04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" березня 2015 р. Справа№ 910/17705/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі Філімонова І.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.14року (повний текст якого складено 11.11.2014р.)
у справі №910/17705/14 (суддя І.І. Борисенко)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів"
до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
третя особа Товариство з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод"
про стягнення 17 066, 10 дол. США, що еквівалентно 224 077, 89 грн.
На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Славутський цикорієсушильний завод» про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 17 066, 10 США, що еквівалентно 224 077, 89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було помилково перераховані грошові кошти у розмірі 17 066, 10 доларів США на валютний рахунок - 840/USD №26004100306001 в ПАТ "Брокбізнесбанк", який на момент перерахування був закритий за заявою третьої особи, натомість відповідач протиправно відмовляється повернути помилково сплачені кошти у зв'язку із тим, що в ПАТ "Брокбізнесбанк" діє тимчасова адміністрація.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 р. у справі № 910/17705/14 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач здійснивши переказ коштів до банку набув статусу кредитора банку, на якого поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2014 року у справі № 910/17705/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду міста Києва області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року скаржнику було відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Тарасенко К.В., Іоннікова І.А. та призначено розгляд скарги на 24.03.2015 року.
Представники апелянта та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 року у справі № 910/17705/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2014 року у справі № 910/17705/14.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вірно встановлено судом першої інстанції постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 віднесено відповідача - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 9 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014.
Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 року № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 року № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Відповідача - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банку відділу запровадження процедур тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куренного Олександра Вікторовича на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.
Інформація про ліквідацію Банку була розміщена 12 червня 2014 року на офіційному сайті Фонду за адресою: www.fg.gov.ua. Відомості про ліквідацію AT "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію опубліковано у газетах "Урядовий кур'єр" № 113 (5235) від 14 червня 2014 року) та "Голос України" (№1 13(5863) від 14 червня 2014 року).
03 квітня 2014 року до Відповідача надійшли кошти від Позивача в сумі 17 066, 10 доларів США для подальшого зарахування на поточний рахунок №26004100306001, відкритий третьою особою по справі.
Однак, на момент надходження до Відповідача коштів зазначений поточний рахунок був закритий.
Позивач звернувся до ПАТ "Брокбізнесбанк" з листом від 12.05.2014 № 31, у якому просив, повернути помилково перераховані кошти зараховані 04.04.2014 р.
За наслідком розгляду вказаного звернення, в електронному вигляді надійшла відмова у задоволенні зазначених вимог, у зв'язку із визнанням Відповідача неплатоспроможним та запровадженням тимчасової адміністрації.
Згідно із рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 № 45 розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014.
16 жовтня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №226/14 про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT "Брокбізнесбанк". Вимоги позивача включені до Реєстру та віднесені до сьомої черги згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Апелянт стверджує, що жодна норма Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також будь-яка норма іншого акта законодавства, не пов'язує введення, згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації, з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, банківського обслуговування тощо. Крім того вказав, що законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках у неплатоспроможному банку, які надійшли на рахунки помилково і були зараховані Фондом на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не може погодитись з такими твердженнями, з огляду на наступне.
Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частинами 1, 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначаються наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку.
Так, у ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.
Водночас, частиною першою статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.
У відповідності до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 510 цього Кодексу сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
За правилом ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідач - боржником.
Отже з огляду на вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач являється кредитором банку, на якого поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відтак, після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Кредитор банку вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку у строк, встановлений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону (про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду) уповноважена особа Фонду здійснює, зокрема, такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Згідно з частиною 6 вказаної статті уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.
При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 17 066,10 дол. США, оскільки у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, тоді як позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити переказ помилково перерахованих грошових коштів в період запровадження в ньому тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції обмежувалось повноваженнями ПАТ "Брокбізнесбанк", передбаченими п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Крім того, під час вирішення даного спору судом першої інстанції у відповідача 10.06.2014 відкликано банківську ліцензію, тоді як без банківської ліцензії відповідач не має право здійснювати банківську діяльність, в тому числі і здійснювати розрахункове-касове обслуговування клієнтів з переказу коштів на рахунки клієнтів, які відкриті в інших банківських установах, а отже з урахуванням вищенаведеного та тої обставини, що вимоги позивача були включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT "Брокбізнесбанк", місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Залів» залишити без задоволення, рішення суду Господарського м. Києва від 06.11.2014 року по справі № 910/17705/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/17705/14 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова