Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" березня 2015 р.Справа № 922/3993/13
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Бринцев О.В.
судді: Аюпова Р.М. , Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мушкетер", м. Дніпропетровськ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лір-2000", м. Харків;
про стягнення 947.422,71 грн.
за участю :
прокурор - Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.2014 р.;
представник:
позивача - Кварацхелія Г.Е., довіреність № 08-11/194/2-15 від 20.01.2015 р.;
відповідача - не з"явився;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Лір-2000" : не з"явився
Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - ТОВ "Мушкетер" щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 947422,71 грн. за використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Червоного міліціонера, 30, загальною площею 1,2421 га без правовстановлюючих документів.
Прокурор позов підтримує повністю та наполягає на його задоволенні з підстав вказаних у позовній заяві.
Представник позивача позов прокурора підтримує повністю та просить суд позов задовольнити.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, у відзиві на позовну заяву прокурора (від 29.10.2013 р. вх. № 39956, т. І а.с. 61-71) проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що в його діях відсутні ознаки господарського правопорушення; документи, які надані прокурором на підтвердження факту використання відповідачем земельної ділянки, складені з порушенням норм чинного законодавства; відповідна ділянка зайнята використовується не тільки відповідачем, а й іншими особами, котрих слід також притягнути до відповідальності; площа земельної ділянки визначена неправильно; за свою частину земельної ділянки відповідач сплачує земельній податок у встановленому порядку і розмірі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Лір-2000", свого представника у судове засідання 24.03.2015 р. не направила, доказів на виконання судової ухвали від 10.02.2015 р. не надала, причини неявки у судове засідання суду не повідомила.
Приймаючи до уваги, що відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Лір-2000", з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Лір-2000", не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв"язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.
Станом на 29.05.2013 р. (інформаційна довідка з реєстру права власності на нерухоме майно від 29.05.2013 р. № 4067861, т. І а.с. 24-25) право власності на нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 354,2 м.кв., "Б-1" загальною площею 407 м.кв., "В-1" загальною площею 414,2 м.кв. та "Г-1" загальною площею 60,1 м.кв., по вул. Червоного Міліціонера, 30 у м. Харкові зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2009 р. (т. І а.с. 77- 78).
27.05.2013 року посадовими особами управління земельних відносин Харківської міської ради складено Акт № 1898/13 обстеження, визначення меж, площу та конфігурації земельної ділянки, по вул. Червоного Міліціонера, 30 у м. Харкові (т. І а.с. 30-31), за висновками якого земельна ділянка по вул. Червоного Міліціонера, 30, у м. Харкові, загальною площею 1,2421 га, яка знаходиться у користуванні ТОВ фірми "Мушкетер", використовується останнім для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (складські та допоміжні), без оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.06.2013 р. № 401 (т. І а.с. 36) затверджено Акт № 375 від 07.06.2013 року про визначення збитків у сумі 947422,71 грн. за використання земельної ділянки по вул. Червоного міліціонера, 30 у м. Харкові загальною площею 1,2421 га для експлуатації та обслуговування нерухомого майна з порушенням вимог земельного законодавства, період розрахунку збитків за період з 01.07.2010 р. до 01.01.2011 р. (т. І а.с. 35).
Управління земельних відносин Харківської міської ради листом-повідомленням від 19.06.2013 № 5649/0/84-13 направлено ТОВ фірмі «МУШКЕТЕР» копію вказаного рішення з актом про визначення збитків та запропоновано добровільно відшкодувати визначені збитки у 10-денний термін з дати отримання листа та повідомити управління про результати його розгляду (т. І а.с. 37, докази направлення відповідачу т. І а.с. 38, 39).
Як стверджує прокурор у позовній заяві та, що підтверджується позивачем, у тому числі у правовому обгрунтуванні позовних вимог від 29.10.2013 р. № 12533/9-13 (т. І а.с. 103-110) та його повноважним представником у судовому засіданні 24.03.2015 р., відповідач суму завданих збитків у розмірі 947.422,71 грн. позивачу не сплатив.
Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою здійснює Харківська міська рада Харківської області, яка є позивачем по даній справі.
У відповідності до положень ст.80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Відповідно до ст. 83 цього кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону -частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач використовує земельну ділянку по вул. Червоного Міліціонера, 30, у м. Харкові, загальною площею 1,2421 га, без оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України.
Факт використання ділянки за відсутності договору оренди підтверджується матеріалами справи (актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 27.05.2013р. № 1898/13, повідомленням від 19.06.2013 р. № 5649/0/84-13 від 19.06.2013 р., листом державної інспекції сільського господарства від 07.08.2013 р. № 04.02-28/7539, іншими доказами, наявними в матеріалах справи).
Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, міськими, районними та обласними радами.
Уповноваженими посадовими особами Управління земельних відносин Харківської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки по вул. 23 Серпня, 12-А у м. Харкові. За результатами обстеження було складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 19.04.2012р. № 1534/12.
Порядок визначення вартості безпідставного користування земельною ділянкою визначено Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 №130/09, яким затверджено "Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату на землю" (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5.1. Порядку нарахування збитків проводиться у випадку не оформлення документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою у строк, встановлений рішенням Харківської міської ради про надання або поновлення права оренди земельної ділянки, збитки визначаються після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.5.4 даного Порядку, відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (Харківська міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.
Відповідно до акту про визначення збитків від 07.06.2013 р. за № 375, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.06.2013 р. № 4012, про визначення збитків в сумі 947422,71 грн., які нанесені відповідачем позивачу за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Червоного Міліціонера, 30 без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону.
Відповідно ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Статтею 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, з моменту прийняття міською радою рішення, жодного разу не звертався до позивача із проханням укласти договір, хоча рішенням міської ради такий обов'язок було покладено саме на відповідача. Між тим, ч. 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Норма вказаної статі встановлює, що враховуються, а не є обов'язковими заходи, вчинені кредитором щодо одержання недоотриманих коштів, в даному випадку, за користування земельною ділянкою. Заходи щодо одержання недотриманих коштів можуть і не вчинятись, оскільки закон чіткої та прямої вказівки на їх вчинення не визначає та не покладає жодного обов'язку по їх вчиненню на кредитора, а тільки визначає такі заходи як додаткові, які можуть або не можуть бути врахованими при наявності спору. При цьому, відповідно до п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України. Отже, слід розрізнити те, що застосування ст. 623 ЦК України можливе у випадку невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору. З матеріалів справи вбачається та не заперечується та підтверджується сторонами, що договору оренди земліа те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи
Стаття 1166 ЦК України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
З огляду на подані суду докази вбачається установленим факт порушення відповідачем вимог чинного земельного законодавства України, що виявився у використанні земельної ділянки без договору оренди земельної ділянки та є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано відповідним Порядком. Листами Управління земельних відносин Виконавчого комітету міської ради, що містяться в матеріалах справи, відповідача було запрошено на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, також відповідачеві направлений акт про визначення збитків власнику землі з пропозицією добровільного їх відшкодування, однак, в добровільному порядку збитки відшкодовані не були.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В даному разі, обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписи про усунення правопорушення та інші).
Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125,126 Земельного кодексу України правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.
Збитками в даному разі слід розуміти неодержаний прибуток (упущену вигоду). Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
Розмір збитків визначено відповідно до "Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 р. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284.
В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачем не спростував, суд приходить до висновку, що позов про стягнення збитків у розмірі 947.422,71 грн. підлягає задоволенню.
Стосовно заперечень, вказаних відповідачем у відзиві на позовну заяву прокурора (від 29.10.2013 р. вх. № 39956, т. І а.с. 61-71) про те, що в його діях відсутні ознаки господарського правопорушення; документи, які надані прокурором на підтвердження факту використання відповідачем земельної ділянки, складені з порушенням норм чинного законодавства; відповідна ділянка зайнята використовується не тільки відповідачем, а й іншими особами, котрих слід також притягнути до відповідальності; площа земельної ділянки визначена неправильно; за свою частину земельної ділянки відповідач сплачує земельній податок у встановленому порядку і розмірі, суд зазначає наступне.
За змістом п.2.5-1, п. 2.6. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК України.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.01.2014 р. по справі № 638/20267/13-а (т. ІІ а.с. 177-180), залишеною без змін ухвалою від 17.04.2014 р. (т. ІІ а.с. 181-184), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мушкетер" до Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №401 від 12.06.2013 року "Про затвердження акту визначення збитків", - в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
При цьому, у даній справі судом було установлено, що вчиняючи оскаржувані дії та рішення, Харківська міська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин.
Щодо відсутності завданих Харківській міській раді збитків та неможливості отримання Харківською міською радою доходу від оренди земельної ділянки на якій розташовано об'єкти нерухомого майна належні відповідачу суд вказує на наступне.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Положеннями Земельного кодексу України визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку.
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Рішенням Харківської міської ради від 21.11.2007 р. № 239/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів", ТОВ фірмі "Мушкетер" надано земельну ділянку по вул. Червоного Міліціонера, 30 у м. Харкові для будівництва та подальшої експлуатації об'єктів (т. ІІ а.с. 49).
Наявність рішення щодо надання в оренду земельних ділянок суб'єктам господарювання позбавляє міську раду права надавати земельну ділянку іншому суб'єкту господарювання.
Твердження відповідача про невідповідність розміру земельної ділянки, вказаної в акті, розміру вказаному у договорі купівлі-продажу нежитлових будівель від 15.10.2009 р., що на думку відповідача свідчить про помилковість розрахунку, також не доведені відповідачем належним чином.
По-перше, дійсно за договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 15.10.2009 р. нежитлові будівлі літ. "А-2" загальною площею 354,2 м.кв., "Б-1" загальною площею 407 м.кв., "В-1" загальною площею 414,2 м.кв. та "Г-1" загальною площею 60,1 м.кв., по вул. Червоного Міліціонера, 30 у м. Харкові, загальною площею мають 1235,5 м.кв.
Договір купівлі-продажу від 03.08.2001 р. укладався відносно нежитлових будівель літ. "А-2" загальною площею 353,6 м.кв., "Б-1" загальною площею 407 м.кв., "В-1" загальною площею 414,2 м.кв. та "Г-1" загальною площею 60,1 м.кв., по вул. Червоного Міліціонера, 30 у м. Харкові, загальною площею мають 1234,90 м.кв. (т. І а.с. 75, акт до нього т. І а.с. 76).
Водночас, Рішенням Харківської міської ради від 21.11.2007 р. № 239/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів", ТОВ фірмі "Мушкетер" надано земельну ділянку по вул. Червоного Міліціонера, 30 у м. Харкові для будівництва та подальшої експлуатації об'єктів загальною площею 1,2412 га (реєстраційне посвідчення від 17.08.2001 р., т. І зворотна сторона а.с. 76).
По-друге, відповідно до положень статті 25 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», спори з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності, і вирішуються судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством України.
За таких умов суд дійшов висновку, що Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 27.05.2013 року №1898/13, в разі незгоди позивача з його змістом, слід оскаржувати у встановленому статтею 25 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», а одні лише бездоказові припущення позивача про невідповідність вказаного акту дійсним обставинам не може бути підставою для визнання Акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 27.05.2013 року №1898/13 недійсним чи таким, що містить недостовірну інформацію.
Доказів оскарження/скасування вказаного акту у встановленому порядку відповідачем не надано, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.
Щодо доводів відповідача, стосовно відсутності у прокурора права на звернення до суду із даним позовом в особі Харківської міської ради, суд вважає за необхідне зазначити.
Зі змісту статті 2 Господарського процесуального кодексу України слідує, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді і шляхом пред'явлення цього позову реалізуються зазначені повноваження. Здійснюючи вказані повноваження, прокурор згідно зі статтями 35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Інтереси держави закріплюються як нормами Основного закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності на господарювання тощо.
Міські ради та їх виконавчі комітети, є органами місцевого самоврядування, представляють територіальні громади і «здійснюють від імені, і в інтересах, функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад у відповідності з законом здійснюють правовідносини по володінню, використанню та розпорядженню об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують всі майнові операції.
Відповідно статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.
Відповідно пункту 12 абзацу 1 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність,та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
З урахуванням наведених положень пункту 12 Перехідних положень ЗК, встановлено тимчасове право (до розмежування земель державної та комунальної власності) розпорядження землями в межах населених пунктів відповідним місцевим радам.
Слід також зауважити, що орендна плата поступає до місцевого бюджету, від наповнення якого залежить нормальна життєдіяльність та функціонування адміністративно-територіальної одиниці, несплата якого є порушенням державного інтересу у сфері фінансування у відповідному районі та є підставою у розумінні діючого законодавства для звернення прокурора із відповідним позовом до суду.
Враховуючи наведене, у якості уповноваженого державою органу, Першим заступником прокурора м. Харкова визначено Харківську міську раду, як орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах. Отже, з урахуванням викладених норм законодавства, суд вважає, що Перший заступник прокурора міста Харкова правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.
Стосовно тверджень відповідача про те, що ним доручено сплату податку за користування земельною ділянкою ТОВ "Лір-2000", на підтвердження чого до суду надані виписки по рахунку ТОВ "Лір-2000" (т. ІІ а.с. 50-75), на запит відповідача про надання інформації та документів за період з жовтня 2009 року по жовтень 2013 року (т. І а.с. 101), суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю -загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 288.1. ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до п. 274.1. ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, докази надані на підтвердження не є підтвердженням сплати відповідачем земельного податку до державного бюджету, - вказані виписки по рахунку ТОВ "Лір-2000", ані правових підстав ані доказів доручення сплати земельного податку відповідачем до суду не надано, вказані виписки не мають відношення до сплати земельного податку відповідачем.
При цьому, з наданих виписок не вбачається за яку саме земельну ділянку сплачувався земельний податок.
Розглянувши клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер", викладене у прохальній частині позовної заяви, суд відмовляє у його задоволенні, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський, суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом приписів п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 16 роз"яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
В контексті наведеного вбачається, що клопотання прокурора не обґрунтовано належним чином: базується на припущеннях - а ні в позовній заяві, а ні в наданих до неї документах не обґрунтовуються підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову, більш того не вказано у межах якої суми він просить вжити відповідні заходи.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову.
Оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору, 1.827,00 грн. судового збору за подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову (п.п. 3 п. 2 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"), не підлягають стягненню.
Інші судові витрати у даній справі, які складаються з 18.948,45 грн. судового збору (2 відсотки ціни позову), покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 80, 83, 116, 124-126, 156, 157 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 11, 16, 1166, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 225 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 46, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" (76005, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Петлюри, будинок 1, квартира, 90, код 20211130) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) збитки у розмірі 947 422,71 грн. (дев'ятсот сорок сім тисяч чотириста двадцять дві гривні сімдесят одна копійка).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер" (76005, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Петлюри, будинок 1, квартира, 90, код 20211130) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 18.948,45 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.03.2015 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Бринцев Р.М. Аюпова Ю.В. Светлічний
/Справа № 922/3993/13/