірі 422,04 Євро, що складає 7710,67 грн. ; нарахування в розмipi трьох процентiв рiчних на суму вкладу та нарахованих за ним вiдсоткiв у розмірі 137,62 Євро, що складає 2514,32 грн.; суму пенi за прострочення зобов'язання у розмірі 50232,96 Євро, що складає 917756,18 грн.; вiдшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн .Вiдшкодування судових витрат покласти на Вiдповiдача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі; у разі неявки відповідача у судове засідання просить відповідно до ст..224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав .
Відповідно до ст.. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд відповідно ст.. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено , що 04.03.2013 року мiж ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» та ОСОБА_1, в примiщеннi вiддiлення № 61 Банку, було укладено договiр банкiвського вкладу (депозиту) №2630/61/109932 «ВАШ СТАБІЛЬНИЙ» в iноземнiй валютi на суму 7000 Євро на строк в 385 днiв з помiсячною виплатою вiдсоткiв за ставкою 9,2% piчних . В той же день, на виконання умов договору, Позивачем було внесено через касу вiддiлення №61 Банку вiдповiдну суму валюти готiвкою на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, що пiдтверджується касовою Квiтанцiєю № 9598.
В подальшому працівники банку пояснили, що видати депозит та нараховані відсотки вони не можуть, тому запропонували перерахувати нараховані грошові кошти на поточний рахунок, який буде відкритий Позивачу, для цього Скоробогатим О.В. представником позивача було укладено договори банківського рахунку НОМЕР_1 від 19.05.2014 року.
19.05.2014 року, за порадою працівників відповідача, Позивач перерахував грошові кошти у розмірі 7722 Євро на поточний рахунок НОМЕР_1.
20 червня 2014 року Позивачем було подано до Банку Заяву про перерахування грошових коштів 7657 Євро з поточного рахунку банку на поточний рахунок іншого банку, проте банком вказана заява була проігнорована.
На день подання позову на поточному рахунку позичальника були грошові кошти 7752 Євро , які Biдповiдачем Позивачевi не поверненo. Biдповiдач продовжує утримувати кошти Позивача, розпоряджується та користується цими коштами на власний розсуд, чим порушуєправа Позивача.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб... продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з преамбулою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Фінансовими вважаються такі послуги: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
Згідно з ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 цього Закон, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг;
Отже, Відповідач є фінансовою установою, яка надала Позивачу послугу шляхом залучення у нього фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення через 13 місяців.
Відповідач надає послугу, тому є виконавцем, а отже, правовідносини між Відповідачем та Позивачем, крім Закону України «Фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», правовідносини регулюються ще й Законом України Про захист прав споживачів» з огляду на наступне:
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;
Згідно з п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;
Відповідно до п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон України «Про Захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію. Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають … із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
Отже, можна зробити проміжні висновки, що згідно з п. 4 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; дані послуги має право вчиняти банк, який є фінансовою установою, також, банк є виконавцем послуги у вигляді залучення фінансових активів у Позивача, як споживача, із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, тому при правовідносинах з Позивачем, який є споживачем, банк має дотримуватися прав споживача та виконувати вимоги, передбачені ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Як було зазначено вище на залучення фінансових активів за договором про залучення внеску на депозитний рахунок поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Це саме стосується і послуги з відкриття та ведення поточних рахунків.
Згідно з ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», До банківських послуг належать: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;
Відповідно до п. 14 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»
З системного аналізу положень вищенаведеного законодавства, вбачається, що Відповідач залучив фінансові активи у Позивача, чим надав йому фінансову послугу, потім запропонував відкрити поточний рахунок, після чого почав надавати йому послугу з відкриття та ведення поточного рахунку, тому Позивач є споживачем фінансових послуг у вигляді залучення фінансових активів за договором про залучення внеску на депозитний рахунок та з відкриття та ведення рахунків, а гарантії, встановлені для Позивача Законом України «Про захист прав споживачів» повинні дотримуватися.
Отже, на вищезазначені депозитні правовідносини і правовідносини з відкриття та ведення поточного рахунку позивача поширюється норми законодавства про захист прав споживачів.
Згiдно з ч.ч.1 та 4 ст. 41 Конституцiї України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 2.1.1 Договору банківського рахунку НОМЕР_1 від 19.05.2014 року Клієнт має право: Самостійно розпоряджатися коштами на Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України та цього Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України.
Вiдповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 55 Закону України «Про банки i банкiвську дiяльнiсть», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України, За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 2 ст. 1066 ЦК України, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Згідно з ч. 3 ст. 1066 ЦК України, Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно з статтею 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 7.11 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р., та зареєстрованої Міністерством юстиції № 1172/8493 від 17.12.2003р., з поточних рахунків у національній валюті фізичних осіб - нерезидентів за розпорядженням власника або за його дорученням проводяться такі операції: видача коштів готівкою;перерахування на власні поточні (у тому числі інвестиційні) та вкладні (депозитні) рахунки;
Судом встановлено , що Позивач звернувся до Відповідача з проханням перерахувати його грошові кошти на його рахунок в іншому банку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (пенi), відшкодування збитків.
Відповідно до ст.. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст.1070 ЦК України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згiдно з ст.1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завданi збитки, якщо інше не встановлено законом.
Саме така правова позицiя мiститься в Постановi Верховного Суду Украiни вiд 29 травня 2013 року № 6-39цс13: зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання. Оскільки внесені позивачем кошти у визначений договором строк на його вимогу не повернуті, то це дає право позивачевi на отримання процентів за користування депозитними коштами за період з дня витребування вкладу до дня його фактичного повернення, а також на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивiльного Кодексу України.
Згiдно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», банк, внесений до відповідного реєстру в установленому законом порядку є фінансовою установою, що відповідно до закону надає споживачам одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Відповідно до ч. 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Відповідно до норм цього Закону споживачу гарантується компенсація витрат, понесених у зв'язку з неякісними послугами.
За приписами ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разi якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги.
Правову позицію з цього приводу викладено також у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у пунктi 20 якої зазначено, що пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.
В пунктi 2 зазначеної Постанови також зазначено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать зокрема ті, що виникають із договорів про надання фінансових послуг для задоволення власних потреб громадян.
Таким чином суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача : Грошові кошти позивача, що знаходиться на поточному рахунку Відповідача, у розмірі 7752 Євро, що складає 141629,04 грн.; Bідсотки за користування коштами з дня, наступного за днем 20 червня 2014 року до дня фактичного повернення вкладу, за ставкою п.1.2 Договору банківського вкладу, а саме - 9,2% рiчних , що становить: 422,04 Євро, та складає 7710,67 грн ; три вiдсотки рiчних на суму основного боргу, з дня, наступного за днем 20 червня 2014 року i до дня фактичного повернення вкладу, що становить: 137,62 Євро, та складає 2514,32 грн ; Пеня за порушення зобов'язанняу розмірі з розрахунку 3% за кожний день порушення зобов'язання, починаючи з дня, наступного за днем 20 червня 2014 року, що становить: 50232,96 Євро., та складає 917756,18 грн.
В частині моральної шкоди , суд вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з тим, що позивач не надав суду доказів спричинення йому шкоди.
Керуючись ст.. ст.. 10,11,212,214-215, 224-226 ЦПК України,суд
Позовні вимоги задовольнити частково .
Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства « Міський Комерційний Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти з поточного рахунку у розмiрi 7752 (сім тисяч сімсот п'ятдесят два) Євро, що складає 141629,04 грн ; відсотки нараховані згідно з умовами договору у розмірі 422,04 Євро, що складає 7710,67 грн.; три процента рiчних на суму вкладу та нарахованих за ним вiдсоткiв у розмірі 137,62 Євро, що складає 2514,32 грн ; суму пенi за прострочення зобов'язання у розмірі 50232,96 Євро, що складає 917756,18 грн.
Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства « Міський Комерційний Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 3654 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Федченко І.М.