АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
30 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_6
сторін захисту - обвинуваченого ОСОБА_7
- захисника ОСОБА_8 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні під №12014100000000918, внесеному 28.05.2014 р. до ЄРДР, обвинувачений:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, має середню спеціальну освіту, неодружений, працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, -
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та йому призначене покарання:
за ч. 1 ст. 307 КК України - чотири роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 309 КК України - два роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання - у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням одного року іспитового строку.
Згідно п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України, на ОСОБА_7 покладені відповідні обов'язки.
Вироком ухвалено про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави судових витрат, пов'язаних із залученням експертів, в сумі 2 652 грн. 25 коп.
Також вирішені питання про речові докази в даному кримінальному провадженні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 (ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2014 р.) - у виді застави в розмірі 97 440 грн. до набрання вироком законної сили залишений без зміни.
Арешт накладений на майно ОСОБА_7 (ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2014 р.) - скасований, особисті речі та грошові кошти, передані на відповідальне зберігання у зв'язку з накладенням арешту на майно, - повернуті ОСОБА_7 .
За змістом обвинувального акта в кримінальному провадженні під №12014100000000918, внесеному 28.05.2014 р. до ЄРДР, органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні наступних діянь.
ОСОБА_7 у невстановлені досудовим слідством місці, час обставинах і спосіб незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, масою 0,872 г, яка містить наркотичний засіб - кокаїн, масою 0,357 г, який став зберігати при собі з метою збуту.
Надалі, 24.07.2014 р. близько 22:40 годині ОСОБА_7 , знаходячись біля під'їзду №1 будинку №8-В по вул. Якуба Коласа в м. Києві, з метою отримання матеріальної вигоди, незаконно збув “ ОСОБА_9 ” шляхом продажу за 2400 грн. поліетиленовий пакет з пазовим замком, в якому знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, масою 0,872 г, що в своєму складі містить наркотичний засіб - кокаїн, масою 0,357 г.
Цього ж дня о 23:05 годині в приміщенні кабінету №11 УБНОН ГУМВС України в м. Києві, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 43, працівниками міліції у “ ОСОБА_9 ” виявлено та вилучено вказаний поліетиленовий пакет з пазовим замком, в якому знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, масою 0,872 г.
За висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві №1629х від 31.07.2014 р., у наданій на дослідження грудкоподібній, порошкоподібній речовині білого кольору, масою 0,872 г, виявлено наркотичний засіб - кокаїн. Маса кокаїну у речовині становить 0,357 г.
Кокаїн, згідно Постанови Кабінету Міністрів №770 від 6 травня 2000 р. (в редакції від 04.09.2012 р.) “Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”, “Список № 1 наркотичних засобів, обіг яких обмежено” в “Таблиці 2”, відноситься до наркотичних засобів.
Зазначене діяння ОСОБА_7 , яке виразилось в умисному незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановлені досудовим слідством час, місці, обставинах і спосіб повторно незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, масою 0,783 г, яка містить наркотичний засіб - кокаїн, масою 0,313 г, який став зберігати при собі з метою повторного збуту.
Надалі, 12.08.2014 р. близько 21:45 годині ОСОБА_7 , знаходячись біля під'їзду №1 будинку №8-В по вул. Якуба Коласа в м. Києві, з метою отримання матеріальної вигоди, незаконно повторно збув “ ОСОБА_9 ” шляхом продажу за 2600 гривень поліетиленовий пакет з пазовим замком, в якому знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, масою 0,783 г, що в своєму складі містить наркотичний засіб - кокаїн, масою 0,313 г.
Цього ж дня о 22:15 годині в приміщенні кабінету №11 УБНОН ГУМВС України в м. Києві, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 43, працівниками міліції у “ ОСОБА_9 ” виявлено та вилучено вказаний поліетиленовий пакет з пазовим замком, в якому знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, масою 0,783 г.
За висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві №1815х від 13.08.2014 р., у наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору, масою 0,783 г, виявлено наркотичний засіб - кокаїн. Маса кокаїну у речовині становить 0,313 г.
Кокаїн, згідно Постанови Кабінету Міністрів №770 від 6 травня 2000 р. (в редакції від 04.09.2012 р.) “Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”, “Список № 1 наркотичних засобів, обіг яких обмежено” в “Таблиці 2”, відноситься до наркотичних засобів.
Наведене діяння ОСОБА_7 , яке виразилось в умисному незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчинене повторно, органами досудового розслідування кваліфіковане за ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановлені досудовим слідством час, місці, обставинах і спосіб повторно незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, загальною масою 3,725 г, яка містить наркотичний засіб - кокаїн, масою 0,968 г, який став зберігати за місцем свого проживання з метою збуту.
13.08.2014 р. в період часу з 20:25 години по 22:00 годину під час обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено три поліетиленові пакети, в яких знаходилася порошкоподібна речовина, масою відповідно 0,881 г, 1,874 г, 0,970 г.
За висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві №1842х від 28.08.2014 р., у наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору, масою 0,881 г, 1,874 г, 0,970 г, виявлено наркотичний засіб - кокаїн. Маса кокаїну у речовинах становить 0,229 г, 0,487 г, 0,252 г. Загальна маса кокаїну становить 0,968 г.
Кокаїн, згідно Постанови Кабінету Міністрів №770 від 6 травня 2000 р. (в редакції від 04.09.2012 р.) “Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”, “Список № 1 наркотичних засобів, обіг яких обмежено” в “Таблиці 2”, відноситься до наркотичних засобів.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” №4 від 26.04.2002 р., про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити спосіб упакування та розфасування.
Зазначене діяння ОСОБА_7 , яке виразилось в умисному незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, вчинене повторно, органами досудового розслідування кваліфіковане за ч. 2 ст. 307 КК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим:
- у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів
- у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 307 КК України.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальні правопорушення вчинені за таких обставин.
20 липня 2014 р. увечері ОСОБА_7 , знаходячись біля нічного клубу “Саксон” по вул. Трутенка в м. Києві незаконно, з метою збуту, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи три поліетиленових пакетики з порошкоподібною речовиною в суміші з наркотичним засобом - кокаїн, масою кокаїну відповідно 0,357 г, 0,313 г та 0,252 г, а всього кокаїну, масою 0,922 г, шляхом купівлі за ціною 200 доларів США за кожний пакетик. Вказаний наркотичний засіб ОСОБА_7 продовжив зберігати з метою збуту за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ).
24 липня 2014 р. ОСОБА_7 через мобільний зв'язок домовився з приятелем “ ОСОБА_9 ” на його прохання про збут йому вказаного вище наркотичного засобу. Діючи згідно домовленості, ОСОБА_7 того ж дня близько 22:40 годині, а також 12 серпня 2014 р. близько 21:45 годині, знаходячись кожного разу біля під'їзду №1 будинку АДРЕСА_2 , незаконно збув “ ОСОБА_9 ”, який під контролем міліції проводив оперативну закупівлю кокаїну, шляхом продажу по одному поліетиленовому пакетику з кокаїном, 24 липня - за 2 400 грн., масою кокаїну 0,357 г, а 12 серпня - за 2 600 грн., масою кокаїну 0,313 г.
Крім того, удень 13 серпня 2014 р. ОСОБА_7 , являючись особою, яка вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, незаконно придбав для власного вживання у тієї ж невстановленої особи два поліетиленових пакетики з кокаїном, масою кокаїну відповідно 0,229 г та 0,487 г, а всього 0,716 г, шляхом купівлі за ціною 200 доларів США за кожний пакетик, після чого продовжив їх зберігати при собі без мети збуту. Того ж дня, у період з 20:25 години по 22:00 годину, під час обшуку за вказаним місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено три поліетиленових пакетики з кокаїном, масою кокаїну відповідно 0,229 г, 0,487 г, 0,252 г.
Видана 24 липня та 12 серпня 2014 р. “ ОСОБА_9 ” правоохоронним органам речовина, яка була придбана у ОСОБА_7 , масою кокаїну відповідно 0,357 г та 0,313 г, а також вилучена в обвинуваченого під час обшуку речовина, масою кокаїну 0,252 г, а всього масою 0,922 г, є наркотичним засобом - кокаїном, обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000р. №770 (Таблиця 2, Список №1), загальний розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000 р.).
Вилучена у ОСОБА_7 під час обшуку за місцем його проживання речовина, масою кокаїну відповідно 0,229 г та 0,487 г, а всього масою 0,716 г, є наркотичним засобом - кокаїном, обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000р. №770 (Таблиця 2, Список №1), загальний розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000 р.).
Приймаючи рішення про кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 діяння з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, суд першої інстанції вмотивував його тим, що обвинувачений збував наркотичний засіб не з метою отримання матеріальної вигоди, а з інших мотивів - “пригостити ним знайому та відшкодувати витрати, понесені на придбання кокаїну. При цьому, збуваючи кокаїн “ ОСОБА_9 ” відповідно 24 липня 2014 р. та 12 серпня 2014 р., тобто “в один спосіб ОСОБА_7 діяв з єдиною метою на виконання домовленості з ним протягом короткого проміжку часу і стосовно тієї ж самої особи, оскільки вони з самого початку не мали наміру обмежитись лише зустріччю 24 липня 2014 р. для збуту ОСОБА_7 і придбанням “ ОСОБА_9 ” кокаїну”. Крім того, за висновком суду першої інстанції, сторона обвинувачення не довела, що ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав “при собі” кокаїн, масою відповідно 0,229 г, 0,487 г, 0,252 г з метою збуту, так як обвинувачений стверджував, що придбав цей наркотичний засіб 13 серпня 2014 р. у незначній кількості (трьох пакетиків) виключно для особистого вживання. Між тим, незаконне придбання та зберігання кокаїну, масою 0, 357 г з метою збуту, а також незаконний збут кокаїну 24 липня 2014 р. суд першої інстанції визнав доведеним і кваліфікував зазначені дії за ч. 1 ст. 307 КК України.
Не погодившись із ухваленим щодо ОСОБА_7 вироком суду першої інстанції, старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 30.12.2014 р. подала апеляційну скаргу, у якій просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 8.12.2014 р. щодо нього в частині юридичної кваліфікації його діянь за ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України та в частині призначеного йому покарання - скасувати та ухвалити апеляційним судом у цій частині свій вирок, яким визнати його винуватим та призначити покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України - чотири роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК України - шість років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На обгрунтування апеляційних вимог прокурор ОСОБА_5 зважає на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню та неправильному тлумаченні закону, який суперечить його точному змісту (ч. 2 ст. 307 КК України); застосуванні закону (ст. 75 КК України), який не підлягає застосуванню, тобто неправильне звільнення від відбування покарання з випробуванням, як наслідок цього невідповідність призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, яке за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м'якість.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_7 - не оскаржений.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , викладених в апеляційній скарзі; вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення за наведених у ній обставин; доводи обвинуваченого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_8 , які заперечували відносно задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обгрунтованим і вмотивованим, просили цей вирок залишити без змін; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_7 останнє слово, вивчивши та перевіривши матеріали судового й кримінального проваджень, обговоривши та обміркувавши доводи апелянта, - колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційну скаргу такою, підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, а саме, зокрема, вирок - ухваленим компетентним судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно визначених ст. 94 цього Кодексу правил, які грунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх дійсних обставин кримінального провадження, керуючись законом, кожний зібраний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність усіх зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного вироку, в якому повинні бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення з вирішенням питань, зазначених у ст. 368 КПК України, а також з правильною кваліфікацією діяння обвинуваченого у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.
Цих вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції, перекваліфіковуючи інкриміновані органами досудового розслідування ОСОБА_7 діяння у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, на ч. 2 ст. 309 КК України належно не дотримався, внаслідок чого очевидно виявились наявними: невідповідність його висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, містять за своїм змістом істотні суперечності, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню та в неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту, застосуванні закону (ст. 75 КК України), який не підлягає застосуванню, тобто неправильне звільнення від відбування покарання з випробуванням, як наслідок цього невідповідність призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, яке за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м'якість.
Так, за змістом ч. 1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Відтак, ознакою повторності є те, що всі злочини, з яких вона складається, вчиняються в різний час, а їх неодночасне вчинення означає, що не збігаються за часовими показниками початкові моменти вчинення кожного зі злочинів, юридично тотожних, однакових за своїм складом, в даному випадку незаконного придбання з метою збуту, й також незаконного збуту наркотичних засобів (ст. 307 КК України).
При повторності юридично тотожних, одинакових за своїм складом злочинів, у даному випадку, передбачених ст. 307 КК України, кожен з них має власну суб'єктивну сторону, зокрема, самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням такого окремого злочину, за умови відсутності ознаки продовжуваного або триваючого злочину.
У частині невідповідності висновків суду, викладених у вироку судом першої, фактичним обставинам кримінального провадження, об'єктивно не підтверджені доказами обставини придбання ОСОБА_7 наркотичного засобу - кокаїну 20.07.2014 р., масою 0, НОМЕР_1 , 0, 313 г., 0, 252 г, біля нічного клубу “Саксон” по вул. Тургенівській в м. Києві, а також придбання ним кокаїну 13.08.2014 р., масою 0, 229 г та 0, 487 г з метою особистого вживання, в тому числі його кількості й вартості. Ці висновки фактично грунтуються тільки на показаннях самого обвинуваченого в судовому засіданні, але аж ніяк не узгоджуються з відомостями, які зафіксовано під час проведення негласної (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
Вкрай надуманим колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції в частині ідентифікації пакетиків з кокаїном, придбаних ОСОБА_7 20.07.2014 р. і 13.08.2014 р., виявлених та вилучених за місцем проживання обвинуваченого в ході проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого 13.08.2014 р., так як відповідних індивідуальних особливостей, що дозволяли б відрізнити наркотичні засоби, придбані ним у різний час. До цього ж, відповідно до висновків хімічних експертиз, % вміст наркотичного засобу - кокаїну в порошкоподібній речовині, виявленій під час обшуку, однаковий, але відрізняється від того, який виявлено за результатами проведення оперативних закупівель 24.07.2014 р. і 12.08.2014 р. Тому три пакетики з порошкоподібною речовиною із вмістом кокаїну, виявлені в процесі обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 13.08.2014 р., найбільш явно були придбані ним одночасно.
Характер та зміст телефонних розмов ОСОБА_7 та, особи, яка проводила оперативні закупівлі кокаїну, об'єктивно засвідчують про наявність наполегливої ініціативи обвинуваченого з метою збуту наркотичного засобу. Як убачається з матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових дій) - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, наявні в них дані беззаперечно підтверджують неодноразові звернення до ОСОБА_7 із пропозиціями придбання наркотичного засобу. Принаймі, подібні розмови відбувалися 22.07.2014 р., 27.07.2014 р., 12.08.2014 р. тощо. Але, не зважаючи на відповідні засоби конспірації, за змістом телефонних розмов є зрозумілим, що мова йшла: про кількість наркотичного засобу, яку особи бажають придбати, його вартість, вагу та наявність розфасування (наприклад, розмова 27.07.2014 р.: звернення особи - “мені треба це...”, відповідь ОСОБА_7 - “зрозуміло, тариф 1,8”, “у мене всього чотири і до мене повинні зараз приїхати по двісті забрати”, “буде вага нормальна” і т.д. й т. п.).
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним виключення судом першої інстанції з обвинувачення вказівки про збут ОСОБА_7 наркотичного засобу з метою отримання матеріальної вигоди, а вчинення цих дій з інших особистих мотивів, оскільки вартість проданого ним “ ОСОБА_9 ” кокаїну 24.07.2014 р. становила 2400 грн., а 12.08.2014 р. - 2600 грн.
До цього ж, аналіз протоколів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо- та відеоконтролю й матеріальних носіїв інформації до них об'єктивно свідчить про відсутність будь-яких намірів або пропозицій у покупця “ ОСОБА_9 ” станом на 24.07.2014 р. про повторне придбання кокаїну в ОСОБА_7 , тобто домовленості з цього приводу між ними не зафіксовано. Разом з цим, друга оперативна закупівля кокаїну проведена “ ОСОБА_9 ” у ОСОБА_7 12.08.2014 р. через достатньо тривалий період часу - майже три тижні, за наявності в обвинуваченого самостійного умислу на збут наркотичного засобу, який виник перед вчиненням даного окремого злочину, за відсутності ознак продовжуваного або триваючого злочину.
Виходячи з цього, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_7 по збуту кокаїну “ ОСОБА_9 ” 24.07.2014 р. та 12.08.2014 р. охоплювались єдиним умислом, тобто штучно об'єднавши два окремих епізоди збуту наркотичного засобу, помилково кваліфікував ці діяння обвинуваченого за ч. 1 ст. 307 КК України, не врахувавши ознаку повторності.
Також суд першої інстанції з посиланням у вироку лише на показання ОСОБА_7 в судовому засіданні прийшов до безпідставного висновку про незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу - кокаїну 13.08.2014 р. для власного вживання обвинуваченим, тобто без мети збуту, кваліфікувавши його діяння за цим епізодом за ч. 2 ст. 309 КК України, тобто вчиненого особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 307 КК України.
Проте такий висновок колегія суддів апеляційної інстанції вважає хибним і з ним не погоджується.
Так, як убачається з матеріалів провадження, 13.08.2014 р. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 у кв. АДРЕСА_3 , співробітниками УБНОН виявлено та вилучено три поліетиленові пакети з порошкоподібною речовиною, масою 0,881 г, 1, 874 г, 0,970 г, із вмістом у них кокаїну відповідно 0,229 г, 0,487 г, 0, 252 г.
Згідно керівних роз'яснень, які містить абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 р. “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”, про умисел на збут наркотичних засобів тощо може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби не вживає, але зберігає їх; тощо.
Між тим, об'єктивно підтверджених фактів вживання ОСОБА_7 і, відповідно, придбання та зберігання ним кокаїну для власного вживання під час досудового розслідування й судового розгляду матеріалів провадження судом першої інстанції не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги, наведені старшим прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у незастосуванні судом закону, який підлягає застосуванню та неправильному тлумаченні закону, який суперечить його точному змісту (ч. 2 ст. 307 КК України), колегія суддів апеляційної інстанції вважає цілком обґрунтованими й такими, що впливають на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення щодо ОСОБА_7 .
Що стосується доводів апеляційної скарги старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось застосуванні закону (ст. 75 КК України), який не підлягає застосуванню, тобто неправильне звільнення від відбування покарання з випробуванням, як наслідок цього невідповідність призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, яке за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м'якість, - колегія суддів також уважає небезпідставними та з ними погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
До цього ж, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Проте, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, не обгрунтував належним чином у вироку свого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування ним покарання.
Між тим, вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Як убачається з мотивувальної частини вироку /т. 1 а. с. п. 229-230/, призначаючи ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а інше - злочином середньої тяжкості, та дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, працює, має на утриманні малолітню дитину та матір-пенсіонерку, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, при цьому визнав обставинами, які пом'якшують покарання, у вересні 2014 р. добровільно пройшов лікування від наркоманії, щире каяття та висловлену ним готовність сприяти відповідним органам у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, обставин, що обтяжують покарання, не встановлено, приймаючи до уваги сукупність вказаних обставин і дані про стан його здоров'я, вважав необхідним призначити йому покарання в мінімальних межах санкцій ст. ст. 307 ч. 1, 309 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, дійшовши висновку, що призначення такого покарання, необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нового злочину.
Проте, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які класифікуються як тяжкі злочини (ч. 4 ст. 12 КК України), та є такими, які спрямовані проти здоров'я населення, вчиняються у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, пов'язані з придбанням та зберіганням з метою збуту наркотичних засобів, а також самим збутом наркотичних засобів, вчинені повторно, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого.
При цьому, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції не тільки припустився суперечностей у висновках, а також фактично не розмежував мотиви призначення самого покарання і мотиви звільнення від його відбування, чим порушив вимоги, передбачені абз. 6 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, викладені обставини свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів без реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі.
Отже, звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 із застосуванням статті 75 КК України від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, колегія суддів уважає таким, що пов'язане з неправильним застосуванням кримінального закону, який не підлягав застосуванню, повною мірою не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, не сприятиме його виправленню та попередженню вчиненню ним нових злочинів, а тому за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м'якість, про що цілком слушно йдеться в апеляційній скарзі старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .
За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не може залишатися в силі та на підставі статтей 409 частини 1 пункти 2, 4, частини 2; 413 пункти 1, 3; 414 КПК України в частині юридичної кваліфікації діянь ОСОБА_7 та в частині призначеного йому покарання підлягає скасуванню з ухваленням у цих частинах апеляційним судом свого вироку за правилами, визначеними статтею 420 частиною 1 пункти 1, 4, частиною 2 КПК України.
Так, у стадії апеляційного розгляду матеріалів провадження колегію суддів об'єктивно установлено вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень - злочинів за таких обставин.
20 липня 2014 р. увечері ОСОБА_7 , знаходячись біля нічного клубу “Саксон” по вул. Трутенка в м. Києві незаконно, з метою збуту, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи три поліетиленових пакетики з порошкоподібною речовиною в суміші з наркотичним засобом - кокаїн, масою кокаїну відповідно 0,357 г, 0,313 г та 0,252 г, а всього кокаїну, масою 0,922 г, шляхом купівлі за ціною 200 доларів США за кожний пакетик. Вказаний наркотичний засіб ОСОБА_7 продовжив зберігати з метою збуту за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ).
24 липня 2014 р. ОСОБА_7 через мобільний зв'язок домовився з приятелем “ ОСОБА_9 ” на його прохання про збут йому вказаного вище наркотичного засобу. Діючи згідно домовленості, ОСОБА_7 того ж дня близько 22:40 годині, а також 12 серпня 2014 р. близько 21:45 годині, знаходячись кожного разу біля під'їзду №1 будинку АДРЕСА_2 , незаконно збув “ ОСОБА_9 ”, який під контролем міліції проводив оперативну закупівлю кокаїну, шляхом продажу по одному поліетиленовому пакетику з кокаїном, 24 липня - за 2 400 грн., масою кокаїну 0,357 г, а 12 серпня - за 2 600 грн., масою кокаїну 0,313 г.
Крім того, удень 13 серпня 2014 р. ОСОБА_7 , являючись особою, яка вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, незаконно придбав з метою збуту у тієї ж невстановленої особи два поліетиленових пакетики з кокаїном, масою кокаїну відповідно 0,229 г та 0,487 г, а всього 0,716 г, шляхом купівлі за ціною 200 доларів США за кожний пакетик, після чого продовжив їх зберігати при собі з метою збуту. Того ж дня, у період з 20:25 години по 22:00 годину, під час обшуку за вказаним місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено три поліетиленових пакетики з кокаїном, масою кокаїну відповідно 0,229 г, 0,487 г, 0,252 г.
Видана 24 липня та 12 серпня 2014 р. “ ОСОБА_9 ” правоохоронним органам речовина, яка була придбана у ОСОБА_7 , масою кокаїну відповідно 0,357 г та 0,313 г, а також вилучена в обвинуваченого під час обшуку речовина, масою кокаїну 0,252 г, а всього масою 0,922 г, є наркотичним засобом - кокаїном, обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000р. №770 (Таблиця 2, Список №1), загальний розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України №188 від 1.08.2000 р.).
Вилучена у ОСОБА_7 під час обшуку за місцем його проживання речовина, масою кокаїну відповідно 0,229 г та 0,487 г, а всього масою 0,716 г, є наркотичним засобом - кокаїном, обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженим Постановою КМУ від 06.05.2000р. №770 (Таблиця 2, Список №1), загальний розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України №188 від 1.08.2000 р.).
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні зазначених діянь підтверджується об'єктивними даними, які містяться в далі наведених джерелах доказів:
- показаннях обвинуваченого ОСОБА_7 , який в стадії судового розгляду провадження судом першої інстанції показав, що оскільки вживав кокаїн, він спілкувався з людьми, які можуть собі дозволити, хоча й рідко, вжити цей наркотичний засіб. До нього, ОСОБА_7 , зверталися з цього приводу за допомогою, але можливостей її надати він не мав. Але, знаючи чоловіка на ім'я “ ОСОБА_10 ”, який збував кокаїн, він, ОСОБА_7 , 20 липня 2014 р. увечері, знаходячись біля нічного клубу ”Саксон” по вул. Трутенка, з метою збуту, придбав у нього три пакетики з кокаїном, масою кокаїну в яких відповідно 0,357 г, 0,313 г та 0,252 г не оспорював, шляхом купівлі за ціною 200 доларів США за кожний пакетик. Цей кокаїн він зберігав за місцем свого проживання і не мав наміру його реалізовувати стороннім особам з метою одержання матеріальної вигоди, а мав на меті за першої необхідності надати за собівартістю своїм знайомим і тільки на їх прохання для підтримання дружніх стосунків. Саме так вийшло з “ ОСОБА_9 ”, з якою підтримував близькі стосунки. Як далі показав ОСОБА_7 , 24 липня 2014 р. на його мобільний телефон номер ...23-40 зателефонувала “ ОСОБА_9 ”, яка попросила віднайти для неї кокаїн, на що він, ОСОБА_7 , дав згоду, маючи кокаїн у своєму розпорядженні. Діючи згідно домовленості між ними, він того ж дня близько 22:40 годин, а також 12 серпня 2014 р. близько 21:45 годин, знаходячись кожного разу біля під'їзду №1 свого будинку, передавав “ ОСОБА_9 ” за 200 доларів в еквіваленті у гривнях кожного разу по одному найбільшому за розміром поліетиленовому пакетику з кокаїном, у першому випадку за 2400 грн., а в другому - за 2600 грн. Крім того, удень 13 серпня 2014 р. він, ОСОБА_7 , придбав для власного вживання у того ж “Олексія”, якого випадково зустрів біля свого будинку, два різні за розміром поліетиленових пакетики з кокаїном, масу якого відповідно 0,229 г та 0,487 г - не оспорював, шляхом купівлі за ціною 200 доларів США за кожний пакетик, і продовжив їх зберігати вдома без мети збуту. Того ж дня увечері, під час санкціонованого судом обшуку, за місцем його проживання працівниками міліції були виявлені та вилучені вказані два пакетики з кокаїном, а також найменший за розміром пакетик, що залишився у нього від купівлі 20 липня 2014 р., масою кокаїну 0,252 г;
- протоколах огляду покупця та вручення грошових коштів від 24 липня та 12 серпня 2014 р., які проводилися з 22:15 години по 22:30 годину 24 липня та з 20:50 години по 21:10 годину 12 серпня - “ ОСОБА_9 ”, котрий дав добровільно згоду на проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу (кокаїну) в ОСОБА_7 , кожного разу отримував для проведення такої закупівлі грошові кошти, а саме 24 липня - в сумі 2400 грн., а 12 серпня - 2 600 грн., купюрами відповідного номіналу, серії та номеру, при цьому останнього разу серед них були дві купюри номіналом 50 грн. РБ 3398338 та ВШ 2969787 /т. 1 а.с.п. 53-60, 80- 85/;
- протоколах огляду місця події від 24 липня та 12 серпня 2014 р. - “ ОСОБА_9 ” за результатами контрольної закупівлі у ОСОБА_7 кокаїну, за даними якого “покупець” видавав кожного разу того ж дня працівникам міліції прозорий поліетиленовий пакетик з пазовим замком, заповнений порошкоподібною речовиною білого кольору /т. 1 а.с.п. 61-65, 86-89/;
- протоколах про результати контролю за вчиненням злочину від 25 липня та 13 серпня 2014 р., які містять аналогічні наведеним раніше дані, крім того, кожного разу контрольна закупівля кокаїну в ОСОБА_7 проводилася ” ОСОБА_9 ” біля під'їзду №1 будинку АДРЕСА_2 /т. 1 а.с.п. 51-52, 78-79/;
- протоколі про результати зняття інформації з телекомунікаційних мереж, а саме з номеру оператора мобільного зв'язку НОМЕР_2 від 21 серпня 2014 р., в якому зафіксована фонограма розмови, що відбулася о 17:15 годині 24 серпня 2014 р. між обвинуваченим та жінкою, яку ОСОБА_7 ідентифікував в суді як “ ОСОБА_9 ”, яка користувалася номером оператора мобільного зв'язку ... 32-06, а також смс-переписка між ними потягом вечора 12 серпня 2014 р. з приводу домовленості між ними на придбання кокаїну, а також інші дати перемовин ОСОБА_7 з приводу придбання з метою збуту та збуту наркотичних засобів /т. 1 а.с.п. 154-167, 168/;
- протоколі про результати аудіо- та відеоконтролю за особою від 21.08.2013 р., в якому зафіксовані дані про зустрічі ОСОБА_7 та “ ОСОБА_9 ” під час збуту кокаїну 24 липня та 12 серпня 2014 р. /т. 1 а.с.п. 145-146/.
Зазначені негласні слідчі (розшукові) дії були проведені в межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину №12014100000000818, внесеного в ЄРДР 28.05.2014 р. /т. 1 а.с.п. 1/ та на підставі постанов слідчих суддів, прокурора та доручень прокурора, який здійснював процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням в межах цього провадження, в межах визначеного строку на проведення слідчих дій, з використанням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошей) та із залученням на добровільній основі до конфіденційного співробітництва сторонньої особи /т. 1 а.с.п. 47-50, 74-77, 142-144, 152-153/, із забезпеченням мінімального рівня втручання в приватне життя ОСОБА_7 , який не можна визнати неспіврозмірним із метою викриття протиправної його діяльності, з належною фіксацією їх ходу та результатів.
Задокументовані дані щодо обставин зустрічей “ ОСОБА_9 ” із ОСОБА_7 24 липня та 12 серпня 2014 р., які містять протоколи про зняття інформації з телекомунікаційних мереж та про результати аудіо- та відеоконтролю за особою, а також про результати контролю за вчиненням злочинів від 25 липня та 13 серпня 2014 р., повністю узгоджуються між собою, в тому числі за часом та місцем подій, які в них зафіксовані, умовами їх перебігу за участю вказаних осіб, і мають взаємодоповнюючий характер, розкриваючи до деталей характер дій вказаних осіб як учасників зустрічі, які спочатку її організовують під час телефонної розмови, а потім, спілкуючись нетривалий час, її проводять з метою збуту/придбання наркотичних засобів.
У судовому засіданні не здобуто і стороною захисту не надано доказів, які хоча б із деякою вірогідністю, враховуючи правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини за аналогічними справами, давали б обґрунтовані підстави припускати те, що збут ОСОБА_7 24 липня та 12 серпня 2014 р. “ ОСОБА_9 ” кокаїну відбувся завдяки провокації чи підбурюванню з боку співробітників міліції.
У досліджених судом першої інстанції клопотаннях слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24 червня та 15 липня 2014 р. /т. 1 а.с.п. 139-141, 149-151/, які судами були визнані такими, що заслуговують на задоволення, спеціальний підрозділ міліції УБНОН мав оперативну інформацію про те, що ОСОБА_7 може бути причетним до незаконного обігу кокаїну.
Таким чином у слідчих органів були обґрунтовані причини підозрювати ОСОБА_7 у причетності до незаконного обігу наркотичних засобів, а тому контрольні закупівлі як 24 липня 2014 р., так і 12 серпня 2014 р. були санкціоновані прокурором, який на той час мав обґрунтовані підстави усвідомлювати, що ОСОБА_7 може займатися протиправною діяльністю у цій сфері, що за практикою Європейського суду з прав людини вказує на відсутність провокації (постанова у справі “Веселов та інші проти Російської Федерації” від 2 жовтня 2012 р., § 122).
Отже, контроль за вчиненням злочину був проведений 24 липня та 12 серпня 2014 р. у спосіб з дотриманням порядку і на підставах, передбачених кримінальним процесуальним законом, із дотриманням загальних засад кримінального провадження, які гарантують права і свободи людини та громадянина (п. п 1-10 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 2, 4 та 6, ст. ст. 246, 251, 252, 271, 273, 275 КПК України).
Також винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованих органами досудового розслідування кримінальних правопорушень об'єктивно підтверджується:
- висновками експертів №1629х від 31 липня 2014 р. та №1815х від 13 серпня 2014 р., за підсумками яких надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, яка знаходилася у прозорому поліетиленовому пакетику з пазовим замком, що вилучався у ” ОСОБА_9 ” за результатами контрольної закупівлі, містила наркотичний засіб - кокаїн, масою відповідно 0,357 г та 0,313 г /т. 1 а.с.п. 69-70, 93-95/;
- протоколі обшуку від 13 серпня 2014 р., згідно якого за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) було виявлено та вилучено три пакетики з порошкоподібною речовиною, а також грошові кошти, купюрах різного номіналу, серії та номеру, серед яких були дві купюри номіналом 50 грн. РБ 3398338 та ВШ 2969787 /т. 1 а.с.п. 102-122/;
- висновку експерта №1842х від 28 серпня 2014 р., надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, яка знаходиться у трьох прозорих поліетиленових пакетиках, що були вилучені під час обшуку житлового приміщення ОСОБА_7 13 серпня 2014 р., містять наркотичний засіб - кокаїн масою кокаїну відповідно 0,229 г, 0,487 г та 0,252 г /т. 1 а.с.п. 126-127/;
- грошовими коштами в купюрах номіналом 50 грн. РБ 3398338 та ВШ 2969787, вилученими 13.08.2014 р. під час обшуку з місцем проживання ОСОБА_7 , які були ідентифіковані в якості засобів контрольної закупівлі, проведеної за участю “ ОСОБА_9 ” за придбаний ним кокаїн.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції на підставі оцінки всіх зібраних доказів у їх сукупності вважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованих кримінальних порушень є доведеною, за виключенням подвійної кваліфікації діянь обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, яка є зайвою, оскільки охоплюється наявною кваліфікуючою ознакою “повторності” придбання та зберігання з метою збуту й самого збуту наркотичних засобів і додаткової кваліфікації не потребує.
Умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, підлягають правовій кваліфікації за ч. 1 ст. 307 КК України.
Умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчинених повторно підлягають правовій кваліфікації за ч. 2 ст. 307 КК України.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів апеляційного суду враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, що класифікуються як тяжкі злочини (ч. 4 ст. 12 КК України) та дані про особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_7 згідно правил ст. 89 КК України є таким, що не має судимості /т. 1 а.с.п. 200/, за місцем проживання характеризується позитивно /т. 1 а.с.п. 201/, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /т. 1 а.с.п. 204/, на обліку в лікарів психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом - не перебуває /т. 1 а.с.п. 202, 203/, будь-яких даних про працевлаштування матеріали провадження - не містять.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, колегія суддів апеляційної інстанції - не убачає.
З урахуванням наведеного, фактичних обставин провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, визначених санкціями ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.
Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 , а також меті запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення вимог в межах поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 3, 420 ч. 1 п. п. 2, 4, ч. 2 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 - задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 8 грудня 2014 року щодо ОСОБА_7 в частині юридичної кваліфікації діянь та в частині призначеного йому покарання - скасувати.
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 307 КК України - у виді чотирьох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 - відраховувати з 30 березня 2015 року.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання період попереднього ув'язнення: з 13 серпня 2014 р. по 22 серпня 2014 р.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяти під варту в залі судових засідань Апеляційного суду м. Києва.
У решті цей вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок Апеляційного суду м. Києва набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 с і п о в а