26.11.2014
Р І Ш Е Н Н Я Провадження №2/331/1539/14
ЄУН 331/5497/14-ц
(з а о ч н е)
26.11.2014 р. ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. Запоріжжя
У складі : головуючого - судді ФЕДЧЕНКО І.М.
при секретарі СИМОНЕЦЬ Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа Жовтневий районний відділ у м. Запоріжжя Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно,
Представник позивача звернувся в суд з позовом, надалі його уточнив , та вказав, що ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1, де вона зареєстрована та постійно проживає . Крім ОСОБА_1 в квартирі зареєстрований її син ОСОБА_2,також під час приватизації квартири він був включений до складу власників житла і йому належало 1/3 частина квартири і як неповнолітня дитина був зареєстрований за місцем проживання своєї матері - ОСОБА_1. У 1993 році ОСОБА_2 за власним бажанням переїхав на постійне проживання до свого батька ОСОБА_3, який є громадянином Російської Федерації. З тих пір ОСОБА_2 проживає у Російській Федерації, а у 1998 році ОСОБА_2 по досягненню 16 річного віку було надано громадянство Російської Федерації. З 1998 року по теперішній час ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, паспорту громадянина України він не має, не є громадянином України і за вказаною адресою не проживає. Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2014 р по справі 2/331/340/14 ЄУН 331/10091/13-ц було скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 . В ході судового розгляду справи на підставі акту МКП " Основаніє" від 14.01.2014 р, яке є балансоутримувачем будинку, встановлено, що в кв .АДРЕСА_1 одноосібно проживає ОСОБА_1, а ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою з 1993 року. На підставі цього рішення ОСОБА_1 стала одноособовим власником квартири АДРЕСА_1. Однак до теперішнього часу ОСОБА_2 числиться зареєстрованим у цій квартирі . Представник позивача просить суд усунути перешкоди, шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняти його з реєстрації за вказаною квартирою.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі; у разі неявки відповідача у судове засідання просить відповідно до ст..224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав . Поштове повідомлення повернулось до суду з позначкою "За закінченням строку зберігання"
Відповідно до ст.. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Прийнявши до уваги заяву представника позивача, суд відповідно ст.. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представника позивача, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено , що ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 відповідно свідоцтва НОМЕР_1 від 14.01.1994 р виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Запоріжжя, договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори від 04.04.1995 р , р.№ 2-357 , та рішення Жовтневого райсуду м. Запоріжжя від 14.01.2014 року № 2/331/340/14 ЄУН 331/10091/13-ц.
Відповідно до ст.. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особі, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.01.2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Судом встановлено , що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 з 1988 року фактично не мешкає, не цікавиться квартирою , також це підтверджено в суді було і поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також актом МКП " Основаніє" від 14.01.2014 року .
Таким чином судом із вищезазначеного рішення встановлено , що відповідач не проживає в вищезазначеній квартирі з 1998 року.
Суд вважає, що реєстрація ОСОБА_2 в квартирі, яка належить ОСОБА_1 спричиняє їй, як власнику певні незручності та порушує її права, як власника.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна моє право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
На теперішній час ОСОБА_2 не може вважатися членом родини ОСОБА_1, оскільки більш ніж 15 років не проживає у вказаній вище квартирі у зв'язку з виїздом до Російської Федерації, комунальні послуги не сплачує, особисті речі його відсутні.
Таким чином у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.. ст.. 10,11,212,214-215, 224-226 ЦПК України,суд
ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 втративши право користування житловим приміщенням , та шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Федченко І.М.